07 червня 2017 року Справа № 5024/1350/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)
суддів Вовка І.В. Грека Б.М.
за участі представників: позивача: відповідачів: третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: прокуратури: не з'явився Довганенко Д.В. Багатченко Ю.В. Попенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року
у справі№ 5024/1350/2011
за позовомпрокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
додочірнього підприємства "Санаторій "Гопри" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:Херсонське державне бюро технічної інвентаризації, Федерація профспілок України
про визнання права власності та витребування майна
У липні 2011 р. прокурор Голопристанського району Херсонсьокї області звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди санаторію "Гопри" за адресою: м. Гола Пристань, вул. Леніна, 72, що складаються з грязелікувальниці, А; поліклініки, Б; столової, В; корпусів 1, 2, 7, 8, будинку культури, Є; адмінбудівлі, Ж; червоного куточку, К; корпусу лікувальної фізкультури, Л; котельні, М; гаражу, П,Т; складу О, У, Х, Ш; трансформаторної, Р; столярного цеху, С; огорожі, 1, 2, 3, а також просив витребувати відповідне майно із незаконного володіння відповідача.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.06.2016 (суддя - Соловйов К.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (головуючий - Бєляновський В.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В.) рішення Господарського суду Херсонської області від 14.06.2016 скасовано, позов задоволено.
Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди санаторію "Гопри" за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Леніна, 72, що складаються з грязелікувальниці, А; поліклініки, Б; столової, В; корпусів 1, 2, 7, 8, будинку культури, Є; адмінбудівлі, Ж; червоного куточку, К; корпусу лікувальної фізкультури, Л; котельної, М; гаражу, П, Т; складу О, У, Х, Ш; трансформаторної, Р; столярного цеху, С; огорожі, 1, 2, 3.
Витребувано на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" будівлі та споруди санаторію "Гопри" за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Леніна, 72, що складаються з грязелікувальниці, А; поліклініки, Б; столової, В; корпусів 1, 2, 7, 8, будинку культури, Є; адмінбудівлі, Ж; червоного куточку, К; корпусу лікувальної фізкультури, Л; котельної, М; гаражу, П,Т; складу О, У, Х, Ш; трансформаторної, Р; столярного цеху, С; огорожі, 1, 2, 3.
Стягнуто з ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на користь Державного бюджету України 18 075,00 грн державного мита, а на користь прокуратури Херсонської області 19 882,50 грн судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги.
В касаційній скарзі відповідач - ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, а рішення Господарського суду Херсонської області від 14.06.2016 залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників відповідача, 3-ї особи, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, постановою Ради Міністрів Української РСР № 433 від 17.04.1956 Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язано прийняти від профспілкових організацій та інших міністерств, відомств перелічене в додатку майно, до якого увійшов і санаторій "Гопри" в м. Гола Пристань.
Відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР № 606 від 23.04.1960 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я зобов'язане було передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській раді профспілок усі діючі госпрозрахункові санаторії (у тому числі санаторій "Гопри" у м. Гола Пристань, Херсонської обл. згідно з додатком до постанови № 606) (крім туберкульозних), будинки відпочинку та пансіонати із метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок.
Згідно з п. 2 постанови № 606 майно передавалося профспілковим організаціям у відання.
Постановою Президії Ради Загальної Конфедерації професійних спілок СРСР № 2-1а від 18.11.1990 затверджено договір про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990, укладений між Загальною Конфедерацією професійних спілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, відповідно до умов якого за Федерацією незалежних профспілок України було закріплено перелік майна (в т.ч. санаторій "Гопри").
Профспілки України діяли за загальним статутом профспілок Союзу PCP та були загальносоюзною громадською організацією.
Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Федерація незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.
Постановою Президії Ради Федерації незалежних професійних спілок України № II-II-I від 22.11.1991 створено на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
Федерація незалежних профспілок України передала, а АТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" прийняло майно територіальних санаторно-курортних закладів профспілок, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних і підсобно-допоміжних об'єктів, підвідомчих колишній Українській республіканській раді з управління курортів профспілок, в обсязі і сумі згідно з додатку (в т.ч. санаторій "Гопри") про що було складено акт приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України.
На підставі установчого договору від 04.12.1991 Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України було створене ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".
Рішенням виконавчого комітету Ленінської Ради народних депутатів міста Києва № 971 від 23.12.1991 зареєстровано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" як підприємство, що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України і створене на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому, частка майна Федерації професійних спілок України, переданого у статутний фонд ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", становить 92,92 % розміру статутного фонду. До переліку переданого у власність ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майна увійшов і спірний санаторій "Гопри".
Правонаступником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" стало ПАТ ЛОЗ ПУ "Укрпрофоздоровниця".
