"29" травня 2017 р.Справа № 916/4613/15
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «ЛЕГІОН»
до відповідача: приватного акціонерного товариства страхової компанії «ТЕКОМ»
про стягнення 49 551,41 грн.
Суддя Оборотова О.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 13.01.2017р.
від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю від 14.09.2016р.
СУТЬ СПОРУ: в листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства страхова компанія «ТЕКОМ» про стягнення 25 920 грн. суми страхового відшкодування, 12 425,87 грн. пені, 10 653,77 грн. інфляційних втрат, 551,77 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.05.2016р. у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» -відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2016р. залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2017р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 13.05.2016 скасовано, справу № 916/4613/15 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
ОСОБА_3 п.4.2.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу в господарському суді Одеської області, в редакції від 07.02.2017р. (протокол №17-2/2017), призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/4613/15.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2017р. для розгляду справи визначено суддю господарського суду Одеської області Оборотову О.Ю.
Ухвалою господарського суду Одеської області прийнято справу №916/4613/15 до розгляду, у складі судді господарського суду Одеської області Оборотової О.Ю.; розгляд справи призначено на 05.04.2017р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2017р. відкладено розгляд справи на 10.05.2017р. о 16:00.
Судове засідання по справі №916/4613/15 призначене на 10.05.2017р о 16:00 не відбулось, оскільки суддя Оборотова О.Ю. перебувала на лікарняному з 24.04.2017р. по 10.05.2017р. включно.
Враховуючи, що суддя Оборотова О.Ю. 11.05.2017р. вийшла з лікарняного, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.05.2017р. розгляд справи призначено на 29 травня 2017 р. о 14:00.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
04 березня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» (Страхувальник) та приватним акціонерним товариством страховою компанією «ТЕКОМ» (Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ, згідно умов п.1.1. якого,предметом Договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному Законодавству України та пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням визначеним цим Договором (Частина 1) транспортним засобом (надалі - ТЗ), та/або додатковим обладнанням (надалі - ДО), встановленими на цьому ТЗ (надалі - Каско).
Відповідно до п.1.3. Договору, Страховик за Договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається у відповідності з умовами обраної страхувальником програми страхування, зазначеної в Частині 1 Договору.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що страховий випадок - передбачена Договором подія (ризик, визначений Частиною 1 Договору), що відбулася в період дії Договору страхування, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику.
Зі змісту п.3.2. Договору вбачається, що Страховик, відповідно до умов та зобов'язань по даному Договору, в межах страхової суми визначеної цим Договором відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку.
Приписами п.3.3. Договору Страховик також відшкодовує додаткові витрати, спричинені страховим випадком та передбачені обраною Програмою страхування, та зазначені в Частині 1 Договору.
У відповідності до п.п.4.3., 4.3.3. Договору страховим випадком не визнається подія за ризиком НЗ, яка відбулася внаслідок неповернення застрахованого ТЗ в оренду, прокат, підряд, лізинг або особою, що мала відповідний документ, що підтверджував право керування, користування, володіння чи розпорядження застрахованим ТЗ.
ОСОБА_3 п.п.11.2., 11.2.4. Страхувальник зобов'язаний у триденний термін письмово повідомити страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом страхування (зміна власника ТЗ, кузова, реєстраційного знаку, комплектності ТЗ, ДО; використання ТЗ як таксі або передача його в оренду; втрата свідоцтва про реєстрацію, ключів від ТЗ та засобів проти викрадення, пульту управління сигналізацією; поломки, заміни або демонтажу пристроїв проти викрадення та інших умов, що можуть вплинути на ступінь ризику, зазначених в заяві на страхування);
Пунктами 12, 12.1., 12.7., 12.8. Договору передбачено, при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, Страхувальник або водій зобов'язані негайно, як тільки Страхувальнику (водію) стане відомо про такі події письмово повідомити Страховика не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати настання такої події, письмово оформити заяву на виплату страхового відшкодування.
Приписами п.13.1. Договору встановлено, що виплата страхового відшкодування проводиться Страховиком на підставі письмової заяви на виплату страхового відшкодування від Страхувальника та/або Вигодонабувача та страхового акту, що складається Страховиком.
У відповідності до п.13.2.7. Договору, у випадку незаконного заволодіння ТЗ - надати Страховику: свідоцтво про реєстрацію ТЗ; повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені внаслідок розбійного нападу та/або пограбування, що підтверджено відповідними матеріалами компетентних органів. При невиконанні цієї умови Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
ОСОБА_3 п.п.15.1. Договору підставою для відмови Страховика у здійсненні страхового відшкодування є:
- подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку (п.15.1.3.);
- несвоєчасне повідомлення Страхувальником про настання страхового випадку згідно розділу 12 Частини 2 Договору, без поважних на це причин, або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (п.15.1.5.);
- невиконання Страхувальником обов'язків, передбачених умовами Правил та Договором (п.15.1.6.);
- ненадання/несвоєчасне надання Страхувальником документів, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, подання документів, оформлених з порушенням дійсних норм (підписання не уповноваженою особою, відсутність номеру, печатки чи дати, наявність виправлень) чи подання документів, які містять недостовірну інформацію щодо терміну, причин, обставин страхового випадку та розміру збитку (п.15.1.9);
В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що 13.03.2014р. ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» на виконання п.9.5 ч.1. п.9.6. та ч.2. п.6 Договору Страхування здійснив оплату за страхування в розмірі 6 076,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №351 від 13.03.2014р. на суму 6 076,80 грн.
08.05.2014р. та 12.05.2014р. наказами директора ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» №42/3-к та №43/1-к, для забезпечення безвідмовної та безаварійної роботи рухомого складу підприємства, застрахований автомобіль був закріплений за водіями-охоронниками ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
19.05.2014р. на ім'я директора ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» від начальника служби охорони ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» ОСОБА_6 надійшов рапорт в якому було зазначено, що 16.05.2014р. о 07.00 годині наряд по охороні ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська не здійснив черговий відзив.
В ході намагань зв'язатися із нарядом у складі охоронників ОСОБА_4 і ОСОБА_5, наряд на зв'язок не виходив (телефон вимкнутий).
При перевірці GPS даних щодо переміщення патрульного автомобіля встановлено, що GPS сигнал пропав у 05 год. 00 хв. 16.05.2014р. у м. Мар'янка біля будинку №69 по вул. Ордженикидзе.
У зв'язку із чим на місце останнього сигналу GPS було направлено начальника відділу охорони ОСОБА_7, який в результаті огляду прилеглої території наряд та автомобіль не знайшов.
На підставі вищезазначеного рапорту наказом директора позивача №48 від 19.05.2014р. було створено комісію для вивчення всіх обставин зникнення працівників і службового автомобіля підприємства.
За результатами роботи комісії було складено ОСОБА_2 від 19.05.2014р., відповідно до якого комісія встановила, що наряд у складі 2-х осіб: ОСОБА_5 (охоронник) та ОСОБА_8 (охоронник) здійснюючи патрулювання охороняємого об'єкту за встановленим маршрутом на службовому автомобілі НОМЕР_1, а саме: ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська, зранку об 7 годині не здійснив вихід на зв'язок.
Зв'язок із нарядом встановлено не було. При перевірці даних GPS про переміщення патрульного автомобіля, встановлено, що GPS сигнал пропав о 5-ої ранку 16.05.2014р.
В ході огляду прилеглої території м. Мар'янка в районі будинку №69 по вул. Ордженикидзе.
Начальниками охорони ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було здійснено заходи з метою розшуку зниклого патруля та службового автомобіля, але встановити місцезнаходження працівників та автотранспорту не вдалося.
За встановленим, комісія рекомендувала звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою та до страхової компанії.
19.05.2014р., позивач звернувся до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою щодо розшуку співробітників охоронного агентства ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» гр. ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Як встановлено з витягу з кримінального провадження № 12014050810001460 до ЄРДР 19.05.2014р. було внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження за заявою ОСОБА_6 (начальника служби охорони ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН») за правовою кваліфікацією - ст.115 ч.2 п.1 Кримінального кодексу України, а саме, умисне вбивство двох або більше осіб.
