"07" червня 2017 р. № 903/339/17
Суддя господарського суду Волинської області Бондарєв С.В., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 5 725,87грн.
Представники сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" -звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -про стягнення 5 725,87грн. штрафу за зрив двох завантажень згідно підпункту 5.5. пункту 5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 24 від 30.01.2017р. та пункту 4 договорів-заявок від 23.02.2017р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.
30 січня 2017 р. між ТзОВ "Спарк Логістикс Україна" та ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 24.
Згідно умов даного договору експедитор (ТзОВ "Спарк Логістикс Україна") доручає заявками, а перевізник (ФОП ОСОБА_1М.) приймає і організовує за винагороду в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 договору експедитор направляє перевізнику до початку завантаження заявку на перевезення вантажу за допомогою факсимільного зв'язку або електронного зв'язку з вказанням: місця (адреси) завантаження, місця (адреси) розвантаження, дати і часу подачі автомобіля під завантаження, найменування та маси вантажу, особливих умов перевезення тощо.
На підставі та на виконання вказаного договору сторонами було погоджено та підписано два договори-заявки на перевезення вантажу від 23.02.2017 р. за маршрутом Україна - Польша.
Відповідно до умов пункту 11 договорів-заявок від 23.02.2017р., договір, договір-заявка (підписані та скріплені печаткою сторін), скановані документи (скріплені печатками), надані перевізником електронною поштою, для здійснення даного перевезення, мають повну юридичну силу- нарівні з оригіналом.
Згідно умов вказаних договорів-заявок:
1) транспортний засіб ВС5870ЕІ/АС2704ХТ повинен був прибути в місце завантаження за адресою: Житомирська обл., м. Овруч 01 березня 2017 о 08:00;
2) транспортний засіб ВС9982АХ/ВС4849ХХ повинен був прибути в місце завантаження за адресою: Рівненська обл., Сарнинський р-н, с. Селище 02 березня 2017 р. о 08:00.
02 березня 2017 р. о 16:00 жоден із транспортних засобів відповідача не прибув у місця завантаження.
Оскільки транспортні засоби не прибули для завантаження, - замовником позивача було повідомлено, що завантаження не відбулось з причини неприбуття транспортних засобів, - тобто відбувся зрив завантаження.
02 березня 2017 р. позивач письмово повідомив про це відповідача. Однак, відповідь у встановлений строк не отримано, а тому 29.03.2017 р. на адресу відповідача направлено повторну претензію, у відповідь, на яку отримано повідомлення, яким відхилено дану претензію в повному обсязі.
Відповідно до умов підпункту 4.1. пункту 4 договорів-заявок від прибуття автомобіля перевізника на місце завантаження пізніше ніж 3 години з встановленого замовленням часу також прирівнюється до зриву завантаження.
Відповідно до умов пункту 4 договорів-заявок на перевезення вантажу зрив завантаження оплачується винною стороною в розмірі 10% від вартості, обумовленої в договорі-заявці, але не менше 100 євро в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення рахунку.
Таким чином, сума штрафу за зрив двох завантажень становить 200 євро по курсу НБУ станом на момент виставлення рахунку, що станом на 02 березня 2017 р. становить 5 725,87 грн.
Ухвалою суду від 20.04.2017р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 16.05.2017р. на 10:00год.
03.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю від позивача до суду надійшла заява вих.№470 від 26.04.2017р. (вх.№01-80/49/17 від 03.05.2017р.), в якій він повідомив суд про сплату відповідачем суми штрафу за договором.
Провадження у даній справі просив припинити.
Долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення №40 від 24.04.2017р. на суму 4 400,00грн.
Крім того, просив суд повернути йому з державного бюджету 1 600,00грн. судового збору.
Проте, доказів оплати на суму 1 325,87грн. суду не надав.
Сторони в судове засідання 16.05.2017р. не з'явились.
Ухвалою суду від 16.05.2017р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання відповідачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.
Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- уточнити позовні вимоги (щодо різниці в сумі); оригінали, долучених до позову доказів; дані НБУ щодо курсу валюти станом на 02.03.2017р.; чіткий, обгрунтований розрахунок суми позову по кожному договору окремо; докази направлення претензій; додаткові пояснення та докази щодо завчасного повідомлення позивача підприємцем (про що вказано у відповіді на претензію); статут; докази щодо того, хто здійснив перевезення; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази своєчасного повідомлення позивача про неможливість подачі транспортних засобів під завантаження; докази здійснення перевезення; докази часткової оплати.
26.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшла заява вих.№684 від 25.05.2017р. (вх.№01-80/56/17 від 26.05.2017р.), в якій він повідомив суд про сплату відповідачем суми штрафу за договором.
Провадження у даній справі просив припинити.
Долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень №40 від 24.04.2017р. на суму 4 400,00грн. та №55 від 23.05.2017р. на суму 1 325,87грн.
Крім того, просив суд повернути йому з державного бюджету 1 600,00грн. судового збору.
Позивач в судове засідання 07.06.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034794256 від 26.05.2017р.
Відповідач в судове засідання 07.06.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034794248 від 29.05.2017р.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарським судом встановлено, що 30 січня 2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 24.
Згідно умов даного договору експедитор (ТзОВ "Спарк Логістикс Україна") доручає заявками, а перевізник (ФОП ОСОБА_1М.) приймає і організовує за винагороду в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 договору експедитор направляє перевізнику до початку завантаження заявку на перевезення вантажу за допомогою факсимільного зв'язку або електронного зв'язку з вказанням: місця (адреси) завантаження, місця (адреси) розвантаження, дати і часу подачі автомобіля під завантаження, найменування та маси вантажу, особливих умов перевезення тощо.
У відповідності до підпункту 5.5. пункту 5 договору №24 від 30.01.2017р. у випадку відмови перевізника від поданого заздалегідь транспортного замовлення (відмова від перевезення) менш ніж за 24 години до строку загрузки, перевізник оплачує експедитору замовника штраф в розмірі 10% від вартості перевезення вказаної в заявці, але не менше 100 євро, якщо інше не обумовлено в договорі-заявці.
На підставі та на виконання вказаного договору сторонами було погоджено та підписано два договори-заявки на перевезення вантажу від 23.02.2017 р. за маршрутом Україна - Польша.
Відповідно до умов пункту 11 договорів-заявок, заявки договір, договір-заявка (підписані та скріплені печаткою сторін), скановані документи (скріплені печатками), надані перевізником електронною поштою, для здійснення даного перевезення, мають повну юридичну силу- нарівні з оригіналом.
Згідно умов вказаних договорів-заявок:
1) транспортний засіб ВС5870ЕІ/АС2704ХТ повинен був прибути в місце завантаження за адресою: Житомирська обл., м. Овруч 01 березня 2017 о 08:00;
2) транспортний засіб ВС9982АХ/ВС4849ХХ повинен був прибути в місце завантаження за адресою: Рівненська обл., Сарнинський р-н, с. Селище 02 березня 2017 р. о 08:00.
02 березня 2017 р. о 16:00 жоден із транспортних засобів відповідача не прибув у місця завантаження.
Оскільки транспортні засоби не прибули для завантаження, - замовником позивача було повідомлено, що завантаження не відбулось з причини неприбуття транспортних засобів, - тобто відбувся зрив завантаження.
02 березня 2017 р. позивач письмово повідомив про це відповідача. Однак, відповідь у встановлений строк не отримано, а тому 29.03.2017 р. на адресу відповідача направлено повторну претензію, у відповідь, на яку отримано повідомлення, яким відхилено дану претензію в повному обсязі.
Відповідно до умов підпункту 4.1. пункту 4 договорів-заявок від 23.02.2017р. прибуття автомобіля перевізника на місце завантаження пізніше ніж 3 години з встановленого замовленням часу також прирівнюється до зриву завантаження.
