29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"31" травня 2017 р.Справа № 924/316/17
Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Шпак В.О., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО" смт.Клавдієво-Тарасове, Бородянський район, Київська обл.
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Славута
про стягнення 6471,94 грн., з яких: 3204,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 371,42 грн. пені, 267,96 грн. 3% річних та 2627,86 грн. інфляційних нарахувань.
Представники сторін:
позивач: не з'явився
відповідач: не з'явився
Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО" смт.Клавдієво-Тарасове, Бородянський район, Київська область звернувся до суду із позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Славута про стягнення 6471,94 грн., з яких: 3204,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 371,42 грн. пені, 267,96 грн. 3% річних та 2627,86 грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договору поставки від 04.07.13 №ХМ -52.
В судове засідання повноважний представник позивача не з'явився, однак надіслав письмове клопотання від 24.05.2017 року за вхідним №05-228/5134/17 відповідно до якого підтримує позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 267,96 грн., та суми індексу інфляції, окрім того, ним надано докази погашення основної суми в заборгованості в розмірі 3204,70 грн. на підставі платіжного доручення №613 від 13 травня 2017 року, яке долучено до матеріалів справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відповідно до відзиву на позов від 16.05.17 року за вхідним №05-22/4754/17 повідомив про погашення основної суми заборгованості в розмірі 3204,70 грн., просить в задоволенні 371,42 грн. пені, 267,96 грн. 3% річних та 2627,86 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
Неявка в судове засідання господарського суду відповідача чи його представника не перешкоджає розгляду справи по суті.
Ухвала суду направлялась відповідачу на його юридичну адресу: м.Славута, пров.Шевченко, б.10 .
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу можу бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 передбачено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).
Підпунктом 3.9.1 Постанови передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Судом береться до уваги, що відповідно до переліку документів долучених до позовної заяви, позивачем не надано договору поставки від 04.07.13 №ХМ-52 на який посилається позивач в позовні заяві. Ухвалою суду від 25 квітня 2017 року суд зобов'язав позивача надати договір поставки 04.07.13 №ХМ-52, однак станом на момент прийняття рішення даний договір не надано.
З огляду на викладене суду вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в нім матеріалів відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НІКО" смт.Клавдієво-Тарасове, Бородянський район, Київська обл. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Славута укладено договір в прості формі на поставку лікарських засобів.
На виконання вказаного договору покупець на підставі:
- видаткова накладна №0000018091 від 23.04.2014 на суму 1744,51
- видаткова накладна №0000018941 від 29.04.2014 на суму 558,72 грн.;
- видаткова накладна №0000019717 від 06.05.2014 на суму 901,90 грн.
Відповідачем прийнято товар про що свідчить відтиск печатки та підпис отримувача.
Позивач просить стягнути 3204,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 371,42 грн. пені, 267,96 грн. 3% річних та 2627,86 грн. інфляційних нарахувань.
Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається наступне:
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір купівлі - продажу в прості формі, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.
За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач на підставі накладних отримав лікарські засоби на загальну суму 3204,70 грн., що підтверджується видатковими накладними: - видаткова накладна №0000018091 від 23.04.2014 на суму 1744,51 грн. - видаткова накладна №0000018941 від 29.04.2014 на суму 558,72 грн.; - видаткова накладна №0000019717 від 06.05.2014 на суму 901,90 грн. Відповідачем прийнято товар про що свідчить відтиск печатки та підпис отримувача.
Дана заборгованість визнається відповідачем у відзиві на позов.
Після звернення із позовом до суду відповідачем сплачено заборгованість на суму 3204,70 грн. на підставі платіжного доручення №613 від 13 травня 2017 року, яке долучено до матеріалів справи.
Оскільки, заборгованість в розмірі 3204,70 грн. сплачено відповідачем після звернення із позовною заявою до суду, то провадження в ці частині необхідно припинити на підставі п.1-1 с.т.80 ГПК України.
У відповідності із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Позивач звернувся із вимогою про стягнення 371,42 грн. пені.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Позивач в позовні заяві при нарахуванні пені посилається на пункт 6.3 договору поставки від 04.07.2013 року, однак позивачем до позовної заяви договору поставки від 04.07.2013 року не долучено.
Ухвалою суду від 25 квітня 2017 року суд зобов'язав позивача надати договір поставки 04.07.13 №ХМ-52, однак станом на момент прийняття рішення даний договір не надано.
Нікчемність правочину, як наслідок пору шення простої письмової форми, передбачена для правочинів щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідно п. 2 ст. 547 ЦК Ук раїни.
Враховуючи вищевикладене в задоволені вимоги щодо стягнення 371,42 грн. пені. необхідно відмовити.
Позивачем заявлено до стягнення 267,96 грн., 3% річних та 2627,86 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При перерахунку 3% річних, суд прийшов до висновку, що правильним є нарахування річних в розмірі 267,69 грн. 3% річних грн. та підлягає стягненню з відповідача.
В частині 0,20 грн. 3%річних належить відмовити.
При перерахунку інфляційних втрат, судом береться до уваги що правомірною є сума у розмірі 2859,22 грн., однак позивачем зазначена менша сума, тому підлягає стягненню сума зазначена позивачем 2627,86 грн.
Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності із ст. 49 ГПК України судовий збір належить покласти на відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО" смт.Клавдієво-Тарасове, Бородянський район, Київська обл. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Славута про стягнення 6471,94 грн., з яких: 3204,70 грн. заборгованості за поставлений товар, 371,42 грн. пені, 267,96 грн. 3% річних та 2627,86 грн. інфляційних нарахувань. задоволити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Славута, пров. Шевченко, буд.10 (код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО" Київська обл., Бородянський район, смт.Клавдієво-Тарасове, (код 20390397) 267,69 грн. (двісті шістдесят сім гривень шістдесят дев'ять копійок ) 3% річних , 2627,86 грн. (дві тисячі шістсот двадцять сім гривень вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат.
Видати наказ.
В частині стягнення 3204,70 грн. основного боргу припинити.
В частині стягнення 371,42 грн. пені та 0,20 грн. 3% річних відмовити.
Повний текст рішення складено 06.06.17 року
Суддя Шпак В.О.
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, 07850, Київська обл., Бородянський район, смт.Клавдієво-Тарасове, вул.Карла Маркса, б.44б.
3 - відповідачу. 30005, м.Славута, пров.Шевченко, б.10.
всі рекомендованим із повідомленням.