21.05.2014р. ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» звернулось до Філії «Донецька» ПАТ СК «ТЕКОМ» в телефонному режимі та повідомило про настання страхового випадку.
22.05.2014р. ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» було вручено Страховій компанії письмове повідомлення (вх.№343 від 21.05.2014р.), в якому страхову компанію було повідомлено про зникнення застрахованого транспортного засобу, про звернення до правоохоронних органів із вимогою про здійснення заходів щодо розшуку зниклого транспортного засобу, а також з вимогою визнати зазначену подію страховим випадком, надати перелік документів, необхідних для підтвердження страхового випадку, а також виплати страхового відшкодування.
23.05.2014р. ПрАТ СК «ТЕКОМ» за (вх.№26) було отримано та зареєстровано заяву від 22.05.2014р. ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» із доданими до неї засвідченими копіями документів (Додаток № 1) (а.с.47-48).
Згодом, на адресу ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» надійшов лист ПрАТ СК «ТЕКОМ» №44 від 29.05.2014р. про необхідність надання інформації та документів, які визначені переліком, наведеним в листі.
Зі змісту поданої позивачем до матеріалів справи копії доповідної записки ОСОБА_6, що датована 26.06.2014р. вбачається, що 25.06.2014р. водій охоронник ОСОБА_4, за яким було закріплено зниклий застрахований автомобіль НОМЕР_2 повідомив, що 16.05.2014р. під час патрулювання ЛЕП Південнодонбаська-Донбаська разом з водієм-охоронником ОСОБА_10, приблизно о 05:00 ранку в районі міста Мар'їнка Донецької області не відмові особи зупинили їх автомобіль та змусили вийти з ТЗ та віддати ключі від ТЗ та змусили лежати на землі, поки ці невідомі особи не від'їдуть, а мобільні телефони та свідоцтво про державну реєстрацію на викрадений транспортний засіб залишились в автомобілі.
26.06.2014р. позивач звернувся до Ворошиловського районного відділу Донецького міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою щодо розшуку зниклого автомобіля НОМЕР_3 охоронного агентства ТОВ «Агентство безпеки Легіон».
Як встановлено з витягу з кримінального провадження №12014050810001839 до ЄРДР 26.06.2014р. було внесено відомості щодо реєстрації кримінального провадження за заявою ОСОБА_11 за правовою кваліфікацією - ч.1 ст.289 Кримінального кодексу України, а саме, незаконне заволодіння транспортним засобом.
16.07.2014р. на адресу ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» від ПрАТ СК «ТЕКОМ» знов надійшов лист №50 про необхідність надання інформації та документів, які включають в себе, але не обмежуються переліком, наведеним в листі.
За результатом розгляду листів ПрАТ СК «ТЕКОМ» №44 від 29.05.2014р. та №50 від 16.07.2014р. ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» 05.09.2014р. за №453 було надано відповідь з наданням запрошених документів, але не всіх, а лише тих, які були в наявності у позивача.
06.10.2014р. на адресу позивача знов надійшов лист відповідача про надання документів та інформації, який за своїм змістом є тотожним листам відповідача №44 від 29.05.2014р. та №50 від 16.07.2014р.
У відповідь на зазначений лист, позивач, листом № 539 від 20.10.2014р. повідомив відповідача, що попередніми листами він вже надавав інформацію щодо відомих йому та наявних обставин незаконного заволодіння невідомими особами застрахованим транспортним засобом позивача (ВАЗ 212140-120-40, легковий універсал, з державним номером АН0787ВС, 2012 р.в.).
Крім того, зазначеним листом №539 від 20.10.2014р. позивач повідомив, що надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію зниклого автотранспортного засобу не вбачається за можливе через перебування цього документу у водія-охоронника ОСОБА_8
Листом №630/14 від 17.11.2014р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування наземного транспортного засобу позивача за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ.
