Справа № 755/18279/16-а
"26" травня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Рудь Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження. Свої вимоги мотивував тим, що в період з 28 листопада 2010 року по 01 грудня 2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Київської області Бабаєвим Ю.В. та Головачем А.Г. проведено планову перевірку магазинів «Фора» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора». 01 грудня 2016 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення б/н, відповідно до якої позивача, як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 78 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 гривень. Просить визнати протиправною та скасувати постанову б/н від 01 грудня 2016 року про накладення адміністративного стягнення у розмірі 136,00 грн., що винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії № 001179 від 01 грудня 2016 року та закрити провадження по справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_4
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Державної екологічної інспекції у Київській області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. До суду надійшли письмові заперечення, в яких зазначено, що в період з 28 листопада 2016 року по 01 грудня 2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Київської області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальність «Фора». За результатами зазначеної перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до якого виявлено відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. За результатами перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Головач А.Б. складено протокол про адміністративне правопорушення № 001179 від 01 грудня 2016 року відносно ОСОБА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП. 01 грудня 2016 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Головач А.Б. винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, перевіривши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» № 927 к від 17 вересня 2012 року позивач з 17 вересня 2012 року приступив до виконання обов'язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» (а.с.78).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія № 001179 від 01 грудня 2016 року відповідальними особами мережі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» допущено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, чим було порушено ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», за що адміністративна відповідальність встановлена ч. 1 ст. 78 КУпАП (а.с. 74).
01 грудня 2016 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області Головач А.Б. винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 78 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 136,00 грн. Зі змісту постанови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області Головача А.Б. вбачається, що мережою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» на території Київської області відповідальними особами допущено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу (а.с.75).
Згідно ст.104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Частина 1 ст. 78 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Згідно ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані:
здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;
забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів;
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря;
забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;
забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин;
використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел;
здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря;
своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 5 ст. 11 «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до п.п. «а», «г» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства та складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом.
Згідно письмових заперечень представника відповідача в період з 28 листопада 2016 року по 01 грудня 2016 року державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Київської області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальність «Фора». За результатами зазначеної перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до якого виявлено відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме цехів хлібобулочних виробів, шаф-гриль та витяжної вентиляції.
Підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивачем зазначено, що в акті Державної екологічної інспекції у Київській області відсутні посилання на проведення інструментально-лабораторного контролю, на акти відбору проб та протоколи вимірювань, види та обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а також відсутність вимог законодавства щодо отримання дозволу на викид дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Згідно акту № 250 від 01 грудня 2016 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариством з обмеженою відповідальністю «Фора» виявлено відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме, від цехів хлібобулочних виробів, шаф-гриль та витяжної вентиляції (а.с.65-73).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1780 від 28 грудня 2001 року затверджено «Порядок розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», згідно п. 7 якого перелік типів устаткування, за яким розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визнається органами Мінприроди.
Згідно п. 1 Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерств охорони навколишнього природного середовища України № 317 від 16 серпня 2004 року, передбачено, що нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел встановлюється для теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.
Крім цього відповідно до п. 4 Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 13 грудня 2001 року, взяття на державний облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив, здійснює Мінприроди за критеріями, встановленими цим Міністерством за погодженням з Держстатом.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 177 від 10 травня 2002 року узяття на державний облік здійснюється за такими критеріями: об'єктів - якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік; видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, - за умови, що обсяг потенційних викидів рівний або перевищує порогові значення за окремою речовиною або групою речовин, наведених у додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно п.п. 1.3, 1.4 зазначеної Інструкції дані про види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, готуються на підставі матеріалів інвентаризації викидів забруднюючих речовин. Узяття на державний облік об'єктів, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, здійснює орган Мінприроди.
Територіальні органи Мінприроди відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря до 01 липня 2002 року вміщують повідомлення у місцевих друкованих засобах масової інформації щодо проведення робіт, пов'язаних із взяттям об'єктів на державний облік. Для об'єктів, які мають дозвіл на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря, вони направляють повідомлення про проведення цих робіт.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі (переоформлення, анулювання) документа дозвільного характеру; строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру; строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.
Таким чином виключно законом встановлено необхідність отримання дозвільного документу.
Згідно п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.
Однак судом встановлено, що в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» від 01 грудня 2016 року та постанові про накладення адміністративного стягнення від 01 грудня 2016 року не зазначено, в чому полягало порушення, який шкідливий вплив та які саме небезпечні речовини забруднюють атмосферне повітря, якими саме джерелами здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, також відсутнє посилання на проведення інструментально-лабораторного контролю, та не зазначено нормативні акти на підставі яких було зроблено висновок про порушення вимог Закону України «Про охорону атмосферного повітря», види та обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Крім того, 30 січня 2017 року постановою Київського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «Фора» задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Київській області від 01 грудня 2016 року, який винесений відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора». Зі змісту постанови Київського окружного адміністративного суду вбачається, що Державна екологічна інспекція у Київській області під час перевірки не проводила будь-яких інструментальних досліджень, оскільки в Акті перевірки не наводиться будь-яких даних, які підтверджують те, що від роботи обладнання ТОВ "Фора" здійснюються викиди небезпечних речовин, викиди яких підлягають державному регулюванню. Також в Акті перевірки зазначено, що на об'єктах ТОВ "Фора" здійснюються викиди в атмосферне повітря від цехів хлібобулочних виробів, шаф-грилів та витяжної вентиляції, але при цьому не зазначається на якому об'єкті, яке обладнання встановлене/не встановлене, не зазначено його технічні характеристики, тип, марку тощо (тобто інформація узагальнена та поширена на всі магазини). В Акті перевірки не встановлено, що в магазинах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» здійснюються викиди забруднюючих речовин, не зазначено, які саме речовини, їх обсяг(а.с.39-46).
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
З урахуванням роз'яснення п.п. 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частинами 4 та 5 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до вимог ст.71 КАС України обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ст.ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 78 КУпАП.
Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, факт порушення позивачем Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено, в судове засідання представник відповідача не з'явився, доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи суду не надав. Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення не містить посилань на будь-які докази скоєння адміністративного правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 78 КУпАП є не доведеним.
Позивачем також заявлені позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Даний спір, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, являється спором фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії) та не є справою про адміністративне правопорушення.
Суд не наділений повноваженнями щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вирішення спору із ухваленням судового рішення по суті позовних вимог виключає можливість одночасного закриття провадження щодо тих самих вимог.
Таким чином, заявлені позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження задовольнити частково: визнати постанову № 001152 від 01 грудня 2016 року державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області Головача Андрія Григоровича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 протиправною та скасувати. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Керуючись Законом України «Про охорону атмосферного повітря», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»Порядком ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1655 від 13 грудня 2001 року, Інструкцією про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 177 від 10 травня 2002 року, Переліком типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерств охорони навколишнього природного середовища України № 317 від 16 серпня 2004 року, ст.ст. 245, 247, 283 КУпАП, п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", ст. ст. 2, 11, 17, 69, 71, 78, 104, 162, 163, 222 КАС України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження задовольнити частково.
Визнати постанову № 001152 від 01 грудня 2016 року державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Київської області Головача Андрія Григоровича про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 протиправною та скасувати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 31 травня 2017 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.Є.Арапіна