30 травня 2017 року Справа № 904/5081/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Картере В.І.,
Малетича М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року
у справі № 904/5081/16
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемко Р.А.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест"
про стягнення 1 068 493,38 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Левковський О.Д.
відповідача: Носова В.І.
вільний слухач: ОСОБА_7
У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемко Р.А. звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест", в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 1398 від 27 липня 2016 року, яка була прийнята господарським судом до розгляду, просив стягнути з відповідача 1 068 493,38 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами за період з 01 січня 2015 року по 06 березня 2015 року за договором про надання овердрафту № 1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року (колегія суддів у складі: Кеся Н.Б., - головуючий, Мілєва І.В., Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року (колегія суддів у складі: Білецька Л.М., - головуючий, Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" 1 068 493,38 грн. заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами за період з 01 січня 2015 року по 06 березня 2015 року за договором про надання овердрафту № 1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року.
Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини несплати відповідачем процентів за користування кредитом є доведеними та не спростовані відповідачем, розрахунок процентів позивач здійснив правильно виходячи зі ставки в розмірі 40% річних, а договір від 25 вересня 2014 року про внесення змін до договору овердрафту, яким було зменшено відсоткову ставку за користування кредитом та збільшено строк користування кредитними коштами, є нікчемним і в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За висновком суду, значене зменшення розміру процентів за користування кредитом з 40% до 0,2% за зазначеним договором про внесення змін не передбачено умовами основного договору та не обґрунтовано внутрішніми документами банку, а докази оскарження відповідачем повідомлення банку про нікчемність такого договору відсутні в матеріалах справи.
Не погодившись із зазначеними рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року, а справу направити на новий розгляд. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 20 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Міський комерційний банк" (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова інвестиційна компанія "Енерго-Інвест" (позичальник, відповідач) укладено Договір овердрафту №1040/980-ЮО/О (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1., 4.2.2., 4.2.4. якого банк зобов'язався надати позичальнику короткостроковий кредит у вигляді відновлювального овердрафту (кредит) для проведення його платежів, у тому числі для погашення процентів за цим договором, понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника №260063180601 в ПАТ "Міський комерційний банк" (поточний рахунок), за рахунок кредиту в межах встановленого ліміту овердрафту, при відсутності обов'язкових до оплати позичальником платіжних документів про примусове списання/стягнення, відповідно до чинного законодавства України та вимог нормативно-правових актів НБУ про порядок проведення розрахунків, а позичальник зобов'язався проводити повне погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строків визначених цим договором, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісійні платежі, а також суми, передбачених цим договором штрафних санкцій.
Ліміт овердрафту склав на момент підписання договору 15 000 000,00 грн., встановлено його строк: з 20 вересня 2013 року по 19 вересня 2014 року (п.п. 1.2., 1.5. Договору).
В пункті п. 1.3. договору сторони визначили, що процентна ставка за користування кредитом є диференційованою залежно від строку безперервного користування Лімітом, зокрема, у випадку необнулення ліміту процентна ставка з 91-го дня безперервного кредитування складає 40% річних.
На виконання умов укладеного між сторонами у справі договору овердрафту Банк надав відповідачу, як позичальнику, кредит в межах передбаченого ліміту на загальну суму 1 500 0000,00 грн., що підтверджується банківською випискою у справі
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, зокрема за період з 01 січня 2015 року по 06 березня 2015 року позивачем нараховано, а відповідачем не сплачено проценти за користування кредитом на суму 1 068 493,38 грн., які розраховані позивачем виходячи з процентної ставки в розмірі 40% річних, стягнення яких є предметом спору у даній справі.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є кредитним договором на умовах овердрафту.
Овердрафт - кредит, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору овердрафту №1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року.
Відповідно до ч.2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В пункті п. 1.3. договору сторони визначили, що процентна ставка за користування кредитом є диференційованою залежно від строку безперервного користування Лімітом, зокрема, у випадку необнулення ліміту процентна ставка з 91-го дня безперервного кредитування складає 40% річних.
За умовами п. 3.6. договору відсотки за користування кредитом на умовах овердрафту нараховуються на щоденні дебетові залишки по поточному рахунку позичальника або на дебетові залишки по окремому позичковому рахунку для обліку кредитної заборгованості, перенесеної з поточного рахунку. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щоденно за фактичну кількість днів у періоді. При розрахунку процентів за користування кредитом у гривні використовується метод "факт/факт" і не враховуються дні надання і повернення кредиту.