Зі змісту листа ПАТ АБ «Південний» №14-5234 від 29.01.2015р. вбачається, що позивач 14.01.2015р. звертався до ПАТ АБ «Південний» з листом (вих.№777), в якому просив надати уповноваження на звернення до суду з підстав відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування наземного транспортного засобу позивача за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ.
Зазначеним листом ПАТ АБ «Південний» повідомив позивача, що чинним Законодавством України прямо передбачено право страхувальника на звернення до суду за оскарженням відмови страховика у здійсненні страхової виплати, при цьому жодних погоджень та уповноважень з боку вигодонабувача закон не вимагає.
Безпідставна, на думку позивача, відмова відповідача від сплати страхового відшкодування і стала підставою для звернення позивача до суду із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши обставини справи, вислухавши позицію представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
ОСОБА_3 з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
До того ж, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав.
Метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою.
Законодавчо визначенні способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Так, на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ від 04.03.2014р. між сторонами у справі виникли господарські правовідносини.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
ОСОБА_3 вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ОСОБА_3 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Стаття 8 Закону України «Про страхування» визначає наступні терміни та поняття:
Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
ОСОБА_3 з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.989 Цивільного кодексу України та п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.
ОСОБА_3 зі ст.25 Закону України «Про страхування» страховик має робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.
Дана норма безпосередньо кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
ОСОБА_3 ст.988 Цивільного кодексу України та ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що страховий випадок настав 16.05.2014р., проте, позивач, всупереч договірним зобов'язанням за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №002-002 Д/Т/АТ не здійснив заходів належного повідомлення відповідача про настання страхового випадку та не здійснив своєчасних заходів, спрямованих на розшук зниклого транспортного засобу, з огляду на наступне:
Автомобіль згідно поданої заяви позивача зник 16.05.2014р. Протягом 3-х днів (з 16 по 19 травня 2014р.) позивач намагався самостійно розшукати автомобіль, та лише 19 травня 2014р. звернувся до правоохоронних органів. Позивач повідомив ПрАТ СК «ТЕКОМ» про подію із зникнення автомобілю 21.05.2014р., направивши повідомлення по факсу. Та лише 23.05.2014р. Позивачем подано заяву від 22.05.2014р. про настання страхового випадку, в якій останній зазначив первісні обставини настання страхового випадку та надав частково документи.
При цьому, згідно п.11.2 Частини 2 Договору страхування Страхувальник зобов'язаний при настанні страхового випадку діяти відповідно до умов розділу 12 даного Договору (п.п.11.2.9).
Розділ 12 Частини 2 Договору страхування містить перелік дій Страхувальника при настанні страхового випадку. Так, при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, Страхувальник або Водій зобов'язані:
12.1. Негайно, як тільки Страхувальнику (Водію) стане відомо про такі події:
12.1.1. викликати відповідні компетентні органи на місце події (Державтоінспекцію (ДАІ), міліцію (МВС), пожежну охорону (Державна служба надзвичайних ситуацій) або інші органи, відповідно до їхньої компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті Страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку.
12.1.2. повідомити за телефоном чергового співробітника Страховика з місця події та виконувати його наступні інструкції, або в офіс Страховика або в Асістанс (цілодобово).
При цьому, в порушення умов договору страхування позивач негайно - 16.05.2014р. - не звернувся до органів МВС України щодо незаконного заволодіння автомобілю, що підтверджується поясненнями позивача, наказом №48 від 19.05.2014р. «Про створення комісії та проведення службового розслідування» та актом від 19.05.2014р., згідно якого комісія рекомендувала звернутися до правоохоронних органів. Також позивач (Водій) у відповідності до п.12.1.2 не повідомив за телефоном Страховика з місця події та не отримав необхідних інструкцій, які повинні були бути обов'язково виконані позивачем (Водієм).
Пунктом 12.11. договору страхування визначено, що у разі якщо позивач з поважних причин не мав можливості виконати зазначені дії, він повинен довести це документально, але позивачем в якості доказів на підтвердження неможливості повідомлення відповідача про страхову подію в порядку та строки, визначені договором надані суду копії документів, які в своєї сукупності дали суду можливість дійти висновку, про порушення позивачем умов договору страхування.
