ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4188/17
провадження № 2/753/3672/17
"30" травня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючої-судді ЛЕОНТЮК Л.К.
за участю секретаря АВДЄЄНКО А.А.
сторін:
представника позивачки ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики , суд
У березні 2017 року позивач ОСОБА_5 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4, свої вимоги мотивувавши тим, що 01 листопада 2003 року, відповідач ОСОБА_4 згідно договору позики б / н по розписці взяв у мене позику в сумі 355 000 ( триста п'ятдесят п'ять ) тисяч гривень для купівлі двокімнатної квартири в АДРЕСА_1.
Договір позики строковий - до 01 січня 2015 року.
У вказаний строк відповідач борг не повернув.
На прохання позивача про добровільну сплату боргу відмовився, посилаючись на фінансові труднощі і відсутність можливості повернути борг.
За позичені грошові кошти в розмірі 355 000 грн. відповідач купив заздалегідь оглянуту квартиру за 354 445 грн. в АДРЕСА_1.
У зв"язку з тим, що відповідач не повернув грошові кошти, позивач звернувся з позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності від 23 травня 2017 року ОСОБА_3, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги визнав.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Дійсно, у відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає другій стороні ( позичальникові ) у власність гроші, або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми ( ст. 1047 ч. 1 ЦК ).
На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( ч. 2 ст. 1047 ЦК ).
Як передбачено ст. 1049 ЦК, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У той же час, у відповідності до ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, аніж встановлено договором.
В судовому засіданні встановлено, що оригінал розписки відсутній.
При цьому, не врахував положень правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року в справі № 6 - 63цс13, де серед іншого зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Відповідно до вимог ст. 360 - 7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, і які відповідно до вимог ч. 2 ст. 214 ЦПК України суд зобов'язаний враховувати при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
В судовому засіданні відповідачем зазначено, що кошти позивалися для придбання квартири, однак оригінали розписок зберігалися в нього в сейфі, однак у зв"язку з тим що відповідача було пограбовано оригінали розписок зникли.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст.64 ЦПК України письмовими доказами є довідки, письмові докази, подаються в оригіналі.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Натомість суд, виходячи з вимог ст. 212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рівні, в якому наводиться мотив їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Таким чином, оцінив у сукупності докази, які позивач надав суду на підтвердження своїх вимог суд доходить висновку, що підстав для задоволення його позову не має, оскільки він не довів належними та допустими доказами, як укладання договору позики між ним та відповідачем так і передачу грошових коштів останньому, разом з тим визнання позову відповідачем також не є підставою для його задоволення.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 1047, 1046, 1049, 1051, 638, 639, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у
справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2017 року.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК