"29" травня 2017 р. Справа № 922/4046/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Бєлкіній О.М.
за участю
прокурор: Ногіна О.М. (посв. № 032167 від 11.02.15 р.);
представника позивача: ОСОБА_1 (дов. № 32-20-14-5127/0/19-17 від 06.03.2017);
представника 1-го відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.12.2016)
Представник 2-го відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. №705 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.17 у справі № 922/4046/16
за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків
до 1) ФОП ОСОБА_3, с. Кислівка, Куп'янський район, Харківська область
2) Куп"янської районна державної адміністрації Харківської області
про визнання недійсним договору
Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 23.11.2016 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 10.04.2006, який укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та ФОП ОСОБА_3, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2006 за №040667400002.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/4046/16 (суддя Сальникова Г.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Заступник прокурора Харківської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/4046/16, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити. Судові витрати прокурор просить стягнути з відповідача.
Апеляційна скарга мотивована посиланням на те, що спірний договір укладено з порушенням ст. 13 Закону України “Про оцінку земель”, ст.ст. 15, 21 Закону України “Про оренду землі”, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
ФОП ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, посилаючись на те, що відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки може слугувати підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а підставою для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій. 1-й відповідач просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/4046/16 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що не погоджується з зазначеними у позовній заяві доводами прокурора про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не вжито заходів щодо зобов'язання відповідача привести у відповідність розмір орендної плати до вимог законодавства на підставі належно виготовленої технічної документації з нормативно грошової оцінки, що спричиняє порушення економічних інтересів держави. Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вказує на те, що Головне управління, як юридична особа утворилось у травні 2015 року, тому не приймало будь-якої участі у розпорядженні земельною ділянкою вказаної у позовній заяві та укладанні вказаного договору оренди землі від 10.04.2006; не є стороною за даним договором та не наділене правами та обов'язками орендодавця.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 03.05.2017 для розгляду справи № 922/4046/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.
03.05.2017 Куп"янської районна державної адміністрації Харківської області звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи без участі представника 2-го відповідача.
Прокурор надав письмові пояснення по справі щодо застосування озовної давності до спірних правовідносин. Прокурор вважає, оскільки оспорюваний договір укладено до 01.01.2013, позивач не був його стороною (орендодавцем), а тому не міг знати про проведення чи не проведення сторонами нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Крім того, прокурор посилається на те, що чинним зонодавством не передбачено обов'язку Держгеокадастру щодо здійснення перевірки усіх договорів оренди землі, які укладені до 01.01.2013, з метою виявлення факту не проведення нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок. А тому, на думку прокурора, відсутні підстави вважати, що позивач повинен був дізнатися про допущене відповідачем при укладанні оспорюваного договору порушення, починаючи з дати набуття ним повноважень розпорядника земель. За наведених обставин прокурор посилається на те, що строк позовної давності при зверненні з даним не пропущено, оскільки перебіг позовної давності розпочався саме з моменту проведення прокуратурою та позивачем перевірки у вересні 2016 року.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 для розгляду справи № 922/4046/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пелипенко Н.М.
1-й та 2-й відповідач в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду справи відповідачі були повідомлені належним чином.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, за розпорядженням голови Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області №253 від 06.10.2005 року "Про затвердження технічної документації та передачу в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватному підприємцю ОСОБА_3" (т.с. І а.с. 11), було затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки для передачі в оренду ПП ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за рахунок земель запасу на території Кислівської сільської ради Куп'янського району Харківської області.
На підставі зазначеного розпорядження, 10 квітня 2006 року між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди), відповідно до предмету якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Кислівської сільської ради Куп'янського району Харківської області.
Пунктом 2 договору оренди передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 13,9105 га ріллі із земель запасу 13,9105 га.
Відповідно до п. 3 договору оренди, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 104512,44 грн.
Договір укладено до 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору оренди).
Згідно з пунктом 5 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розміром: 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (104512,44*1,5%=1567,69).
Земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки. Земельна ділянка сільськогосподарські угіддя (рілля).
Договір зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 квітня 2006 року за № 040667400002.
З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області посилається на те, що в ході вивчення стану законності рішень, прийнятих органами державної влади та місцевого самоврядування при розпорядженні землями сільськогосподарського призначення встановлено, що договори оренди земельних ділянок укладено із порушенням вимог земельного законодавства, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки, оренду плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки, то спірний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення цих правочинів встановленого законом порядку.
Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про порушення прав і охоронюваних законом інтересів держави та є підставою для їх захисту у спосіб, вказаний в позовній заяві.
Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалася в оренду 1-ому відповідачу (орендарю) в 2006 році, не приймалося, що підтверджується листом від 18.11.2016 р. № 8-20.03-0.4-3204/2-16 (т.с. І а.с. 70). Відтак, під час укладення спірного договору оренди застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 р. № 1724 "Деякі питання оренди земель", а саме додаток 1 "розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена" та Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213.
Відповідно до пунктів 5 спірних договорів оренди землі, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки зазначена. Відтак, суд першої інстанції вважав, що будь-яких доказів про заниження розміру нормативно-правової оцінки земельної ділянки і, відповідно, розміру орендної плати, суду не було подано.
За висновками суду першої інстанції, відсутність належно проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки може слугувати підставою не для визнання договору оренди недійсним в цілому, а підставою для внесення відповідних змін до таких договорів та спонукання орендаря до вчинення відповідних дій.
З огляду на викладене, встановивши, що сторони спірних договорів оренди землі дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", та зважаючи на те, що порушення вимог щодо встановлення в спірному договорі оренди землі без належного визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відбулося з вини органу виконавчої влади, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що визнання недійсним договору оренди землі від10 квітня 2006 року, відповідно до якого орендар отримав в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що не дотрималася вимог закону щодо визначення орендної плати, є неприпустимим.
