07 червня 2017 р. Справа № 903/435/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз збут", м. Луцьк
до відповідача: Володимир-Волинського агротехнічного коледжу (ВВАК), м. Володимир-Волинський
про стягнення 256 990 грн. 25 коп.
Суддя Кравчук А. М.
за участю представників:
від позивача: Гаврилюк Д.Ю., довіреність від 06.09.2016 року
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: позивач ТОВ "Волиньгаз збут" просить стягнути з відповідача Володимир-Волинського агротехнічного коледжу 243 363 грн. 30 коп. основного боргу, 18 189 грн. 26 коп. пені, 1 944 грн. 27 коп. 3% річних, 8 420 грн. 03 коп. інфляційних втрат та судові витрати по справі.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого природного газу за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114100К7LFBB126 від 08.12.2016 року.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, в межах повноважень, наданих довіреністю, представник позивача Гаврилюк Д.Ю. 07.06.2017 року подав заяви про зменшення позовних вимог, згідно яких просить стягнути з відповідача 256 90 грн. 25 коп., з яких 243 363 грн. 30 коп. основного боргу, 3 283 грн. 66 коп. пені, 1 923 грн. 26 коп. 3% річних, 8 420 грн. 03 коп. інфляційних втрат.
Згідно п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, прийняте судом, тому має місце нова ціна позову - 256 990 грн. 25 коп..
Відповідач у поясненнях №123 від 06.06.2017 року позов не заперечує, просить розстрочити заборгованість коледжу терміном на один рік у зв'язку відсутністю фінансування з державного бюджету.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням зменшення позовних вимог підтримав, клопотання відповідача про розстрочку заборгованості заперечив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
08.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №114100К7LFBB126 (далі договір, а. с. 10-17).
Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 3.2, 3.3, 3.6, 4.1, 4.2, 4.2.3, 6.2.1, 11.1 договору постачальник передає у власність споживача у 2016 році природний газ, а споживач приймає та оплачує його вартість у розмірах, строки та порядку, визначених договором. Річний плановий обсяг постачання газу - до 4,5 тис.куб.м. Планові обсяги постачання по місяцях: 4,500 тис.куб.м. за грудень. Ціна газу становить 8867,68 грн. за 1000 куб.м. з ПДВ. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 57 112 грн. 86 коп., в т.ч. ПДВ 20%. Ціна може змінюватись протягом дії договору та узгоджується шляхом підписання додаткової угоди. загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором. Розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. У разі порушення споживачем строків оплати, він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Додатковою угодою від 26.12.2016 року сторонами продовжено дію договору №114100К7LFBB126 від 08.12.2016 року на строк, достатній для проведення закупівлі на початку наступного року, п. 11.1 викладено у наступній редакції: цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх печатками і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 28.02.2017 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 18).
Додатковою угодою від 30.12.2016 року сторонами доповнено розділ ХІ договору №114100К7LFBB126 від 08.12.2016 року пунктом 11.11 наступного змісту: дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, зазначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (а.с. 19).
Додатковою угодою від 30.01.2017 року сторонами збільшено суму договору в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі №114100К7LFBB126 від 08.12.2016 року, а саме: 8 192 грн. 70 коп. (а.с. 20).
Укладений між сторонами договір №114100К7LFBB126 від 08.12.2016 року за своєю правовою природою є договором поставки. Відносини сторін регулюються їх умовами та ст. ст. 264 - 271 ГК України, ст.712 ЦК України.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. ( ч. 1 ст. 265 ГК України ).
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору №114100К7LFBB126 від 08.12.2016 року.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у грудні 2016 року - січні 2017 року природний газ на суму 65 305 грн. 56 коп. (57 112 грн. 86 коп. + 8 192 грн. 70 коп.).
Крім того, відповідач у січні-березні 2017 року отримав природний газ на суму 186 250 грн. 44 коп. (поза межами договору), що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (а. с. 21-23).
Всього позивач передав відповідачу газу на суму 251 556 грн. 00 коп.
Відповідач розрахунок провів частково на суму 8 192 грн. 70 коп., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 243 363 грн. 30 коп., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані позивачем 1 923 грн. 26 коп. 3% та 8 420 грн. 03 коп. інфляційних втрат за період з 11.01.2017 року по 24.05.2017 року підставні та підлягають до стягнення згідно ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Нараховані позивачем 3 283 грн. 66 коп. пені за період з 11.01.2017 року по 24.05.2017 року підставні та підлягають до стягнення з відповідача відповідно до п. 6.2.1 договору, ст. 232 ГК України. ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Оскільки, спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 3 854 грн. 85 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.
Згідно п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Відповідно до п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
У п. 7.2 вищезгаданої постанови вказано, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК і ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Наведені боржником підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, недостатнє фінансування коледжу на оплату природного газу, колективне звернення коледжів Волинської області щодо незадовільного фінансування до Кабінету Міністрів України та Міністерства освіти і науки України не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання судового рішення.
Крім того, відповідач не повідомляє про виділення коштів, не конкретизує період надходження коштів на оплату боргу.
Такого ж висновку дійшов Рівненський апеляційний господарський суд, зокрема, у постанові від 24.12.2013 року №5004/1588/11.
Сама по собі скрутна ситуація у сфері освіти в країні не є підставою для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, оскільки вона стосується не лише боржника, а усіх суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері освіти в цілому.
Крім того, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, судом враховано матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Володимир-Волинського агротехнічного коледжу про розстрочку виконання рішення суду.
Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, -
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Володимир-Волинського агротехнічного коледжу (м. Володимир-Волинський, вул. Г.Шухевича, 27, код ЄДРПОУ 00727771) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" (м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код 39589216)
- 243 363 грн. 30 коп. основного боргу, 3 283 грн. 66 коп. пені, 1 923 грн. 26 коп. 3% річних, 8 420 грн. 03 коп. інфляційних втрат та 3 854 грн. 85 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 260 845 грн. 10 коп. (двісті шістдесят тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 10 коп.)
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні заяви Володимир-Волинського агротехнічного коледжу про розстрочку виконання рішення суду відмовити.
Повний текст рішення
складений 08.06.2017 року
Суддя А. М. Кравчук