Відповідно до умов пункту 4 договорів-заявок від 23.02.2017р. та підпункту 5.5. пункту 5 договору №24 від 30.01.2017р. на перевезення вантажу, зрив завантаження оплачується винною стороною в розмірі 10% від вартості, обумовленої в договорі-заявці, але не менше 100 євро в гривнях по курсу НБУ на момент виставлення рахунку.
Таким чином, сума штрафу за зрив двох завантажень становить 200 євро по курсу НБУ станом на 02 березня 2017 р. (момент виставлення рахунку) становить 5 725,87 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір №24 від 30.01.2017р. та договори - заявки на перевезення вантажу від 23.02.2017р. предметом судових розглядів не виступали, недійсним судом не визнавалися, сторонами розірвані не були (доказів суду не надано).
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
У відповідності до ч.1 ст. 917 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.
В силу ч.1 ст. 921 Цивільного кодексу України, перевізник за ненадання транспортного засобу для перевезення вантажу, а відправник за ненадання вантажу або невикористання наданого транспортного засобу з інших причин несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.2 ст. 921 Цивільного кодексу України, перевізник і відправник вантажу звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їхньої вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу у певних напрямках, встановленого у випадках і порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, враховуючи, що сторонами в підпункті 5.5. пункту 5 договору №24 від 30.01.2017р. та пункті 4 договорів-заявок від 23.02.2017р. узгоджено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості перевезення, вказаного в замовленні, але не менше 100 євро, якщо інше не передбачено в договорі-заявці, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, позовні вимоги про стягнення 5 725,87 грн. штрафу обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо подачі автомобіля під завантаження, у встановлені договорами-заявками від 23.02.2017р. строки не виконав, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду про стягнення штрафу за зрив двох завантажень в розмірі 5 725,87 грн.
Водночас, як встановлено судом, відповідач після подачі позову до суду сплатив нарахований йому штраф за зрив двох завантажень згідно договору №24 від 30.01.2017р. та договорів-заявок від 23.02.2017р. в розмірі 5 725,87грн., що стверджується платіжними дорученнями №40 від 24.04.2017р. на суму 4 400,00грн. та №55 від 23.05.2017р. на суму 1 325,87грн., а тому провадження у справі щодо стягнення 5 725,87грн. штрафу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі у разі відсутності предмету спору (сплатою відповідачем боргу після звернення кредитора з позовом до суду).
Згідно п. 5 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" (з врахуванням внесених змін) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатили за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, клопотання позивача, судовий збір, сплачений на підставі платіжного доручення №1461 від 11.04.2017р. підлягає поверненню в розмірі 1 600,00грн.
Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 10.07.2014р. "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" поданий заявником (скаржником) платіжний документ, що підтверджує сплату судового збору, при цьому повертається заявнику (скаржнику), а до матеріалів справи приєднується копія цього документа, яка виготовляється та засвідчується в порядку, передбаченому абзацом другим підпункту 2.5.13 пункту 2.5 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28; про заміну зазначеного документа копією здійснюється відповідна відмітка в описі справи (абзац четвертий того ж підпункту названої Інструкції).
Відповідно до положень п. 2.6.12. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. №28, ухвала про повернення судового збору підписується у двох примірниках та засвідчується гербовою печаткою суду, а у випадку викладення більш ніж на одному аркуші - нумерується та прошивається. Один примірник ухвали направляється заявникові супровідним листом із оригіналом платіжного документа, а другий долучається до матеріалів справи.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 44, 49, 86 ГПК України, ЗУ "Про судовий збір", господарський суд, -
ухвалив:
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" (м. Житомир, вул. Леха Качинського, 4, код 40219445) 1 600,00грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1461 від 11.04.2017р.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спарк Логістикс Україна" (м. Житомир, вул. Леха Качинського, 4, код 40219445) оригінал платіжного доручення №1461 від 11.04.2017р. на суму 1 600,00грн.
Суддя С. В. Бондарєв