Справа № 755/8483/17
1кс/755/2897/17
"02" червня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040011534 від 12.08.2016 року, про арешт майна,
Слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві звернувся до суду із клопотання, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040011534 від 12.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, про арешт майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження майна.
З тексту клопотання вбачається, що до Управління карного розшуку Головного Управління Національної поліції у місті Києві надійшла оперативна інформація щодо шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Під час проведення перевірки встановлено, що за вказаною адресою проживала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.02.2014 ОСОБА_4 виявлено померлою за вищевказаною адресою.
Відповідно до інформації Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.08.2016 органом приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації оформлення та видача свідоцтва про право власності на вказану квартиру не здійснювалося.
Крім того, відповідно до інформації Київського міського бюро технічної інвентаризації від 22.08.2016 , квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована.
Разом з тим, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно, вказана квартира належить ОСОБА_5 на підставі договору дарування серії 4-782 від 21.10.2009.
Вказаний договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посвідчено державним нотаріусом Першої Донецької Державної нотаріальної контори ОСОБА_6 21.10.2009.
Встановлено, що на даний час нотаріус ОСОБА_6 перебуває та продовжує діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Також договори посвідчені вказаним нотаріусом використовувались при вчиненні шахрайських дій з іншим нерухомим майном на території міста Києва. На даний момент невстановлені особи намагаються продати вказану квартиру, використовуючи вказаний договір дарування, що має ознаки підробки.
Крім того, у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , зареєстрований та постійно проживав з квітня 1994 року за адресою: АДРЕСА_3 . Вказана квартира належить ОСОБА_7 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, виданого 29.03.1994 Фондом комунального майна Мінського району м. Києва.
Згідно зі свідоцтвом про смерть від 30.07.2016 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також встановлено, що у ОСОБА_7 , є син ОСОБА_8 та в силу ст. 1258 ЦК України є спадкоємцем за законом, оскільки інших родичів на момент смерті у ОСОБА_7 не було.
01.08.2016 року ОСОБА_8 звернувся до 11 Київської державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадкової справи, але у прийнятті заяви йому було відмовлено та скеровано до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_9 , оскільки нею 21.06.2016 на підставі відповідної заяви ОСОБА_10 вже заведено спадкову справу.
В той же час встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру прав на нерухоме майно, вказана квартира належить ОСОБА_11 на підставі договору дарування серії 4-801 від 29.10.2009.
Вказаний договір дарування, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 посвідчено державним нотаріусом Першої Донецької Державної нотаріальної контори ОСОБА_6 29.10.2009.
На даний час ОСОБА_11 намагається продати вказану квартиру, використовуючи договір дарування, що має ознаки підробки.
Так, спираючись на матеріали перевірки, вважаю що на даний, час використовуючи підроблені документи на право власності, вказані квартири намагаються реалізувати невстановлені особи, які діють в складі однієї злочинної групи.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Відповідно до ст. 172 КПК України, слідчий суддя прийшов до висновку, про необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, оскільки є необхідність забезпечення арешту майна, так як існують ризики відчуження майна до прийняття судом рішення.
Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).
На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що мав місце факт вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та про необхідність накладення арешту на майно на підставі ч.2 ст.170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, -
Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме:
-квартиру АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження майна;
-квартиру АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження майна.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя