36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
30.05.2017р. Справа № 917/379/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Нафта", вул. Небесної Сотні 75, смт. Теофіполь, Хмельницька обл., 30600
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт", вул. Героїв Майдану, 82, офіс 23, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300
про стягнення 621 498,04 грн.
Суддя Семчук О.С.
Представники у судовому засіданні 24.05.2017 р.:
від позивача: ОСОБА_1 (посвідчення адвоката № 590 від 29.11.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 20.04.2017р.).
У судовому засіданні 24.05.2017 р. оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 30.05.2017 р. до 14 год. 30 хв..
Представники у судовому засіданні 30.05.2017 р.:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 28.09.2016 р.).
30.05.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін складання повного рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Нафта" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" 621 498,04 грн. заборгованості за період з січня 2016 р. по грудень 2016 р. (включно), що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 02.01.2016 р. Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 001.
Позивач представництво у судове засідання не забезпечив. Надіслав суду лист вх. № 6911 від 30.05.2017 р., в якому повідомив про неможливість участі у судовому засіданні у зв'язку з хворобою та просив суд розглянути справу по суті без його участі.
В попередніх судових засіданнях представник позивача на позовних вимогах наполягав з підстав, наведених у позовній заяві. Крім того, позивач посилався на проведення ним зарахування платежів відповідача у сумі 775 983,25 грн., зроблених останнім на виконання Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р. в рахунок погашення заборгованості відповідача по Договору № 002 від 03.12.2012 р..
Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позов вх. № 6309 від 16.05.2017 р., в якому зазначає, що факт поставки нафтопродуктів позивачем відповідач підтверджує, проте, не погоджується з наявністю заборгованості, заявленою до стягнення позивачем і просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач надав додаткові пояснення по справі № 29/01 від 29.05.2017 р. (вх. № 6878 від 30.05.2017 р.) в яких зазначає про неправомірність самостійного зарахування позивачем платежів відповідача, зроблених останнім на виконання Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р. в рахунок погашення заборгованості відповідача по Договору № 002 від 03.12.2012 р..
Крім того, відповідач надав суду додаткові пояснення № 22/05 від 22.05.2017 р. (вх. № 6573 від 22.05.2017 р.), в яких вказує про відсутність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі та просить суд припинити провадження у справі відповідно до п. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу 3 725 950,15 грн..
Суд відхиляє дане клопотання з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін (представника позивача у минулих судових зсіданнях), оцінивши надані докази, суд, встановив:
02.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп-Нафта" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 001 (далі-Договір поставки, копія наявна у матеріалах справи).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Кількість товару, його асортимент, ціна та дата поставки щодо кожної партії товару в межах строку дії договору вважаються погодженими сторонами з моменту підписання видаткової накладної (специфікації). Ціна товару визначається згідно виписаних Постачальником видаткових накладних (рахунків, специфікацій). Поставка здійснюється на умовах СРТ - пункт призначення Покупця (п. 1.1. - 1.5. Договору поставки);
- Покупець оплачує Постачальникові вартість ПММ на підставі специфікації (рахунку) за попередньою оплатою. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або внесення грошових коштів готівкою в касу Постачальника (п. 3.1. - 3.2. Договору поставки).
- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору та закінчується 31.12.2016 року (п. 7.1. - 7.2. Договору поставки).