Надана копія листа Начальника Ворошилівського РВ ДМУ від 24.05.2014р. до УДАЇ про постановку зниклого ТЗ в систему відеофіксаціі та розпізнавання ТЗ за номерними знаками «Відео контроль Рубіж» не містить підпису ОСОБА_12 та взагалі не підтверджує, що автомобіль дійсно було поставлено в цю систему.
Отже, постановка в систему «Відео контроль Рубіж» не є оголошенням автомобіля у розшук, та не свідчить про проведення відповідних дій правоохоронними органами щодо розшуку автомобілю та встановленню осіб причетних до скоєння злочину.
Крім цього, згідно відповіді Центра №3 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м.Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 13.06.2014р. (на запит Позивача), відповідно до даних комп'ютерного обліку автомобіль НОМЕР_4, станом на 11.06.2014р. в розшуку не перебуває. Тобто, з підстав несвоєчасного звернення до правоохоронних органів з боку позивача, викрадений автомобіль одразу не було оголошено в розшук, своєчасно не проводились необхідні оперативно-розшукові дії з метою встановлення фактів та обставин його незаконного заволодіння, а також встановлення його місцезнаходження.
Це свідчить про неналежне виконання Страхувальником своїх обов'язків за Договором страхування, а саме: несвоєчасне звернення та повідомлення Страховика (порушення строків звернення) та несвоєчасного (зволікання) звернення до відповідних компетентних органів, що призвело до порушення і не уможливлення здійснення всіх доречних та можливих заходів щодо порятунку ТЗ та/або зменшення розміру збитків, а також здійснення із запізненням оперативно-розшукових дій та несвоєчасне оголошення у розшук транспортного засобу та винних осіб з боку правоохоронних органів.
Інформація про те, що «25.06.2014р. на зв'язок вийшов ОСОБА_4Є.» Позивачем взагалі не надавалась до ПрАТ СК «ТЕКОМ», про що свідчать переліки доданих документів до заяв (листів, тощо) Позивача на адресу ПрАТ СК «ТЕКОМ». Також Позивач не повідомляв дану інформацію Страховику і усно.
ОСОБА_3 з кримінального провадження №12014050810001839 від 26.06.2014р. « 16.05.2014р. автомобіль ВАЗ під керуванням ОСОБА_13 та ОСОБА_4, який згідно системи навігації пересувався по вул.Орджонікідзевська м.Марїнка. Приблизно о 05.00год. 16.05.2014р. зв'язок з автомобілем перервався і місце знаходження даного автомобіля по теперішній час невідомо».
Тобто, дослідивши обставини фабули кримінального правопорушення викладеної у ОСОБА_3, інформація про «вихід на зв'язок ОСОБА_4 та повідомлення ним обставин незаконного заволодіння ТЗ невідомими особами» Позивачем правоохоронним органам (з невідомих причин) взагалі не повідомлялась та ненадавалась.
Про те, що вказана інформація не була повідомлена правоохоронним органом, також свідчить заява Позивача про вчинення злочину від 26.06.2014р., в якій не має жодного слова про «вихід на зв'язок ОСОБА_4 та повідомлення ним обставин незаконного заволодіння ТЗ невідомими особами».
Позивачем не надано жодного обґрунтування, чому вищевказана інформація з'явилася лише під час розгляду справи в господарському суді, та чому вона не була повідомлена Страховику у відповідності до умов Договору страхування та правоохоронним органам.
Отже, позивач не надав повну та достовірну інформацію Страховику про факт настання страхового випадку, а також тим самим фактично створив перешкоди у визначенні обставин, характеру настання страхового випадку.
При цьому, згідно ст.26 Закону України «Про страхування» та ст.991 ЦК України, підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, а також створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
У доповідній записці ОСОБА_6 зазначені пояснення ОСОБА_4 про те, що «значно перелякавшись та за відсутністю мобільних телефонів, які залишились у автомобілі разом з усіма документами, вони одразу не повідомили правоохоронні органи. …На зв'язок також не могли вийти, у зв'язку з чим негайно не було повідомлено ТОВ «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» про незаконне заволодіння ТЗ».
