Справа №488/4052/15-ц 08.06.2017 08.06.2017 08.06.2017
Провадження №22-ц/784/1362/17
Справа № 488/4052/15-ц Головуючий першої інстанції: Селіщева Л.І.
Провадження № 22-ц/784/1362/17
Категорія 27 Суддя-доповідач Апеляційного суду: ОСОБА_1
08 червня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі
головуючого Коломієць В.В.
суддів Данилової О.О.,Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_5, ОСОБА_6 України, про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк» про припинення іпотеки,
У вересні 2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вказував, що 18 лютого 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Укрпромбанк») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 4/МС/К-08-ПЗУ2, в який в подальшому додатковими угодами були внесені зміни та доповненнями. Згідно вказаного договору, ОСОБА_6 надав ФОП ОСОБА_5 кредит у розмірі 285 000 грн. зі строком користування до 15 лютого 2013 р., сплатою 14,2 % річних, а у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів - 26% річних на суму простроченої заборгованості, та сплатою щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 940 грн.50 коп. Кредит надавався з метою поповнення обігових коштів.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 18 лютого 2008 р. між ТОВ «Укрпромбанк» і відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 1042, згідно якого остання передала в іпотеку належний їй житловий будинок загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Миколаїв вул. Літня 1.
30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта Банк»,ТОВ «Укрпромбанк», та ОСОБА_6 Банком України був укладений Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку», посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований за № 2258 від 30.06.2010 року. За цим договором ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі за кредитним договором № 4/МС/К-08-ПЗУ2, та іпотечним договором № 1042 від 18 лютого 2008 року.
Позивач зазначав, що позичальник ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, через що виникла заборгованість, яка станом на 18 серпня 2015 року становить 357 030,04 грн., із яких: заборгованість за простроченим кредитом - 123182грн.43коп.; заборгованість за відсотками - 104 963 грн. 67 коп.; заборгованість за комісією - 46 084 грн. 50 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 35 992 грн. 89 коп.; 3 відсотки річних від суми простроченого кредиту - 1 852 грн.80 коп.; 3 відсотки річних від суми прострочених процентів - 1 555 грн.01 коп.; пеня за несвоєчасне повернення комісії - 13 190 грн.71 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № 4/МС/К-08-ПЗУ2 від 18 лютого 2008 р. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Літня 1, шляхом визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно.
16 грудня 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ «Дельта Банк» про припинення іпотеки. Вказувала, що після укладення кредитного договору № 4/МС/К-08-ПЗУ2 до нього вносилися зміни та доповнення, які не були узгоджені з нею, і як наслідок цього, збільшився обсяг її відповідальності як майнового поручителя.
Посилаючись на викладене, просила припинити іпотечний договір № 1042 від 18 лютого 2008 р., укладений між нею та ПАТ «Дельта Банк» з моменту укладення додаткового договору № 4/1/МС/К-08-ПЗУ2 від 04 серпня 2008 р. до кредитному договору № 4/МС/К-08-ПЗУ2.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2017 р. у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4М - відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на вказане нерухоме майно, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджуються матеріалами справи, що 18 лютого 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ФОП ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 4/МС/К-08-ПЗУ2, в який в подальшому додатковими угодами були внесені зміни та доповнення. Згідно вказаного договору, ОСОБА_6 надав ФОП ОСОБА_5 кредит у розмірі 285 000 грн. зі строком користування до 15 лютого 2013 р., сплатою 14,2 % річних, а у разі несвоєчасного повернення кредитних коштів - 26% річних на суму простроченої заборгованості, та сплатою щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 940 грн.50 коп. Кредит надавався з метою поповнення обігових коштів (т. 1 а.с. 5-11).
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 18 лютого 2008 р. між ТОВ «Укрпромбанк» і відповідачкою ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки № 1042, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку Банку належний їй житловий будинок загальною площею 81,9 кв.м., житловою площею 56,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Миколаїв вул. Літня 1 (т. 1 а.с. 12-15).
