Справа № 755/274/17
"24" травня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гончарука В.П.,
за участю секретаря Краснової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 257/15 від 23 березня 2015 року, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва, як компетентного суду, із заявою про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 березня 2015 року по справі № 257/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи заяву тим, що 23 березня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків ухвалено рішення, яким задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, однак заявник вважає, що третейським судом ухвалено рішення у спорі, який не підвідомчий третейському суду з урахуванням положень п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських відносин, за винятком справ у спорах про захист прав споживачів, в даному випадку відносини, які виникли між сторонами спору стосуються виконання зобов'язань по договору споживчого кредиту, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 (Позичальник), що є підставою для скасування рішення третейського суду. Заявник просить поновити строк для звернення до компетентного суду із заявою про скасування рішення третейського суду, оскільки рішення третейського суду вона не отримала з огляду на зміну нею прізвища на ОСОБА_1» та місця проживання, дізналась про розгляд третейським судом позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу лише у грудні 2016 року, а її представник отримав рішення третейського суду 20.12.2016 року, тому є підстави вважати, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущено заявником з поважних причин.
Заявник ОСОБА_1 та її уповноважений представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 23 березня 2015 року по справі № 257/15 з обставин викладених в заяві, повідомляючи, що заявнику нічого не було відомо про розгляд справи в третейському суді та остання була позбавлена права на захист своїх інтересів.
В послідуючому заявник та її представник у судові засідання не з'явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, однак надали до суду заяву, відповідно до якої заяву про скасування рішення третейського суду підтримують в повному обсязі, просять провести розгляд справи за їхньої відсутності.
Представник заінтересованої особи - Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду заяви повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків за №257/15, оцінивши наявні у справі докази та наведені заявником доводи щодо підстав для скасування рішення третейського суду, суд приходить до наступного.
Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
Третейський суд це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та (або) юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом, зокрема статтею 6 Закону України «Про третейські суди».
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо визнанням поняття права на суд, встановлений законом, не обов'язково має розумітися як суд класичного виду, інтегрований у стандартну судову систему держави (рішення у справі «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства» від 28.06.84 р., рішення справі «Літгоу та інші проти Сполученого Королівства» від 08.07.86 р., рішення у справі "Регент проти України" від 03.04.2008 р.).
Отже, третейський суд відповідає поняттю «суду» в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, а тому здійснюючи свою діяльність повинен дотримуватися в т. ч. встановлених такою нормою гарантій.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2007 року між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено Договір кредиту № 640/598-к598.
Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», спір розглядається одноособово третейським суддею Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Мороз О.А. У випадку неможливості розгляду спору вказаним суддею - третейськими суддями Ярошовцем В.М. або Білоконем Ю.М. в порядку черговості.
Як убачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів третейської справи №257/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося до Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/598-к598.
Отримавши копію позовної заяви з додатками, 02.03.2015 року ОСОБА_3 надіслано до Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків заяву про застосування строків позовної давності.
04 березня 2015 року суддею Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Мороз О.А. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 23 березня 2015 року.
10 березня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків рекомендованим листом з повідомленням було направлено ОСОБА_3 за адресою реєстрації, зазначеною у кредитному договорі, копію ухвали від 04 березня 2015 року про порушення провадження у даній справі.
За даними поштового повідомлення ОСОБА_3 20.03.2015 року отримано копію ухвали третейського суду від 04 березня 2015 року.
23 березня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків було постановлено рішення по справі № 257/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 640/598-к598 від 09 жовтня 2007 року.
Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 2 590 801,35 грн. і третейський збір у розмірі 25 500,00 грн.
14 квітня 2015 року копію рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 березня 2015 року направлено ОСОБА_3 за адресою реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, який вручено ОСОБА_3 під особистий підпис - 21.04.2015 року.
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації український банків від 23 березня 2015 року по справі № 257/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Також в заяві ОСОБА_1 просила про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, посилаючись на те, що даний строк пропущено нею з поважних причин. Зазначила, що копію рішення Постійного діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 23 березня 2015 року вона не отримувала, про його ухвалення дізналась 20 грудня 2016 року при отриманні її представником копії рішення.
Разом з тим, суд вважає, що клопотання заявника ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду від 23.03.2015 року по справі № 257/15 є необґрунтованим з наступних підстав.
Так, порядок розгляду заяв про скасування рішення третейського суду визначений Розділом VII -1 ЦПК України.
Статтею 389 -1 ЦПК України встановлено, що сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Частина 3 ст. 389-1 ЦПК України передбачає, що заява, подана після закінчення трьохмісячного строку з дня прийняття рішення третейським судом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановлюється ухвала.
Стаття 73 ЦПК України визначає, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Таким чином, підставою для поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду є його пропуск з поважних причин.
Згідно ст. 15 Закону України «Про третейські суди», обмін документами та письмовими матеріалами між сторонами, а також між сторонами і третейським судом чи третейськими суддями здійснюється у порядку, погодженому сторонами, і за вказаними ними адресами. У постійно діючому третейському суді порядок обміну документами та письмовими матеріалами визначається регламентом третейського суду.
Як убачається з матеріалів справи, пунктом 7.2 укладеного між сторонами кредитного договору № 640/598-к598 передбачалося, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача.
Відповідно до статті 52 Регламенту постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, документи та інші письмові матеріали по справі направляються сторонам за останнім відомим місцем проживання фізичної особи чи за юридичною адресою або місцезнаходженням юридичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи в інший спосіб, що передбачає отримання доказів доставки документів та інших письмових матеріалів адресатові, та вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає, а про зміну своєї адреси ним не було повідомлено іншу сторону належним чином.
Поштову кореспонденцію від Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ОСОБА_1 отримувала, про що свідчить особистий підпис останньої на поштових повідомленнях про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Крім того, заявником було змінено адресу проживання та прізвище, про що останньою не було повідомлено кредитору ПАТ «Укрсоцбанк», що є порушенням п. 3.3.13 Договору кредиту № 640/598-к598.
Тобто, убачається, що кредитор Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків належним чином, у відповідності до умов договору та регламенту третейського суду, направляли позичальнику ОСОБА_1 всю поштову кореспонденцію, яка за місцем її попереднього проживання отримувалась.
Будь-яких повідомлень про зміну свого місця проживання заявник ОСОБА_1 Акціонерному товариству «Укрсоцбанк» та Постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків не направляла.
При цьому, будь-яких переконливих та достатніх доводів в обґрунтування причин, у зв'язку з якими він не отримував поштову кореспонденцію за місцем свого проживання, клопотання ОСОБА_7 про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду не містить.
Аналізуючи вищенаведені обставини та приймаючи до уваги те, що заявник була обізнана із зазначеним кредитним договором, порядком направлення повідомлень від банку, а також знала про розгляд справи у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків та отримала копію його рішення - 21.04.2015 року, посилання заявника на неотримання нею кореспонденції від третейського суду є необґрунтованими і недоведеними, а тому не можуть бути підставою для поновлення встановленого ч. 2 ст. 389 -1 ЦПК України процесуального строку.
За таких обставин, заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 257/15 від 23 березня 2015 року є такою, що подана поза межами визначеного законодавством строку та за відсутності підстав для його поновлення, а тому, виходячи зі змісту ст. 389-1 ЦПК України, підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 389-1 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 257/15 від 23 березня 2015 року - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва у відповідності до вимог ч.1 ст.389 -6 ЦПК України, а саме шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 10 діб з дня проголошення рішення.
Суддя