Господарський суд зазначає, що в контексті спірних правовідносин «значний переляк» не може розглядатися як поважна причина неповідомлення водіями-охоронниками безпосередньо Позивача та не звернення ними до правоохоронних органів на протязі більш одного місяця.
Крім цього, суд взагалі критично відноситься до факту повідомлення ОСОБА_4 будь-якої інформації, оскільки позивачем не надано жодного доказу, який підтверджує, що взагалі ОСОБА_4 вийшов на зв'язок. Інформація від ОСОБА_4 про незаконне заволодіння ТЗ невідомими особами надана лише зі слів ОСОБА_6, особистого засвідчення вказаної інформації від ОСОБА_4 та ОСОБА_13 позивачем не надано.
Також, позивачем не надано інформації де саме на даний час перебувають ОСОБА_4 та ОСОБА_13, чи були вони взагалі допитані слідчими органами, які саме вони надали пояснення щодо обставин події, чи підтвердили вони інформацію вказану ОСОБА_6 у доповідній записці, оскільки відповідно до умов договору належними та допустимими доказами, які можуть свідчити про факт заволодіння ключами та свідоцтвом про реєстрацію ТЗ у водіїв є підтвердження відповідними матеріалами компетентних органів (п.п.13.2.7 Договору)
Відповідно до п.13.2 Частини 2 Договору страхування, підтвердження настання страхового випадку, визначення розміру страхового відшкодування та умови його сплати здійснюється на підставі наступних документів:
п.п.13.2.7 - у випадку незаконного заволодіння ТЗ - надати Страховику: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені внаслідок розбійного нападу та/або пограбування, що підтверджено відповідними матеріалами компетентних органів. При невиконанні цієї умови Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Витяг із кримінального провадження №12014050810001839 від 26.06.2014р. та інші матеріали/документи правоохоронних органів не містять жодної інформації про вилучення невідомими особами ключів та свідоцтва про реєстрацію ТЗ у водіїв.
Крім цього, у листі позивача, №539 від 20.10.2014р. зазначено, що надання оригіналу свідоцтва про реєстрацію зниклого автотранспортного засобу не вбачається за можливе, з підстав перебування цього документу у водія-охоронника ОСОБА_8
Господарський суд Одеської області зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів що підтверджують факт заволодіння невідомими особами свідотством про реєстрацію ТЗ та комплекту ключів, оскільки сторони шляхом вільного волевиявлення визначили умовами договору чим саме повинні бути підтверджені ті чи інші факти, а тому відмова ПрАТ СК «ТЕКОМ» у виплаті страхового відшкодування є обґрунтованою та такою що не суперечить ані умовам договору, ані вимогам чинного законодавства, оскільки не тільки пов'язана з порушенням позивачем строків повідомлення а й перешкоджає страхувальнику переконатися в обставинах які пов'язують настання страхового випадку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 08.01.2013р. №5028/10/12/2012, та у п.2 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. № 01-06/15/2014р.
Отже, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з чим позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в розмірі 25 920,00 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Саме таку правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 08.09.2015р. у справі №910/27351/14 та від 22.09.2015р. у справі №910/195/15-г.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 12 425,87 грн. - пені, 10 653,77 грн. - інфляційних, 551,77 грн. - трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ст.546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п.1 ст.547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
У відповідності до ст.992 Цивільного кодексу України п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних безпосередньо пов'язані з основною вимогою позивача в якій судом відмовляється, то, як наслідок цієї відмови вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12 425,87 грн. - пені, 10 653,77 грн. - інфляційних, 551,77 грн. - трьох відсотків річних є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Інші наявні у матеріалах справи документи та доводи сторін вищевикладених висновків господарського суду Одеської області не спростовують.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
ОСОБА_3 зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Підсумовуючи вищенаведене, у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «ЛЕГІОН» суд відмовляє в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2017р.
Суддя О.Ю. Оборотова