номер провадження справи 15/14/17
07.06.2017 Справа № 908/974/17
За позовом Акціонерного товариства “Група “Свердлов Електро”, 620010, Російська Федерація, Свердловська область, м. Єкатеринбург, вул. Черняхівського, 61, адреса для листування: 01601, м. Київ, провулок Рильський, 6, Бізнес-центр “Софія”, 6-й поверх
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства “Машторгінвест”, 69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 8
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 акціонерне товариство “Київенерго”, 01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Науково-інженернй центр “ЗТЗ-Сервіс”, 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 11
про стягнення коштів
без виклику представників сторін
12.05.2017 Акціонерне товариство “Група “Свердлов Електро”, Російська Федерація, Свердловська область, м. Єкатеринбург звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства “Машторгінвест”, м. Запоріжжя про стягнення коштів за договором поставки № 1674-13 від 26.12.2013.
Ухвалою суду від 12.05.2017 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/974/17. Справі присвоєно номер провадження 15/14/17. Розгляд справи призначено на 29.05.2017 о 11 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 29.05.2017, на підставі ст. 27, 77 ГПК, залучено до участі у справі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 акціонерне товариство “Київенерго”, ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Науково-інженернй центр “ЗТЗ-Сервіс”, розгляд справи відкладено на 14.06.2017 об 11 год. 30 хв.
Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за Договором № 1674-13 від 26.12.2013, який було укладено між АТ “Група “Свердлов Електро”, м. Єкатеринбург та ПАТ “Машторгінвест”, м. Запоріжжя на виготовлення та поставку двох силових трансформаторів ТРДН-63000/110-УЗ.
Розділом 10 сторони погодили порядок врегулювання спорів. Пунктом 10.1 Договору сторони узгодили, що у разі неможливості досягнення згоди у вирішенні спірних питань шляхом переговорів, спір, який виник за даним Договором або в зв'язку з ним, розглядається Арбітражним судом в порядку, установленому діючим законодавством Російської Федерації. Згідно з п. 10.2 Договору, встановлено, що взаємовідносини сторін, які не зазначені в даному Договорі, регулюються діючим законодавством Росії.
Нормами чинного законодавства України та нормами міжнародного права передбачено, що господарські суди вправі вирішувати спори за участю сторони нерезидента України у випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Такі норми містить Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності (далі по тексту Угода), укладена державами-учасницями СНД у м. Києві 20.03.1992 р. (ратифікована постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року N 2889-ХІІ). Згідно з п. 2 ст. 4 Угоди, Компетентні суди держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи у випадках, якщо про це є письмова згода Сторін про передачу спору цьому суду.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції України).
Можливість застосування договірної підсудності передбачено п. 2 ст. 4 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності" від 20.03.1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація, а також ст. 76 Закону України від 23.06.2005 р. № 2709-IV "Про міжнародне приватне право" (далі - Закон України "Про міжнародне приватне право"), згідно якої суди можуть приймати до свого провадження і розглядати, будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього закону.
Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи із іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності, спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу ІІІ ГПК України (п. 1 роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 р. від 31.05.2002 р. № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" (із змінами та доповненнями).
Частиною 9 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. № 959-ХІІ встановлено, що права та обов'язки сторін зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, що вибрана сторонами при укладенні договору (контракту) або у результаті подальшого узгодження.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Отже, у випадку обрання сторонами договору права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосовує це право при вирішенні спору.
Таким чином, сторони, шляхом укладення Договору, здійснили вибір матеріального права Російської Федерації, що має застосовуватись при визначенні змісту їх прав і обов'язків, відповідно до статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (в редакції на момент укладення Договору).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про міжнародне приватне право", застосуванню підлягають лише ті норми, які регулюють відповідні правовідносини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року №2709-IV, при встановленні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
З метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст. 309, 310, 330, п. 1 ст. 486 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Також суд вважає за необхідне встановити зміст статті 333 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Звернутися до Міністерства юстиції України 01001 м. Київ, вул. Городецького, 13 з метою встановлення змісту норм згідно з їх офіційним тлумаченням, а саме: статей 309, 310, 330, 333, п. 1 ст. 486 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Запитувану інформацію прохання надіслати до 12 липня 2017 року, останнього дня строку вирішення спору по суті.
Суддя І. С. Горохов