Відповідно до п. 3.7. договору проценти сплачуються в такому порядку: щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, шляхом здійснення безготівкового перерахування на рахунок нарахованих доходів №2607__, код банка в системі електронних платежів (код банку 339339).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 та ч.1 ст.530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі відповідач свої зобов'язання за договором з повернення кредиту та сплати процентів за його користування у визначені договором строки не виконав, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу до сплати та заявив до стягнення у даній справі проценти за користування кредитом за період з 01 січня 2015 року по 06 березня 2015 року на суму 1 068 493,38 грн., виходячи з процентної ставки в розмірі 40% річних.
Відповідач заперечує правильність проведеного позивачем розрахунку розміру процентів та посилається на укладений між ним та банком 25 вересня 2014 року договір про зміни до договору про надання овердрафту № 1040/980-ЮО/О від 20 вересня 2013 року, яким зокрема було змінено проценту ставку за користування кредитом та визначено, що з 01 січня 2014 року її розмір складає 0,2% річних.
Проте, зазначені заперечення були правильно та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20 листопада 2014 року розпочато з 21 листопада 2014 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" з ринку шляхом запровадження в банку тимчасової адміністрації на три місяці з 21 листопада 2014 року по 20 лютого 2015 року включно, строки здійснення якої були подовжені по 20 березня 2015 року згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року.
Постановою Правління Національного банку України № 187 від 19 березня 2015 року відкликано банківську ліценцію Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк", а згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 64 від 20 березня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк".
Відповідно до ч. 3 ст. 34 та ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка призначається не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних з числа працівників Фонду.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 38 зазначеного Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Судами встановлено, що укладений 25 вересня 2014 року між відповідачем та ПАТ "Міський комерційний банк" договір про зміни до договору про надання овердрафту № 1040/980-ЮО/О був визнаний Уповноваженою особою Фонду нікчемним на підставі п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки умови договору передбачали надання відповідачу, як клієнту банку, переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, про що Уповноваженою особою Фонду під час ліквідаційної процедури на адресу відповідача в порядку ч.ч. 2, 4 ст. 38 зазначеного Закону було надіслано повідомлення про нікчемність зазначеного договору. При цьому, надіслання Уповноваженою особою Фонду зазначеного повідомлення під час ліквідаційної процедури банку не суперечить положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).
Відповідно до п. 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.
Дослідивши умови договору від 25 вересня 2014 року про зміни до договору про надання овердрафту № 1040/980-ЮО/О, на нікчемність якого послався позивач, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність правових підстав вважати його нікчемним, оскільки, як вірно зазначено судами, значене зменшення розміру процентів за користування кредитом з 40% до 0,2% за зазначеним договором про внесення змін не було передбачено умовами основного договору (договору про надання овердрафту) та не обґрунтовано внутрішніми документами банку.
При цьому, судами встановлено, що умовами пункту 3.16. договору про надання овердрафту була передбачена можливість внесення змін до нього у випадку настання під час дії договору будь-якої з наступних подій: зміни порядку кредитування та/або умов придбання кредитних ресурсів, їх вартості (зміни облікової ставки НБУ); зміни кон'юнктури ринку грошових коштів; погіршення фінансового чи майнового стану позичальника; погіршення стану заставного майна, а також у випадках передбачених цим договором та чинним законодавством. Однак, можливість внесення змін була обумовлена саме збільшенням розміру відсотків за користування овердрафтом, а не їх зменшенням.
Крім того, зазначений договір був укладений за два місяці до введення тимчасової адміністрації, після віднесення його до категорії проблемних згідно з постановою Правління НБУ № 309/БТ від 23 травня 2014 року, якою були встановленні обмеження в діяльності банку.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).
Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що договір від 25 вересня 2014 року про внесення змін до договору овердрафту є нікчемним і в силу ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору від 25 вересня 2014 року про зміни до договору овердрафту №1040/980-ЮО/О оскаржується в адміністративному суді, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у випадку задоволення адміністративним судом зазначеного позову відповідач може ініціювати перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, а наявність в адміністративному суді зазначеної справи не свідчить про неможливість розгляду даної справи та не є підставою для зупинення провадження.
Таким чином, врахувавши те, що обставини несплати відповідачем процентів за користування кредитом є доведеними та не спростовані відповідачем, а розрахунок процентів позивач здійснив правильно виходячи зі ставки в розмірі 40% річних, суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги у даній справі
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі та правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Інвестиційна Компанія "Енерго-Інвест" залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 березня 2017 року у справі № 904/5081/16 залишити без змін.
Головуючий суддя І.А. Плюшко
Судді В.І. Картере
М.М. Малетич