Указом Президії Верховної Ради України № 1452-ХІІ від 30.08.1991 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України № 1540-ХІІ від 10.09.1991 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" було встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.
Постановою Верховної Ради Української РСР № 506 від 29.11.1990 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.
Щодо майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР у зв'язку із законодавчою невизначеністю правонаступників такого майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України постановою № 3943-XII від 04.02.1994 встановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.
Отже, внаслідок передачі майнових комплексів у відання Української республіканської Ради профспілок, правонаступником якої після розпаду СPCP стала рада Федерації незалежних профспілок України, а у подальшому - Федерація професійних спілок України, форма їх власності не змінюється і передане майно залишається у власності держави.
Апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій є державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продаж, передача до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб) відсутні.
22.01.2003 виконавчим комітетом Голопристанської міської ради Херсонської області було прийнято рішення № 16, яким вирішено видати ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є ПАТ ЛОЗ ПУ "Укрпрофоздоровниця", свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна-будівлі і споруди санаторію "Гопри" за адресою: вул. Леніна, 72 у м. Гола Пристань.
На підставі вказаного рішення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності від 26.08.2003 серії САА, № 995115 на будівлі санаторію "Гопри".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 5024/1928/2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2015, визнано недійсними рішення виконавчого комітету Голопристанської міської ради Херсонської області № 16 від 22.01.2003 та свідоцтво від 26.08.2003 серія САА, № 995115 про право власності ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на вказане нерухоме майно.
Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).
Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.
Правомочність розпоряджання означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т. ін.).
Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Врахувавши те, що спірне майно було передано Українській Республіканській раді профспілок у відання, а не у власність і Укрпрофрада, як і правонаступники останньої, не вправі була розпоряджатись спірним майном без згоди власника цього майна - держави в особі Фонду державного майна України, то апеляційний суд прийшов до правильного висновку про задоволення позову та визнання за державою в особі Фонду державного майна України право власності на будівлі та споруди санаторію "Гопри" за адресою: Херсонська обл., м. Гола Пристань, вул. Леніна, 72, що складаються з грязелікувальниці, А; поліклініки, Б; столової, В; корпусів 1, 2, 7, 8, будинку культури, Є; адмінбудівлі, Ж; червоного куточку, К; корпусу лікувальної фізкультури, Л; котельної, М; гаражу, П,Т; складу О, У, Х, Ш; трансформаторної, Р; столярного цеху, С; огорожі, 1, 2, 3 та витребування на користь держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" відповідне майно.
Водночас, місцевий господарський суд, встановивши порушення прав державної власності на спірне майно та, що позивачу про таке порушення прав стало відомо у листопаді 1996 року при складанні Переліку лікувально - оздоровчих організацій, установ і підприємств і, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання права власності розпочався з липня 2007 р. і закінчився у липні 2010 р., а з позовом прокурор Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся у липні 2011 р., тобто з пропуском строку позовної давності (в тому числі і щодо вимог про витребування майна), без доведення поважності причин пропуску такого строку позивачем, відмовив у задоволенні позову з цих підстав.
Проте погодитись з таким висновком місцевого суду неможливо виходячи з таких підстав.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 ст. 32 цієї Конвенції) наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національному законодавстві держав - учасниць Конвенції виконує кілька завдань у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія "Юкос" проти Росії, п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполучених Королівства).
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналогічні за змістом норми матеріального права містилися і в Цивільному кодексі Української РСР (статті 71, 76), за винятком положення, закріпленого у ст. 267 ЦК України, про застосування позовної давності лише за заявою сторони.
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2376цс16 від 19.04.2017).
Оскільки прокурор пред'явив позов в інтересах держави, указавши ФДМУ, то необхідно з'ясувати, коли саме ФДМУ довідався або міг довідатися про порушення свого права, тобто коли почався перебіг позовної давності, без установлення чого ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).
Апеляційний суд встановивши, що позивачу не було відомо про порушення права державної власності на спірне майно у цій справі до звернення прокурора з відповідним позовом до суду, прийшов до правильного висновку, що позов прокурором Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України був поданий в межах позовної давності та обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду.
Щодо доводів відповідача про те, що Фонду стало відомо про порушення свого права з боку відповідачів у цій справі ще у 1997 року, під час звернення Фонду до суду з позовом до АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів, то слід зазначити, що під час розгляду справи № 137/7 досліджувалися питання щодо дійсності установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" (виключно), а не підстави передачі спірного майна.
Решта доводів відповідача в касаційній скарзі зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, що відповідно до ст. 1117 ГПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05 грудня 2016 року у справі за № 5024/1350/2011 - без змін.
Головуючий, суддя Л. Стратієнко
Суддя І. Вовк
Суддя Б.Грек