Категорія 2.11.15
17 серпня 2009 року Справа №2а-22693/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,
за участю сторін:
від позивача - Колотович Д.О. (довіреність від 19.10.2007 № 7)
від I-го відповідача - заступник начальника юридичного відділу
Буркова О.М. (довіреність від 28.04.2009 № 51/10)
головний державний податковий інспектор відділу
контролю за відшкодуванням ПДВ
Недовесова С.В. (довіреність від 24.06.2009 № 72/10)
від II-го відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант- ХХІ »
до
I відповідача - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську
II відповідача - Головного управління державного казначейства України у Луганській області в особі управління Державного казначейства у м. Луганську
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
в загальній сумі 101032,00 грн.,
12 травня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Головного управління державного казначейства України у Луганській області в особі управління Державного казначейства у м. Луганську про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями за січень 2009 року в сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 9541,00 грн., а всього в загальній сумі 57023,00 грн.
Заявою від 27.07.2009 № 191/7-7, яка приєднана до матеріалів справи, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковими деклараціями за січень 2009 року в сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 9541,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року в сумі 40345,00 грн., а всього в загальній сумі 101032,00 грн. (том 2, арк. справи 35-41).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивачем на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, до Ленінської МДПІ у м. Луганську були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:
- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 9131 від 19.02.2009. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.02.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку, у розмірі 47482,00 грн.;
- податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 14359 від 18.03.2009. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 18.03.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку, у розмірі 9541,00 грн.;
- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 44019 від 19.05.2009. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.05.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 3664,00 грн.;
- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 49607 від 17.06.2009. Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 17.06.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 40345,00 грн.
В порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкових декларацій, не провів ані документальні невиїзні перевірки (камеральні) заявлених у них даних, ані позапланові виїзні перевірки (документальні) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування і не надав органу державного казначейства висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, внаслідок чого перед позивачем утворилась бюджетна заборгованість з податку на додану вартість в загальній сумі 101032,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську позов не визнала, про що подала суду заперечення проти позову від 25.06.2009 № 21585/10 (том 2, арк. справи 8-10) та заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог від 14.08.2009 № 30064/10 (том 3, арк. справи 2-4). В запереченнях проти позову та заяви про збільшення позовних вимог I-й відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Бюджетне відшкодування ПДВ, без його сплати, має своїм наслідком спричинення збитків Державному бюджету України, що суперечить самої суті податку і його основній функції - формування доходів бюджету. При розгляді справи необхідно враховувати вимоги наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість», щодо проведення обов'язкових зустрічних перевірок по ланцюгу постачання по тих постачальниках - платниках ПДВ, у яких сума зобов'язань по ПДВ у податковому періоді по операціях з даним платником ПДВ складає 30 і більше відсотків від загальної суми податкових зобов'язань в цьому періоді. МДПІ неможливо підтвердити суми відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 9541,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року в сумі 40345,00 грн.
У судовому засіданні представник I-го відповідача позов не визнав, навів заперечення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову та заяви про збільшення позовних вимог.
Управління Державного казначейства у м. Луганську Головного управління державного казначейства України у Луганській області позов не визнало, про що подало суду заперечення проти позову від 03.06.2009 № 06-06/1898 (том 2, арк. справи 4). В запереченнях проти позову II-ий відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21 травня 2001 року № 200/86) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 червня 2001 року за № 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Ленінською МДПІ у м. Луганську висновок по ТОВ «Геліант-ХХІ» про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість не надавався, тому відшкодування податку на додану вартість не проводилось.
У судове засідання представник II-го відповідача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. В запереченнях проти позову просив розглядати справу без участі їх представників (том 2, арк. справи 4 зворотній бік).
Заслухавши пояснення представників позивача та I-го відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» п одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (ідентифікаційний номер 31673389) проведена у виконавчому комітеті Луганської міської ради 12 вересня 2001 року (том 1, арк. справи 24 зворотній бік).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (ідентифікаційний номер 31673389) у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 316733812365, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27 квітня 2006 року № 17330685 (том 1, арк. справи 23).
На виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054, товариством з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» до Ленінської МДПІ у м. Луганську були подані наступні податкові декларації з податку на додану вартість:
- податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 9131 від 19.02.2009 (том 1, арк. справи 118-119). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.02.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку, у розмірі 47482,00 грн. (том 1, арк. справи 122);
- податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 14389 від 18.03.2009 (том 1, арк. справи 197-198). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 18.03.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку, у розмірі 9541,00 грн. (том 1, арк. справи 200);
- податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 44019 від 19.05.2009 (том 2, арк. справи 42-43). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 19.05.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 3664,00 грн. (том 2, арк. справи 45);
- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року, що зареєстрована у I-го відповідача за № 49607 від 17.06.2009 (том 2, арк. справи 111-112). Відповідно до рядку 25 вказаної податкової декларації від 17.06.2009 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації) позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку у розмірі 40345,00 грн. (том 2, арк. справи 114).
До всіх вищезазначених податкових декларацій з податку на додану вартість товариство з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» додавало заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (том 1, арк. справи 123, 201; том 2, арк. справи 46, 115).
Таким чином, позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.
На виконання вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Ленінською МДПІ у м. Луганську були проведені позапланові виїзні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ», код за ЄДРПОУ 31673389, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку:
- довідкою від 12.06.2009 № 534/23-616/31673389 (том 2, арк. справи 24-32) за результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2008 року, підтверджено відображене ТОВ «Геліант-ХХІ» у декларації за січень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 9406,00 грн., за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлене бюджетне відшкодування у декларації за січень 2009 року на суму 38076,00 грн., що пов'язане з проведенням додаткового комплексу заходів, направленого на встановлення достовірності відомостей, що є підставою для нарахування такого бюджетного відшкодування ПДВ (том 2, арк. справи 32);
- довідкою від 23.06.2009 № 576/23-616/31673389 (том 2, арк. справи 11-18) за результатами позапланові виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2009 року, підтверджено відображене ТОВ «Геліант-ХХІ» у декларації за лютий 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 9541 грн. (том 2, арк. справи 18);
- довідкою від 03.08.2009 № 690/23-616/31673389 (том 3, арк. справи 5-17) за результатами позапланові виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за квітень та травень 2009 року підтверджено відображене ТОВ «Геліант-ХХІ» у декларації за квітень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 3664,00 грн. та у декларації за травень 2009 року бюджетне відшкодування в сумі 40345,00 грн. (том 3, арк. справи 17).
Матеріалами справи (податковими накладними та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (послуг) суми податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у розмірі, заявленому до бюджетного відшкодування.
Доводи відповідача щодо непідтвердження надходження сум ПДВ до бюджету результатами зустрічних перевірок відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 18 серпня 2005 року № 350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» суд не приймає на підставі того, що, по-перше, зазначений наказ Державної податкової адміністрації України не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, і тому не має юридичної сили, а по-друге, він суперечить нормам Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», оскільки останній не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковим деклараціями за січень 2009 року в сумі 47482,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 9541,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 3664,00 грн., за травень 2009 року в сумі 40345,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Податкові органи, як суб'єкти владних повноважень при здійсненні покладених на них функцій контролю за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, відповідно до Конституції України мають діяти у спосіб, передбачений Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». В даному випадку, з урахуванням того, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську повинна була надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування. Тобто, утримуючись від надання висновку, I-й відповідач порушив вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо порядку та строків бюджетного відшкодування сум ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ».
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 17 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо ненадання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ».
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31117030700006 в ГУДКУ у Луганській області на ім'я УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПОУ 24046582, КБК 14010200 «бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами») на користь т овариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (ідентифікаційний номер 31673389, місцезнаходження: 91007, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 311, п/р 2600301003553 у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 304289) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податкових деклараціях за січень 2009 року в сумі 47482,00 грн. (сорок сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні нуль копійок), за лютий 2009 року в сумі 9541,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот сорок одна гривня нуль копійок), за квітень 2009 року в сумі 3664,00 грн. (три тисячі шістсот шістдесят чотири гривні нуль копійок), за травень 2009 року в сумі 40345,00 грн. (сорок тисяч триста сорок п'ять гривень нуль копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь т овариства з обмеженою відповідальністю «Геліант-ХХІ» (ідентифікаційний номер 31673389, місцезнаходження: 91007, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 311, п/р 2600301003553 у ЛФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 304289) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1010,32 грн. (одна тисяча десять гривень тридцять дві копійки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 25 серпня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська