36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.06.17 Справа № 917/386/17
За скаргою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" на дії державного виконавця при виконанні рішення суду від 11.04.2017 року по справі № 917/386/17
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова,17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500
про стягнення 1823239,99 грн. заборгованості за договором від 14.01.2016 року № 1-Т-Е
Суддя Тимощенко О.М.
Представники:
від позивача (стягувача): ОСОБА_1 дов. №2 від 03.01.2017 р.
від відповідача (боржника, скаржника): ОСОБА_2 дов. №1-17/2661 від 29.12.2016р.
від виконавчої служби: ОСОБА_3 дов. №06-04/10006 від 28.12.2016 р.
Обставини справи: рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2017 року у справі №917/386/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" були задоволені та стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" 1776793,59 грн. основного боргу, 41951,59 грн. пені, 4494,81 грн. 3 % річних 27348,59 грн. судового збору.
25.04.2017 року господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2017 року по справі №917/386/17 було видано відповідний наказ.
18.05.2017 року до господарського суду Полтавської області від Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" надійшла скарга про визнання недійсною постанови державного виконавця від 05.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 53885542 про примусове виконання наказу господарського суду Полтавської області №917/386/17, виданого 25.04.2107 року, в частині стягнення 41 951,59 грн. пені ; 4 494,81 грн. 3% річних та 4 644,63 грн. виконавчої збору (арк. с. 66-67).
Ухвалою суду від 22.05.2017 року скарга відповідача призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2017 року ( арк. с. 77).
30.05.2017 року від відповідача (боржника, скаржника) до суду надійшло доповнення на скаргу (арк. с. 114).
01.06.2017 року від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області до суду надійшов відзив на скаргу, в якому виконавча служба заперечує проти задоволення скарги, посилаючись, зокрема, на те, що від позивача (стягувача) по справі 04.05.2017 року на адресу виконавчої служби надійшла заява про прийняття до примусового виконання судового наказу №917/386/17. В даній заяві позивач (стягувач) зазначив про відсутність будь-яких дій з боку боржника (відповідача) спрямованих на виконання рішення суду. На підставі наданих документів, оригіналу наказу, державним виконавцем було винесено постанову від 05.05.2017 року про відкриття виконавчого провадження.
Представник заявника (скаржника) в судовому засіданні 01.06.2017 року виклав зміст скарги та просив суд її задовольнити.
Представник виконавчої служби в судовому засіданні 01.06.2017 року проти задоволення скарги заперечував з підстав наведених у відзиві на скаргу.
Розглянувши матеріали скарги, дослідивши подані докази та заслухавши пояснення представника скаржника, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що 05.05.2017 року на адресу виконавчої служби надійшла заява позивача (стягувача) про примусове виконання рішення суду від 04.05.2017 року за вих. №1156, в якій позивач просив виконавчу службу прийняти до примусового виконання судовий наказ №917/386/17 про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" заборгованості в розмірі 1850588,58 грн., з яких 1776793,59 грн. основного боргу, 41951,59 грн. пені, 4494,81 грн. 3 % річних та витрати на сплату судового збору в розмірі 27348,59 грн. Крім того в поданій заяві позивач вказав про наявність у відповідача об'єктів рухомого та нерухомого майна, відкритих рахунків у банківських установах та на відсутність будь-яких дій з боку боржника (відповідача) спрямованих на виконання рішення суду.
05.05.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області на підставі поданої позивачем заяви та оригіналу наказу №917/386/17 та керуючись Законом України "Про виконавче провадження" було винесено постанову №53885542 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 917/386/17 виданого 25.04.2017 року. Даною постановою також було зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно, стягнуто виконавчий збір у розмірі 10% від суми боргу, та роз'яснено право оскарження постанови в порядку Закону (арк. с. 73-74).
В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження №53885542 від 05.05.2017 року не відповідає приписам чинного законодавства України, в частині стягнення 69674,42 грн. основного боргу, 41 951,59 грн. пені, 4 494,81 грн. 3% річних та 4644,63 грн. виконавчого збору, оскільки відповідачем до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53885542 від 05.05.2017 року в рахунок погашення боргу за рішенням суду по справі №917/286/17 на користь позивача було сплачено 41 951,59 грн. пені та 4494,81 грн. 3% річних. Крім того, з поточного рахунка із спеціальним режимом використання, відкритого відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та постанови КМУ від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу», кожний банківський день позивачу перераховуються кошти за послуги з розподілу природного газу. Так, з 10.04.2017 року по 14.04.2017 року, платіжними дорученнями перераховано позивачу на його рахунок залишок заборгованості за послуги за категорією споживачів «бюджетні установи/організації» - 37 257,12 грн., а з 10.04.2017 по 19.04.2017 за категорією споживачів «інші (промисловість)» - 32 417,30 грн.
При розгляді скарги суд виходив з наступного.
Як передбачено ст. 124 Конституції України та ст.115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
05.10.2016р. набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Так, відповідно до п.7. Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Як випливає з вищенаведеного, виконавчі дії після 05.10.2016р. здійснюються відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, а відтак, в даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягає Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VII.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як визначено ч. 1 статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як передбачено частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" та передбачено вичерпний перелік підстав повернення органом державної виконавчої служби виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю).
Як встановлено судом за наявними матеріалами, позивач (стягувач) скористався своїм правом на примусове виконання рішення суду та звернувся до виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду на підставі наказу №917/386/17. В зазначеній заяві позивач не вказав про часткову сплату боргу по справі відповідачем.
При цьому відповідач (скаржник) не скористався правом на звернення до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині сплаченого боргу по справі №917/386/17 в порядку статті 117 ГПК України. Отже наказ від 25.04.2017 року повинен виконуватися в повному обсязі.
Отже, державним виконавцем на підставі Закону України "Про виконавче провадження", правомірно винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду від 05.05.2017 року у справі №917/386/17.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є необґрунтовані належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 33,43, 86,121-2 ГПК України, суд, -
1. Відмовити в задоволенні скарги Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" по справі №917/386/17.
2. Копію ухвали надіслати сторонам по справі та Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Героїв-пожежників,13).
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття 01.06.2017 року.
Суддя Тимощенко О.М.