Разом з цим, судом звернуто увагу на те, що позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області як юридична особа утворена у травні 2015 року, тому позивач не приймав будь якої участі у розпорядженні земельною ділянкою за спірним договором про оренду землі від 10.04.2006 року, позивач не є стороною за вищевказаним договором, не наділене правами та обов'язками орендодавця та права його також не порушені. Приходячи до висновку про необхідність відмови прокурору у позові суд першої інстанції також послався на відсутність доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір порушує економічні інтереси держави, про що зазначено прокурором у позовній заяві.
За таких обставин, позовні вимоги прокурора щодо визнання недійсними договору оренди землі визнані судом першої інстанції такими, що задоволенню не підлягають.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").
Ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст.632 ЦК України).
Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України "Про оренду землі" в редакції і далі по тексту, чинній на момент укладення оспорюваного договору).
Орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю") (ст.21 Закону України "Про оренду землі").
Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст.2 Закону України "Про плату за землю").
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 Закону України "Про плату за землю").
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше як один раз у 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст.ст.1, 5, 13, 18, 20, 23 Закону України "Про оцінку земель").
Частиною першою пункту 289.1 статті 289 ПК України і частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України «Про оцінку земель»).
Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.
Обставини справи свідчать про те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки б/н від 10.04.2006 між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, була проведена з порушенням встановлених вимог та порядку, тому даний договір оренди суперечить приписам чинного законодавства.
Як вбачається з листа Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області, в протоколах сесій Куп'янської районної ради та документах до них, які надійшли на зберігання до архівного відділу Куп'янської районної державної адміністрації, відомостей про затвердження нормативно-грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності наданих в оренду, зокрема СПДФО ОСОБА_3, не знайдено (а.с. 20, том 1).
Також, на запит Ізюмської місцевої прокуратури від 14.11.2016 №04-29-1275 Відділ Держгеокадастру у Куп'янському районі Харківської області надав інформацію листом № 8-20.03-0.4-3204/2-16 від 18.11.2016, з якої вбачається, що в управлінні Держгеокадастру у Куп'янському районі Харківської області рішення Куп'янської районної ради про затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки державної власності площею 13.9105 га не виявлено (а.с. 70, том 1).
Отже, відсутність вищевказаних рішень про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить, що фактично така оцінка при укладенні договору не проводилася, незважаючи на зазначення в пункті 5 договору її розміру.
Оскільки земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки у порядку встановленому законодавством суперечить частині першій статті 13 Закону України «Про оцінку земель», частині першій пункту 289.1 статті 289 ПК України, що з огляду на норми ст.ст.203, 215 ЦК України є підставою для висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 10.04.2006, укладеного між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3
При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів та можливості подальшої індексації відповідних надходжень, виконання вимог статті 627 ЦК України щодо справедливості укладеного договору шляхом забезпечення застосування рівного підходу при визначенні орендної плати незалежно від особи - учасника правовідносин.
Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, суд першої інстанції помилково вважав, що в даному випадку прокурором не доведено факту порушення оспорюваним договором економічних інтересів держави.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Матеріали справи свідчать про те, що 1-м відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено про пропуск прокурором позовної давності на звернення до суду.
У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Отже, норми, установлені ч. 1 ст. 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Таким чином, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила.
В даному випадку прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.
Так, на час прийняття розпорядження Куп'янською районною державною адміністрацією № 253 від 06.10.2005 та укладання зазначеного договору оренди землі від 10.04.2006 діяли вимоги п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України, а саме: до розмежування земель державної та комунальної власності щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у при ватну власність, та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Законом України від 06.09.2012 №5245-Т "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" до чинного законодавства внесені зміни, відповідно до яких з 01.01.2013 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності було визначено Держземагентство України.
Відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів, на Держземагентство України були покладені функції надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а також здійснення ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримання інформації про відведення земельних ділянок.
Згідно вищезазначеного Положення Держземагентство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.
Держземагентство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями.
Варто відзначити, що наказом № 132 Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.03.2013 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства.
Крім того, частинами 1, 2, 3 ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.
Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.
Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Отже, наведені приписи регулюють відносини районних державних адміністрацій та обласних державних адміністрацій у спосіб, що дозволяє останнім бути обізнаними з прийнятими районними адміністраціями розпорядженнями, в тому числі й зі спірним, на виконання якого укладено договір оренди землі, що в свою чергу, свідчить про можливість органів Держземагенства дізнатися про існування порушених прав до спливу строків позовної давності, враховуючи також в ищезазначені положення щодо взаємодії останнього з органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування.
За таких обставин, нездійснення своєчасного контролю за дотримання вимог суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, не може свідчити про те, що територіальні органи Держземагентства не могли бути обізнані з існуванням спірного договору та фактом відсутності відомостей про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Згідно підпункту 31 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" до основних завдань Держгеокадастру віднесено розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Отже, з урахуванням викладеного, оскільки оспорюваний договір укладено 10.04.2006, позивач не був його стороною (орендодавцем), проте, позивач є правонаступником Держземагенства, яке з січня 2013 року здійснювало ведення і адміністрування державного земельного кадастру та отримання інформації про відведення земельних ділянок, враховуючи звернення прокурора з даним позовом у листопаді 2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи документально не обґрунтовані та не підтверджені, клопотання про його поновлення в порядку ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України прокурором не заявлялось, колегія суддів приходить до висновку, що наявність відповідної заяви 1-го відповідача про застосування позовної давності до прийняття рішення у справі є підставою для відмови в позові.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/4046/16 має бути залишено без змін, але з інших підстав.
Тому вимоги прокурора, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без змін.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2017 у справі № 922/4046/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Пелипенко Н.М.