ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа №910/22257/16
За позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Богучарская»
про розірвання договору про спільну діяльність
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін:
від позивача - Башта М.І. за довіреністю;
від відповідача - Воротинцев Є.В. за довіреністю.
Державне підприємство «Красноармійськвугілля» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Богучарская» про розірвання договору про спільну діяльність №1 від 20.04.2005.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач в порушенні норм укладеного договору №1 про спільну діяльність та чинного законодавства використовує спільне майно в власних інтересах, фактично здійснює безконтрольне використанні державного майна та земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати договір №1 від 20.04.2005 про спільну діяльність.
Ухвалою суду від 06.12.2016 року Господарським судом міста Києва (суддя ОСОБА_4) порушено провадження у справі №910/22257/16.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді ОСОБА_4 було призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22257/16.
За результатами проведення 13.02.2017 року повторного автоматичного розподілу справи №910/22257/16 справа передана на розгляд судді Борисенко І.І.
Ухвалою суду від 16.02.2017 року суддя Борисенко І.І. прийняла справу № 910/22257/16 до свого провадження.
Представник відповідача заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.
Судом в задоволенні клопотання ТОВ «Збагачувальна фабрика «Богучарская» про вступ у справу в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача відмовлено, оскільки заявником не доведено, а судом не встановлено існування обставин з якими приписи ст. 27 ГПК України пов'язують можливість залучення ТОВ «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» та ТОВ «Група ТВР» в якості 3 - осіб, підстав вважати, що рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки немає.
Ухвалою суду від 18.04.2017 за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20 квітня 2005 року між Державним підприємством «Державна вугільна коксівна компанія» (учасник № 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Донецьке вугільне паливо» (учасник № 2) укладено договір № 1 спільної діяльності (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору учасники цього договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти у сфері переробки і збагачення рядового вугілля з метою елективного використання потенціалу і підвищення результатів фінансово-господарської діяльності учасників цього договору.
Відповідно до додаткової угоди б/н до договору спільної діяльності від 01.06.2005, у зв'язку з реорганізацією учасника №1, учасником спільної діяльності стає його правонаступник - Державне підприємство «Красноармійськвугілля».
Відповідно до додаткової угоди від 09.02.2012 до договору спільної діяльності, учасником № 2, замість ТОВ ПК «Донецька вугільна компанія» стало ТОВ «Група ТВР», до якого перейшли всі права та обов'язки попереднього учасника.
19.08.2015 року був укладений договір про заміну сторони у зобов'язання (до Договору № 1 від 20.04.2005 р. спільної діяльності), відповідно до умов якого замість ТОВ «Група ТВР» стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Богучарская»,
26.08.2015 між позивачем та відповідачем на підставі договору від 19.08.2015 була укладена додаткова угода до договору спільної діяльності №1 від 20.04.2005, якою фактично була здійснена заміна учасника 2, і до відповідача перешли усі права та обов'язки учасника 2 за договором спільної діяльності №1 від 20.04.2005.
Відповідно до п. 10.1 Договору в редакції додаткової угоди від 05.12.2007 до договору №1 спільної діяльності від 20.04.2005 року договір вступає в силу з дати його підписання обома учасниками договору і діє до 31.12.2025.
26.08.2016 року закінчився термін довіреності № 6 від 19.08.2015р., яка була видана ДП «Красноармійськвугілля», як учасником №1, ТОВ «Збагачувальна фабрика «Богучарська» учаснику № 2, на здійснення загального керівництва спільною діяльністю та здійснення всіх пов'язаних з цим юридичних дій.
Позивач листом від 31.08.2016 №1-513 письмово повідомив відповідача про те, що продовження дії довіреності на ведення спільних справ видано не буде, у зв'язку порушенням відповідачем умов договору спільної діяльності, і просив вважати, що 01.09.2016 року є дата припинення (розірвання) договору спільної діяльності № 1 від 20.04.2005р. та просив повернути державне майно з користування та здійснити взаємні розрахунки за результатами припинення спільної діяльності.
Так, в обґрунтування невиконання відповідачем зобов'язань Позивач посилається на те, що на його пропозиції, викладені у листах №433 від 19.10.2016, №1-635 від 25.10.2016 щодо прибуття для участі у спільних нарадах Відповідач відмовлявся брати у них участь.
Разом з тим, листом від 24.10.2016 відповідач повідомив позивача про те, що в порушення умов п. 2.1.1 Договору протягом звітного року за ініціативою позивача не було проведено жодної спільної консультації та семінару для обговорення спільно діяльності. При цьому, запропонував підготовити календарний план проведення спільних консультації та семінарів, завчасно повідомляти дату та надсилати план проведення чергового заходу.
В матеріалах справи позивачем надано лист від 23.08.2016року за вих. № 1-497 направлений Директору ТОВ «ЗФ «Богучарская» в якому позивач зазначає, що надати вичерпну інформацію щодо виконання договору про спільну діяльність ДП «Красноармійськвугілля» не має можливості, у зв'язку з тим, що відповідачем порушуються виконання пунктів 4.7,4.8 договору №1 спільної діяльності від 20.04.2005р.
Крім того, позивач в зазначеному листі просить відповідача в строк до 31.08.2016 року надати повний звіт про результати роботи спільної діяльності з додаванням усіх підтверджувальних документів, а також інформацію про здійснення відповідачем дій з управління спільною діяльністю з підтвердженням погодження цих дій з боку позивача.
Крім того, позивач 31.08.2016р. направив відповідачу лист про припинення в порядку ст. 611, 615 ЦК України своїх зобов'язань за цим договором та розірвання договору з 01.09.2016 внаслідок систематичних порушень з боку відповідача.
31.08.2016р. була направлена претензія за вих. № 02-72 про стягнення суми основного боргу - 5 091 492, 41 грн. та суми штрафних санкцій 880 828, 19 грн., разом 5 972 320, 06 грн.
05.09.2016р. направлена претензія № 1-524 про повернення збагаченого вугілля, а саме вугільного концентрату ГО-100-7950 тон та рядового вугілля ГР -3615 тон залишковою вартістю 13 512 529, 88 грн.
Водночас, в матеріалах справи також міститься лист відповідача від 02.09.2016р, який направлений позивачу за вих. № 46, в якому відповідач просить позивача у найкоротший термін видати довіреність на здійснення загального керівництва спільною діяльністю, здійснення всіх необхідних юридичних дій, здійснення усіх фінансових операцій, укладення договорів в інтересах спільної діяльності та інших, передбачених умовами Договору, на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Богучарська» Кардаш - Олександрова Олега Анатолійовича.
У відповідь на вказаний лист позивач листом за вих. №1-537 від 09.09.2016 повідомив відповідача, що згідно з п.5.3 договору здійснення відповідачем функцій з управління спільною діяльністю може здійснюватися виключно на підставі виданої ДП «Красноармійськвугілля» довіреністю. Термін виданої Вам довіреності № 6 від 26.08.2015р. закінчився 26.08.2016р., а численні порушення відповідачем своїх зобов'язань та фактична неможливість внаслідок цих порушень ефективної співпраці унеможливлюють видачу нової довіреності.
Зобов'язання учасника-1 визначені розділом 3 Договору про спільну діяльність. Зобов'язання учасника-2 визначені розділом 4 договору про спільну діяльність.
Керівництво спільною діяльністю, а також ведення спільних справ здійснюється спільно учасниками Договору або одним із учасників на підставі довіреності, виданої іншим учасником договору для представництва його інтересів. Учасник, якому за довіреністю іншого учасника надано право ведення спільної діяльності, здійснює керівництво спільною діяльністю в межах наданих повноважень згідно рішень, прийнятих на спільних нарадах представників учасників або шляхом опитування за телефоном або факсом. Усі фінансові операції зі спільної діяльності, учасники здійснюють через поточний рахунок спільної діяльності, відкритий учасником 2 в банківській установі. Підставою для здійснення фінансових операцій є платіжні документи, затверджені обома учасниками та подані до банківської установи (розділ 5 в редакції додаткової угоди від 24.01.2013 року).
Доказів повного ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків передбачених договором матеріали справи не містять. Окрім того, відповідач ініціював питання про затвердження календарного графіку проведення таких заходів і повідомляв позивача про значну віддаленість потужностей та офісних приміщень відповідача, що є поважною причиною для отримання завчасних повідомлень про проведення спільних заходів учасників спільної діяльності.
При чому за відсутності видачі позивачем відповідачу нової довіреності на здійснення загального керівництва спільною діяльністю та здійснення всіх пов'язаних з цим юридичних дій, відповідач позбавлений можливості виконувати функції з управління спільною діяльністю, тому посилання позивача в цій частині є безпідставним.