Відповідно висновку суб'єкта оціночної діяльності станом на 29 січня 2016 року вартість вказаного житлового будинку без врахування ПДВ та вартості земельної ділянки складає 1 009 400 грн. (. 1 а.с. 100-204).
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», ПАТ “Дельта Банк” та ОСОБА_6 Банком України укладено нотаріально посвідчений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ “Укрпромбанк” на користь ПАТ “Дельта Банк”, у тому числі, за кредитним договором № 4/МС/К-08-ПЗУ2, та іпотечним договором № 1042 від 18.02.2008 року (т.1 а.с. 43-45).
Відповідно до ст.ст. 1049, 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитодавець ТОВ «Укрпромбанк» свої зобов'язання виконав повністю та видав позичальнику ФОП ОСОБА_5 обумовлену договором суму кредиту.
Проте, умови кредитного договору щодо строків і розміру щомісячних платежів на погашення кредиту, процентів та комісії ФОП ОСОБА_5 належним чином не виконував.
Згідно наданого ПАТ “Дельта Банк” уточненого розрахунку загальна заборгованість відповідача станом на 18 серпня 2015 року становила 283 573 грн. 63 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 123182грн.43коп.; заборгованості за відсотками - 104 963 грн. 67 коп.; заборгованість за комісією - 47 025 грн. 00 коп.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 5 998 грн. 15 коп.; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 2 151грн.78коп. 3 відсотки річних від суми простроченого кредиту - 1 852 грн.80 коп.; 3 відсотки річних від суми прострочених процентів - 252грн.36коп. (т. 1 а.с. 234-238).
Згідно ст.589 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Пунктом 4.1. укладеного сторонами іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на майно у випадку невиконання належним чином умов кредитного договору.
Отже, враховуючи, що оскільки позичальник ФОП ОСОБА_5 не виконував належним чином умови кредитного договору, ПАТ “Дельта Банк” має право захистити свої порушені права кредитора щодо виконання боржником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом із тим, висновок суду першої інстанції про те, що умовами укладеного з відповідачкою ОСОБА_4 іпотечного договору не передбачений такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як визнання за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно за рішенням суду - є обґрунтованим.
Так, відповідно до положень пункту 4.3. укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 договору іпотеки звернення стягнення на іпотечне майно здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з порядком задоволення вимог Іпотекодержателя, передбаченим пунктом 4.4. цього Договору. При цьому за змістом пункту 4.4. Договору він є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя , яке надає йому право у позасудовому порядку звернути стягнення на Предмет іпотеки, зокрема, шляхом прийняття Іпотекодержателем предмета іпотеки у власність (у цьому випадку підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є іпотечний договір) (пункт 4.4.1.).
Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У частині першій статті 36 Закону України “Про іпотеку” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із положеннями частин другої та третьої зазначеної статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-2457цс16, від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16, від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17, від 24 травня 2017 року у справі № 6-1388цс16.
Висновки Верховного Суду України у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, на яку посилається апелянт, не суперечить правовій позиції, що викладена у вищезазначених постановах ВСУ.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ПАТ “Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на іпотечний будинок - задоволенню не підлягає, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вищевикладеним вимогам закону та умовам укладеного між відповідачкою та ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є ПАТ “Дельта Банк», Договору іпотеки. Застосування судом іншого, ніж зазначено в позові, способу звернення стягнення на предмет іпотеки, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України). Також судом вірно враховано, що доказів відмови державного реєстратора у реєстрації права власності на іпотечне майно за ПАТ «Дельта Банк» позивач не надано, хоча доведення цих обставин згідно приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України є обов'язком саме позивача.
За таких обставин посилання апеляційної скарги на незаконність висновку суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ “Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на це майно - не можна прийняти до уваги. Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували такий висновок суду першої інстанції чи доводили б його незаконність і необґрунтованість.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо вирішення зустрічного позову ОСОБА_4, то відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України обґрунтованість та законність рішення суду в цій частині апеляційним судом не перевірялась.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06 квітня 2017 р залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий В.В. Коломієць
Суддя О.О. Данилова
Суддя І.В. Лівінський