36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
01.06.17 Справа № 917/386/17
За заявою Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 11.04.2017 року по справі № 917/386/17
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500
до Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго", вул. Чкалова,17, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область,37500
про стягнення 1823239,99 грн. заборгованості за договором від 14.01.2016 року № 1-Т-Е
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін:
від позивача (стягувача): ОСОБА_1 дов. №2 від 03.01.2017 р.
від відповідача (боржника, заявника): ОСОБА_2 дов. №1-17/2661 від 29.12.2016р.
Обставини справи: рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2017 року у справі №917/386/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" були задоволені та стягнуто з Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" 1776793,59 грн. основного боргу, 41951,59 грн. пені, 4494,81 грн. 3 % річних 27348,59 грн. судового збору.
25.04.2017 року господарським судом Полтавської області на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2017 року по справі №917/386/17 було видано відповідний наказ.
25.05.2017 року до господарського суду Полтавської області надійшла заява Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 11.04.2017 року по справі № 917/386/17, в якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 1804142,18 грн. (з яких 1776793,59 грн. основний борг, 27348,59 грн. судовий збір) на 20 місяців згідно визначеного ним графіку (арк. с.78-80)
Ухвалою суду від 26.05.2017 року заяву відповідача призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2017 року ( арк. с. 110).
01.06.2017 року від відповідача (боржника, заявника) до суду надійшли додаткові обґрунтування надання розстрочки (арк. с. 126).
01.06.2017 року від позивача (стягувача) до суду надійшов відзив на заяву про надання розстрочки виконання рішення суду, в якому позивач заперечує проти надання розстрочки, посилаючись, зокрема, на те, що відповідачем не надано суду належних доказів у підтвердження свого скрутного матеріального становища, не надано доказів відсутності вини у виникненні заборгованості по справі та вказує на наявність свого скрутного фінансового положення (арк. с. 127-130).
Представники заявника (боржника) в судовому засіданні 01.06.2017 року виклав зміст заяви про розстрочку виконання рішення суду та просив суд її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні 01.06.2017 року проти задоволення заяви заперечував з підстав наведених у відзиві на заяву.
В обґрунтування своєї заяви Обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Лубнитеплоенерго" посилається на те, що основним напрямком господарської діяльності підприємства відповідача є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для потреб населення (житловий фонд) на опалення та гаряче водопостачання квартир. За чотири місяці 2017 року населенням спожито 37,93321 тис. Гкал, що становить 79,56% від загальної кількості теплової енергії спожитої усіма категоріями споживачів (47,67605 тис. Гкал). Заборгованість по даній справі, виникла в зв'язку з тим, що єдиним джерелом для оплати спожитого газу у відповідача є кошти отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, для якого державою встановлено ряд преференцій (пільги, субсидії, порядок та термін оплати тощо) по її оплаті. Так із 100% коштів які надійшли від населення у квітні 2017 року на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, - тільки 19,61 % надійшли на поточний рахунок боржника. У травні 2017 року процент відрахувань боржнику складає 13,68 %. Станом на 01.05.2017 року, сума невідшкодованих збитків відповідача за надані населенню пільги та нараховані субсидії за послуги з теплопостачання, тільки по м. Лубни, складає 21 млн. 159 тис. 146 грн. 36 коп.
Крім того, відповідач вказує на свій тяжкий фінансовий стан. Згідно показників балансу станом на 30 квітня 2017 р. сума непокритих збитків складає 24 691 тис. грн., в т.ч. за 4 міс. 2017 року 639 тис. грн. (за даними звіту про фінансові результати). Також відповідач вказує на часткову сплату боргу по справі.
Таким чином, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2017 року у справі № 917/386/17 в частині стягнення 1804142,18 грн. (з яких 1776793,59 грн. основний борг, 27348,59 грн. судовий збір) на 20 місяців згідно визначеного відповідачем графіку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про надання розстрочки виконання судового рішення і заперечень проти неї, суд виходить з наступного.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "ОСОБА_3 проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.
Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Положеннями пунктів 7.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
За змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі.
Боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності. Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.
Боржник не надав жодних та належних доказів відсутності коштів на рахунках чи відсутності або недостатності майна для погашення боргу. Боржник також не надав доказів загрози банкрутства в разі виконання судового рішення по даній справі.
Поруч з цим, вирішуючи питання про надання відстрочки виконання рішення, господарський суд повинен враховувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, а й перш за все повинен враховувати такі наслідки для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Таким чином, розстрочення сплати наявного боргу може носити негативний характер по відношенню до стягувача, який надавав боржнику послуги та не одержав повного розрахунку.
З огляду на викладене та враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач, не є винятковими у розумінні ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що заява відповідача про надання розстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Лубнитеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 11.04.2017 року по справі № 917/386/17.
Суддя Тимощенко О.М.