Позивач у додаткових обґрунтуваннях позовних вимог (а.с. 99 т.1) вказує, що порушення відповідачем умов договору про узгодження дій та планів діяльності з іншим учасником та приховування ним результатів самостійної діяльності з використанням майна позивача є істотним порушенням договору про спільну діяльність, так як фактично в результаті невиконання умов договору відповідачем, взагалі виключає можливість здійснення спільної діяльності. Окрім того, посилається на використання власного поточного рахунку, замість рахунку спільної діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13 оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Як було зазначено раніше, згідно з п.1.1 Договору про спільну діяльність від 20.04.2005, учасники цього договору зобов'язуються шляхом об'єднання майна і зусиль спільно діяти у сфері переробки і збагачення рядового вугілля з метою ефективного використання потенціалу і підвищення результатів фінансово-господарської діяльності учасників цього договору.
Вочевидь, що укладаючи 20.04.2005 року договір про спільну діяльність, його сторони ставили за мету діяльність у сфері переробки і збагачення рядового вугілля.
Розуміння мети і, відповідно, того на що розраховував Позивач при укладанні Договору №1, дає крім тексту договору ще й Програма робіт спільної діяльності, яка є додатком до Договору №1 від 20.04.2005 року.
Зміст Програми вказує на те, що до укладання Договору власна технологічна схема збагачення рядового вугілля шахти ім. Г.М.Димитрова, внаслідок застарілого обладнання, мала ряд недоліків, які не дозволяли досягати певного результату та належної якості збагачення рядового вугілля.
Виконання Програми, за рахунок власних коштів Учасника 2 у спільній діяльності, передбачало створення сучасного комплексу із збагачення вугілля та запровадження нових технологій.
Відтак, суду не доведено істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором. Зобов'язання Відповідача за Договором, як участь у проведенні нарад, надання інформації та інше, на що вказує Позивач та їх невиконання само по собі, не впливає на досягнення кінцевої мети спільної діяльності.
Одночасно суд вказує, що порушення норм законодавства України щодо поводження з відходами або користування державним майном не є підставою для розірвання досліджуваного договору про спільну діяльність.
Окрім того, суду не доведено завдання позивачу шкоди та її розмір.
Більш того Закон встановлює, що крім її наявності, шкода повинна впливати на неможливість отримання стороною того, на що вона розраховувала, тобто робити мету, з якою укладався договір, неможливою та недосяжною. Однак такого впливу, як і самої шкоди, Позивачем суду не доведено.
Отже, доводи Позивача не вказують на позбавлення його значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору, та на шкоду, внаслідок якої виникло таке позбавлення.
Також судом не береться до уваги посилання позивача на недотриманий прибуток за 2016 рік як істотне порушення умов договору, виходячи з наступного.
Позивач вказує, що недоотриманий ним прибуток за 2016 рік, який складає 15%, дорівнює 2 175 250 грн. Крім того, Позивач вказує на витрати, які він поніс у зв'язку із збагаченням вугілля на інших збагачувальних фабриках, у сумі 30 349 000 грн. та 1 428 000 грн., які сплачені за збагачення вугілля та його віддалене перевезення.
Проте, недоотриманий прибуток Позивач розраховує виходячи не з фактично отриманого прибутку, а з розрахункового, що базується на проектній потужності устаткування.
Позивач вказує, що ним у 2016 році на ЦОФ «Комсомольська» було збагачено 531,4 тис. тон вугілля. При цьому, на адресу Відповідача ним протягом 2016 року вугілля на збагачення не передавалось, зворотного позивачем не доведено.
Тобто, недоотриманий прибуток і зайві витрати, якими позивач доводить завдання істотної шкоди, ставляться в залежність від дій самого позивача, який відмовлявся постачати вугілля на збагачення Відповідачу та у зв'язку з цим робить зайві втрати на віддалене перевезення вугілля.
Позаяк суд вказує, що метою Договору про спільну діяльність є спільна діяльність у сфері переробки і збагачення рядового вугілля з метою ефективного використання потенціалу і підвищення результатів фінансово-господарської діяльності Учасників.
Крім того, припущення позивача про порушення відповідачем норм екологічного законодавства не стосується даних позовних вимог і виходить за їх межі.
Таким чином, позивачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів, що підтверджують порушення відповідачем істотних умов договору, і може бути підставою для розірвання договору №1 про спільну діяльність від 20.04.2005.
Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленого позову.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07.06.2017
Суддя І.І.Борисенко