ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.06.2017Справа №910/4278/17
За позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про зобов'язання вчинити дії
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача Лазарєва Т.А. (дов. №53 від 05.04.2017);
Лотанюк С.В. (дов. №34 від 04.01.2017);
від відповідача Чеботарьова І.Г. (дов.№14-24 від 13.05.2014).
встановив :
17.03.2017 Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов'язання виконати умови п. 3.6 договору №4635/1617-ТЕ-5 постачання природного газу від 20.09.2016 шляхом направлення позивачу підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою акти приймання-передачі газу за січень 2017 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.2017 порушено провадження у справі №910/4278/17, розгляд справи призначено на 11.04.2017.
27.03.2017 до загального відділу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої просить визнати право за Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» на спожитий протягом січня-лютого 2017 року природний газ в обсязі 29 601,784 м3 у відповідності до умов договору постачання природного газу №4635/1617-ТЕ-5 від 20.09.2016, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
11.04.2017 представником відповідача через загальний відділ суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.
В судовому засіданні 11.04.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11.05.2017.
28.04.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заперечення на відзив відповідача.
В судовому засіданні 11.05.2017, судом у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 18.05.2017.
18.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.05.2017 задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору у справі №910/4278/17, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 01.06.2017.
Дослідивши у судовому засіданні 01.06.2017 заяву позивача про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В п. 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (п. 3.12. зазначеної постанови ВГСУ).
Проаналізувавши зміст поданої позивачем заяви, суд дійшов висновку про те, що подана заява за своєю правовою природою є заявою про подання іншого позову.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог.
У судове засідання 01.06.2017 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 01.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
20.09.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (споживач) укладено договір №4635/1617-ТЕ-5 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 1 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) газ обсягом до 68 050,00 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень - 16 500,00, лютий - 12 450,00.
Відповідно до п. 3.4 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У п. 3.5 договору сторони погодили, що не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику:
- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, кладеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.6 договору).
Ціна за 1000 куб. м. природного газу за цим договором становить 4 942,00 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ)-20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40 грн. (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).
Позивач звернувся до відповідача з листами від 12.12.2016 №3551/12 та від 13.01.2017 №111/12 з проханням виділити ліміти на споживання природного газу в січні 2017 року в обсязі 3352,0 тис. куб.м., а в лютому - 2740,32.
Листом №26-9401/1.2-16 від 28.12.2016 відповідач повідомив позивача про те, що у нього наявна заборгованість за поставлений газ, а тому оскільки підприємство не здійснює розрахунки за поточне споживання газу та погашення заборгованості згідно графіку, відповідач не надав позивачу номінації природного газу на січень 2017 року.
Листом від 16.02.2017 №26-1632/1.2-17 відповідач повідомив позивача про те, що ним не підтверджено номінацію щодо обсягів газу на січень 2017 року, а тому відповідач не здійснював постачання природного газу в січні 2017, у зв'язку з чим було повернуто надані позивачем акти приймання-передачі природного газу у січні 2017 року для зазначених категорій споживачів на загальний обсяг 34 128,020 тис.куб.м. без підписання.
Спір у справі виник у зв'язку з не підписанням відповідачем актів приймання-передачі газу за січень 2017 року, які неодноразово направлялись споживачем для підписання постачальнику, проте відповідач щоразу відмовлявся підписувати надіслані йому акти за січень 2017 року та повертав їх позивачу, посилаючись на наявність у останнього заборгованості за природній газ та відсутність підтвердженої номінації.
З огляду на вказане Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулося до суду з указаним позовом, предметом якого є вимога про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконати умови п. 3.6 договору №4635/1617-ТЕ-5 постачання природного газу від 20.09.2016 шляхом направлення позивачу підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою актів приймання-передачі газу за січень 2017 року.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором поставки.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.
Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року (які за своєю природою є лише товарно-супровідними документами) не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Отже, зобов'язання відповідача підписати акти приймання-передачі природного газу за січень 2017 року не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Як роз'яснено у пункті 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2017 у справі №910/15234/16.
Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складене та підписане 07.06.2017.
Суддя В.О. Демидов