На виконання умов Договору поставки у період з 08.01.2016 р. по 30.12.2016 р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято (без зауважень) товар (ПММ) на загальну суму 3 495 547,24 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме : № 3 від 08.01.2016 р. на суму 31 616,90 грн., № 1 від 11.01.2016 р. на суму 13 811,00 грн., № 4 від 11.01.2016 р. на суму 31 616,90 грн., № 5 від 15.01.2016 р. на суму 31 616,90 грн., № 6 від 16.01.2016 р. на суму 14 614,00 грн., № 7 від 20.01.2016 р. на суму 31 616,90 грн., № 8 від 24.01.2016 р. на суму 31 616,90 грн., № 11 від 27.01.2016 р. на суму 181 442,50 грн., № 12 від 29.01.2016 р. на суму 30 367,60 грн., № 15 від 17.02.2016 р. на суму 100 440,00 грн., № 16 від 19.02.2016 р. на суму 23 835,00 грн., № 17 від 19.02.2016 р. на суму 31 328,60 грн., № 18 від 24.02.2016 р. на суму 51 300,00 грн., № 23 від 26.02.2016 р. на суму 31 328,60 грн., № 26 від 29.02.2016 р. на суму 198 612,00 грн., № 25 від 29.02.2016 р. на суму 31 270,94 грн., № 27 від 16.03.2016 р. на суму 127 746,00 грн., № 28 від 18.03.2016 р. на суму 130 464,00 грн., № 29 від 21.03.2016 р. на суму 108 915,00 грн., № 33 від 25.03.2016 р. на суму 109 480,00 грн., № 32 від 28.03.2016 р. на суму 99 667,50 грн., № 35 від 01.04.2016 р. на суму 101 782,50 грн., № 36 від 07.04.2016 р. на суму 116 620,00 грн., № 37 від 11.04.2016 р. на суму 12 793,00 грн., № 40 від 12.04.2016 р. на суму 127 746,00 грн., № 42 від 18.04.2016 р. на суму 17 830,00 грн., № 44 від 21.04.2016 р. на суму 86 676,00 грн., № 45 від 26.04.2016 р. на суму 19 368,00 грн., № 48 від 29.04.2016 р. на суму 235 011,00 грн., № 51 від 12.05.2016 р. на суму 59 073,00 грн., № 52 від 16.05.2016 р. на суму 17 750,00 грн., № 54 від 18.05.2016 р. на суму 46 971,00 грн., № 58 від 24.05.2016 р. на суму 15 307,00 грн., № 56 від 24.05.2016 р. на суму 122 957,50 грн., № 57 від 25.05.2016 р. на суму 140 883,00 грн., № 60 від 26.05.2016 р. на суму 109 383,00 грн., № 66 від 13.06.2016 р. на суму 8 416,00 грн., № 67 від 16.06.2016 р. на суму 10 796,85 грн., № 73 від 30.06.2016 р. на суму 13 473,50 грн., № 78 від 06.07.2016 р. на суму 141 336 грн., № 82 від 22.07.2016 р. на суму 137 712,00 грн., № 85 від 02.08.2016 р. на суму 120 354,50 грн., № 87 від 04.08.2016 р. на суму 75 021,50 грн., № 91 від 13.08.2016 р. на суму 1 965,00 грн., № 94 від 13.08.2016 р. на суму 32 385,70 грн., № 92 від 18.08.2016 р. на суму 5 965,50 грн., № 100 від 26.08.2016 р. на суму 27 062,05 грн., № 99 від 29.08.2016 р. на суму 10 404,00 грн., № 119 від 08.11.2016 р. на суму 33 346,70 грн., № 121 від 12.11.2016 р. на суму 32 577,90 грн., № 122 від 18.11.2016 р. на суму 32 770,10 грн., № 126 від 29.11.2016 р. на суму 32 577,90 грн., № 128 від 30.11.2016 р. на суму 36 133,60 грн., № 136 від 22.12.2016 р. на суму 34 403,80 грн. та № 137 від 30.12.2016 р. на суму 35 986,40 грн..
При цьому, відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. № 805/15496, сторонами були оформлені Товарно-транспорті накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) форми № 1-ТТн (копії наявні у матеріалах справи).
Дані первинні документи підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено акт, згідно якого станом на 31.05.2016 р. за відповідачем за період з січня по травень 2016 р. рахувалася заборгованість у розмірі 1 347 951,49 грн. (з урахуванням заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 025 983,25 грн., яка за даними сторін існувала на початок січня 2016 р.). Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи).
За даними позивача в порушення умов Договору поставки відповідач провів розрахунки за отриманий товар не у повному обсязі, заборгованість останнього складає 621 498,04 грн..
На підтвердження проведення відповідачем оплат за Договором поставки, позивач надав банківську виписку по рахунку позивача.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 Господарського кодексу України (далі- ГК України) господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.ст 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 1 Закону України № 996-XIV від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.
Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 даного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Здійснивши комплексний аналіз норм права та матеріалів даної справи суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що в рамках укладеного між сторонами Договору поставки у період з 08.01.2016 р. по 30.12.2016 р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3 495 547,24 грн., що підтверджується копіями належним чином оформлених видаткових накладних.
В дотримання умов Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р. відповідачем було проведено оплату отриманого від позивача товару в загальній сумі 3 686 262,15 грн. (з призначенням платежу : "за ПММ згідно Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р." та "за ПММ по рахункам" які були виставлені позивачем у розрізі укладеного між сторонами Договору № 001 від 02.01.2016 р.). На підтвердження даної обставини відповідач надав копії платіжних доручень, а саме : платіжне доручення № 25084 від 27.01.2016 р. на суму - 200 000,00 грн.; платіжне доручення № 25161 від 02.02.2016 р. на суму - 30 000,00 грн.; платіжне доручення № 25258 від 05.02.2016 р. на суму - 250 000,00 грн.; платіжне доручення № 25409 від 16.02.2016 р. на суму - 50 000,00 грн.; платіжне доручення № 25439 від 17.02.2016 р. на суму - 100 000,00 грн.; платіжне доручення № 25634 від 29.02.2016 р. на суму - 50 000,00 грн.; платіжне доручення № 25799 від 09.03.2016 р. на суму - 50 000,00 грн.; платіжне доручення № 25820 від 10.03.2016 р. на суму - 40 000,00 грн.; платіжне доручення № 25869 від 11.03.2016 р. на суму - 15 000,00 грн.; платіжне доручення № 25995 від 17.03.2016 р. на суму - 240 000,00 грн.; платіжне доручення № 26112 від 23.03.2016 р. на суму - 102 610,00 грн.; платіжне доручення № 26284 від 31.03.2016 р. на суму - 191 700,00 грн.; платіжне доручення № 26649 від 18.04.2016 р. на суму - 30 000,00 грн.; платіжне доручення № 26708 від 20.04.2016 р. на суму - 100 000,00 грн.; платіжне доручення № 26768 від 22.04.2016 р. на суму - 40 000,00 грн.; платіжне доручення № 26801 від 25.04.2016 р. на суму - 19 880,00 грн.; платіжне доручення № 26877 від 28.04.2016 р. на суму - 191 700,00 грн.; платіжне доручення № 27039 від 11.05.2016 р. на суму - 200 000,00 грн.; платіжне доручення № 27279 від 18.05.2016 р. на суму - 200 000,00 грн.; платіжне доручення № 27606 від 01.06.2016 р. на суму - 109 383,00 грн.; платіжне доручення № 27607 від 01.06.2016 р. на суму - 140 617,00 грн.; платіжне доручення № 27634 від 02.06.2016 р. на суму - 100 000,00 грн.; платіжне доручення № 27786 від 10.06.2016 р. на суму - 50 000,00 грн.; платіжне доручення № 28013 від 22.06.2016 р. на суму - 41 700,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_1 від 07.07.2016 р. на суму - 150 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_2 від 22.07.2016 р. на суму - 200 000 грн., платіжне доручення № НОМЕР_3 від 01.08.2016 р. на суму - 120 354,50 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_4 від 01.08.2016 р. на суму - 29 645,50 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_5 від 02.08.2016 р. на суму - 100 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_6 від 04.08.2016 р. на суму - 20 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_7 від 05.08.2016 р. на суму - 30 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_8 від 08.08.2016 р. на суму - 2 385,70 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_9 від 16.08.2016 р. на суму - 8 416,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_10 від 18.08.2016 р. на суму - 7 930,50 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_11 від 26.08.2016 р. на суму - 10 404,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_12 від 26.08.2016 р. на суму - 39 596,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_13 від 04.11.2016 р. на суму - 33 346,70 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_14 від 04.11.2016 р. на суму - 6 652,05 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_15 від 09.11.2016 р. на суму - 10 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_16 від 11.11.2016 р. на суму - 32 577,90 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_17 від 11.11.2016 р. на суму - 17 422,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_18 від 16.11.2016 р. на суму - 10 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_19 від 18.11.2016 р. на суму - 17 230,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_20 від 18.11.2016 р. на суму - 32 770,10 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_21 від 22.11.2016 р. на суму - 20 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_22 від 24.11.2016 р. на суму - 20 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_23 від 25.11.2016 р. на суму - 5 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_24 від 28.11.2016 р. на суму - 20 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_25 від 29.11.2016 р. на суму - 36 133,60 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_26 від 30.11.2016 р. на суму - 32 577,90 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_27 від 30.11.2016 р. на суму - 20 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_28 від 01.12.2016 р. на суму - 15 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_29 від 02.12.2016 р. на суму - 5 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_30 від 02.12.2016 р. на суму - 55 000,00 грн.; платіжне доручення № НОМЕР_31 від 31.03.2017 р. на суму - 36 229,70 грн. (сплачено після подачі позову). Проведення відповідачем вищезазначених оплат позивачем не спростовується.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.03.2004 р. за № 377/8976 та п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95р. отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу (аналогічна правова позиція ВГСУ викладена у постановах від 15.09.2011р. № 5015/1494/11, від 15.02.2007р. № 12/615, від 09.08.2016р. № 911/1079/16).
