ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
06 червня 2017 року Справа № 923/212/17
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНФІЛЬТР"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про визнання права власності на стадо осетрових порід риб у кількості 599 особин
за участі:
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державної установи «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика»
представників сторін:
від позивача - Сімонова О.Р., Антоненка А.В. (представників за дорученнями),
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - Щербини С.М. (представника за дорученням),
Позивач звернувся до суду з позовом, спрямованим до відповідача, про визнання права власності на стадо осетрових порід риб у кількості 599 особин, яке зберігається на виробничих площах Державної установи «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» в с. Дніпровське, Білозерського району, Херсонської області.
Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невизнанні та оспорюванні відповідачем права власності на вказане майно, що виявилося у вимогах надати підтверджуючі документи права власності в процесі виконання умов договору комісії, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості комісіонера, зобов'язався за дорученням позивача, як комітента, самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця та укласти з ним договір щодо продажу стада осетрових порід риб кількістю 400 особин осетра російського та 100 особин білуги. Поряд з цим, за твердженнями позивача, відповідач не тільки не визнає право власності позивача на спірне майно, але й погрожує передати стадо риб іншим особам.
Відповідачем відзив на позов не надано та в судове засідання він не прибув, а тому справа розглянута без його участі.
Третьою особою пояснень або заперечень на позов не надано, проте її представником заявлено про розгляд справи на розсуд суду.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 11.04.2017, 11.05.2017 та 06.06.2017.
Під час судового розгляду справи судом відхилене клопотання позивача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 923/212/17, оскільки як було встановлено судом, предметом спору у цій справі є вимоги про внесення змін до договору від 05.06.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНФІЛЬТР» та Державною установою «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика», та вони ніяким чином не впливають на предмет спору у даній справі.
Судом при порушенні провадження у справі були вжиті заходи забезпечення позову, а саме:
- заборонено Державній установі «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» вчиняти дії, пов'язані з передачею іншим особам стада осетрових видів риб, яке передане йому за договором від 05.06.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНФІЛЬТР» та Державною установою «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика»;
- заборонено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вчиняти дії, пов'язані з передачею іншим особам стада осетрових видів риб, яке передане йому за договором комісії від 01.09.2016, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНФІЛЬТР» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, та знаходиться на території Державної установи «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика»;
- заборонено Державній установі «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» вчиняти дії, пов'язані з обмеженням або припиненням доступу представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНФІЛЬТР» до місць знаходження стада осетрових видів риб, яке передане йому за договором від 05.06.2015;
- заборонено Державній установі «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОНФІЛЬТР» при здійсненні технологічних операцій, направлених на рибовідтворення стада осетрових видів риб, яке передане йому за договором від 05.06.2015.
Крім викладеного судом встановлено, що 01.09.2016 між ТОВ «ДОНФІЛЬТР» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір комісії, за умовами якого відповідач, виступаючи в якості комісіонера, зобов'язався за дорученням позивача, як комітента, самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця та укласти з ним договір щодо продажу стада осетрових порід риб кількістю 400 особин осетра російського та 100 особин білуги, належного на праві власності позивачу, та яке знаходиться на території (виробничих потужностях) Державної установи «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика».
За змістом пункту 2.1.2. договору комісіонер зобов'язався прийняти у комітента продукцію, призначену для продажу, та вжити необхідних заходів для її належного збереження.
Як слідує з листа від 01.03.2017 відповідач повідомив позивача про виконання умов договору комісії щодо пошуку покупця та зажадав надати документи, які підтверджують право власності позивача на спірне майно, оскільки потенційний покупець відмовився від придбання товару, вказавши на непідтвердження документально права власності на стадо осетрових риб.
Поряд з цим, за твердженнями позивача, відповідач не тільки не визнає право власності позивача на спірне майно, але й погрожує передати стадо риб іншим особам.
Судом також встановлено, що спірне майно на даний час знаходиться на території (виробничих потужностях) Державної установи «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» на підставі договору від 05.06.2015.
Зокрема, за цим договором позивач передав Державній установі «Виробничо-експериментальний Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод ім. академіка С.Т. Артющика» на тимчасове утримання до 31.12.2016 осетрові види риб відповідно до переліку, викладеному в акті приймання-передачі, з правом їх використання у рибоводних цілях, з метою штучного відтворення, з послідуючим вселенням молоді у Пониззя Дніпра протягом строку утримання, з подальшим поверненням власнику.
Безпосередньо належність спірного майна позивачеві підтверджується договором поставки № 14Р00011 від 20.06.2014, укладеним між Дочірнім підприємством «Ілліч-рибак» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» щодо придбання позивачем осетрових риб на загальну суму 654000 грн, та актом їх приймання-передачі від 20.06.2014.
Таким чином, фактично, предметом спору у даній справі є спір про право власності позивача на стадо осетрових риб, яке не визнається відповідачем шляхом висловлення заперечень та сумнівів щодо наявності права власності на майно за документами, які були надані відповідачу для виконання умов договору комісії.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а за частиною другою цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Так за пунктом 1 частини другої названої статті 16 одним із способів захисту є визнання права.
Безпосередньо визнання права власності, як спосіб захисту порушених прав, встановлено приписами статті 392 ЦК України, за якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Виходячи зі змісту наведеної норми права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Метою подання позову про визнання права є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права.
Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Водночас при цьому відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права.
Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.
В даному випадку, з урахуванням приписів статті 33 ГПК України, позивач повинен довести факт невизнання відповідачем права власності на спірне майно.
Проте, позивачем не доведено шляхом надання відповідних доказів самого факту існування спору щодо права власності на майно, оскільки не доведено вчинення відповідачем дій, які б свідчили про не визнання такого права та його оспорювання, а висловлювання в листі від 01.03.2017 сумнівів у недостатності документів для підтвердження права власності на майно, не вказує на існування такого спору.
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням недоведеності факту невизнання та оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позов є необґрунтованим, застосовані судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню, що відповідає приписам статті 68 ГПК України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини позивача, судовий збір відноситься на нього.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 68, 82-85 ГПК України,
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Скасувати заходи забезпечення позову, які застосовані судом відповідно до ухвали від 23.03.2017.
Повне рішення підписане - 07.06.2017
Суддя М.К. Закурін