Категорія 6.14
20 серпня 2009 року Справа №2а-20546/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,
за участю сторін:
від прокурора - старший помічник Луганського транспортного прокурора
Кудіна Т.А. (посвідчення від 16.01.2007 № 184)
від позивача - провідний спеціаліст відділу державного контролю
Соболь К.Л. (довіреність від 12.01.2009 № 47)
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 27.08.2008 реєстр. № 2430)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Луганського транспортного прокурора в інтересах держави в особі
головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області
до ОСОБА_4
про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.,
18 лютого 2009 року Луганський транспортний прокурор звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України фінансові санкції в сумі 1700,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив наступне.
25 липня 2007 року на підставі акта перевірки від 18.05.2007 № 025832 територіальним управлінням державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області була винесена постанова № 012917 про застосування до ОСОБА_4 фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт».
У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 в порушення вимог п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, фінансову санкцію протягом п'ятнадцяти днів після отримання постанови про застосування фінансових санкцій не сплатила, прокурор просить стягнути суму застосованої фінансової санкції в судовому порядку, оскільки Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» не передбачено порядку звернення зазначених постанов до примусового виконання до відділів державної виконавчої служби.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення проти позову від 20.08.2009 б/н (арк. справи 31-32). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно ст. 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно із ст. 60 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із Положенням про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року № 1190, урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті є головна державна інспекція на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується. Згідно зазначеного Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, здійснює у передбачених законодавством випадках ліцензування видів господарської діяльності, пов'язаних з наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання. Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
Згідно із Положенням про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14 грудня 2005 року № 888 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2005 року за № 1573/11853, територіальні управління відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні, серед іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів та дотриманням вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
18 травня 2007 року територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 025832. В результаті проведеної перевірки транспортного засобу, що належить ОСОБА_4, посадовими особами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було встановлено, що вантажне перевезення на договірних умовах здійснюється без ліцензійної картки (арк. справи 11).
25 липня 2007 року на підставі акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18 травня 2007 року № 025832 територіальним управлінням державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області винесена постанова № 012917 про застосування до ОСОБА_4 фінансових санкцій у розмірі 1700,00 грн. за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (арк. справи 12).
Постанова про застосування фінансових санкцій від 25 липня 2007 року № 012917 відповідно до вимог п. 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення постанова про застосування фінансових санкцій отримана ОСОБА_4 27 липня 2007 року (арк. справи 11 зворотній бік).
Згідно із п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, ф інансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Враховуючи те, що фінансова санкція в порушення вимог п. 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, відповідачем протягом 15 днів після отримання копії постанови про застосування фінансових санкцій ОСОБА_4 не сплачена, у позивача 12 серпня 2007 року виникло право на звернення до суду з позовом про її стягнення.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цей строк поширюється також на звернення до адміністративного суду з позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом, оскільки інше суперечило б такому принципу адміністративного судочинства як рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, що знайшов закріплення в п. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи прокурора та представника позивача, озвучені у судовому засіданні 20 серпня 2009 року, про те, що до даних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності у три роки, встановлений Цивільним кодексом України, відхиляються судом за необґрунтованістю з наступних підстав.
Загальний строк позовної давності у три роки, встановлений Цивільним кодексом України, до вимог про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій застосовувався до 01 вересня 2005 року, оскільки такий адміністративний позов до цієї дати розглядався господарським судом за правилами господарської юрисдикції. Нормами Господарського процесуального кодексу України строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів не встановлений. Відповідно до правила про аналогію права загальним строком, впродовж якого порушене право підлягало судовому захисту, є строк у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
На день виникнення у позивача права на звернення до суду за захистом законного інтересу держави, порушеного внаслідок несплати відповідачем суми фінансових санкцій до бюджету, чинним був Кодекс адміністративного судочинства України.
Після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (01 вересня 2005 року) строк на звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення сум адміністративно-господарських санкцій визначений ч. 2 ст. 99 зазначеного Кодексу, якою регламентовано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення в доход держави несплачених фінансових санкцій у позивача виникло 12 серпня 2007 року (після сплину п'ятнадцяти днів з дня отримання відповідачем постанови про застосування фінансових санкцій), а з позовом до суду згідно відбитка поштового штемпелю на поштовому конверті, в якому надійшов адміністративний позов, прокурор звернувся 17 лютого 2009 року, тобто з пропуском річного строку, встановленого для даних правовідносин ч. 2 ст. 99 Кодекс адміністративного судочинства України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 100 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 2 ст. 100 КАС України).
Згідно із п. 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Враховуючи, що при судовому розгляді зазначеної адміністративної справи відповідач наполягав на пропущенні строків звернення до суду з адміністративним позовом, а прокурор та позивач не навели жодних поважних причин пропущення строку звернення до суду, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 100 КАС України відмовляє Луганському транспортному прокурору у задоволенні адміністративного позову в інтересах держави в особі головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області про стягнення з ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України фінансової санкції в сумі 1700,00 грн. через пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Враховуючи те, що відповідачем не надано суду документального підтвердження здійснення судових витрат, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 20 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 25 серпня 2009 року.
Суддя Т.І. Чернявська