Отже, враховуючи те, що при здійсненні вищезазначених платежів відповідачем було чітко визначено призначення платежів (оплата товарів по Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р. чи виписаних рахунків за даним договором (в матеріалах справи)), а також те, що змінювати призначення платежу іншим особам заборонено, то фактично відбулась оплата товарів отриманих від позивача в розрізі Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р. у повному обсязі і заборгованість перед позивачем в рамках даного договору у відповідача відсутня.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу не підлягають задоволенню, оскільки, як вже зазначалось у описовій частині даного рішення Договір, який є підставою даного позову був укладений між сторонами 02.01.2016 р., товар отриманий згідно даного договору оплачений у повному обсязі, а поставка не оплаченого відповідачем товару відбулась до 02.01.2016 р. (про що зазначено у акті звірки), тобто до моменту укладання Договору, а отже з інших підстав, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.
Посилання позивача на проведення ним зарахування однорідних вимог в сумі 775 983,25 грн. згідно заяви № 3/03 від 11.03.2016 р., суд не вважає правомірним з наступних підстав.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зі змісту заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, до якої апелює позивач, останнім було проведено переведення платежів відповідача, здійснених на виконання зобов'язань з оплати товарів по Договору поставки № 001 від 02.01.2016 р. на погашення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару по Договору № 002 від 03.12.2012 р. (який був укладений між сторонами раніше і не є підставою даного позову).
Як зазначено вище, законодавець визначив вичерпний перелік умов, при яких може відбутись припинення зобов'язання зарахуванням, зокрема, вимоги, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим).
Відповідач заперечує як проведення між сторонами взаємозаліку так і правомірність даної дії позивача (письмові пояснення № 29/01 від 29.05.2017 р. (вх. № 6878 від 30.05.2017 р.)).
Отже, враховуючи те що, дані вимоги не є зустрічними, підстави для припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог за приписами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, на які посилається позивач відсутні. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВГСУ від 26.03.2013р. у справі № 18/1427/12; від 08.05.2014р. № 922/3306/13; від 18.12.2014р. № 18/2434/12).
Як зазначалося вище, відповідач надав суду додаткові пояснення № 22/05 від 22.05.2017р. (вх. № 6573 від 22.05.2017р.), в яких повідомив суд про відсутність заборгованості, яка є предметом спору у даній справі та просив суд припинити провадження у справі відповідно до п. 1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу 3 725 950,15 грн..
Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання з огляду на наступне.
Стаття 80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Оскільки судом в даному позовному провадженні розглядається спір про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 621 498,04 грн., клопотання про припинення провадження в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу 3 725 950,15 грн. є неправомірним, оскільки, дана сума є за межами предмету спору, а також між сторонами наявні спірні (неврегульовані) питання.
Отже, в розумінні п. 1-1 ст. 80 ГПК України підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача щодо позовних вимог судом приймаються частково.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача по Договору № 001 поставки паливно-мастильних матеріалів від 02.01.2016 р., а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
Відмовити в позові повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.06.2017р..
Суддя О.С. Семчук