Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "07" червня 2017 р. Справа № 906/318/17
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №4 від 04.01.17.)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 18.04.17.)
розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Служби автомобільних доріг у Житомирській області
про стягнення 17482569,33 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 17482569,33грн., з яких: 1123185,10грн. 3% річних за період з 07.04.14 по 30.11.15; 16359384,23грн. інфляційних за період з квітня 2014 по листопад 2015.
Позовні вимоги грунтуються на тому, що відповідач не вчасно розрахувався за виконані позивачем роботи згідно Договору №2 від 11 березня 2010 року про надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області, тому у позивача виникло право на стягнення з відповідача річних та інфляційних.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.
У судовому засіданні 11.05.17 оголошувалась перерва до 07.06.17.
Після перерви представник позивача позов підтримав, надав письмове пояснення, в якому зазначив, що строк позовної давності не пропущено.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
04 березня 2014 року, рішенням господарського суду Житомирської області по справі №5/906/3/13-г було частково задоволено позов ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ГУ ДКС України у Житомирській області, про стягнення 23 530 202,50 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 23 422 778,50 грн. - боргу за виконані роботи згідно Договору №2 від 11 березня 2010 року про надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного (планово-попереджувального) ремонту автомобільних доріг державного та місцевого значення загального користування Житомирської області.
Вказане рішення залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій та набрало законної сили 14.05.15.
Відповідно до ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виконуючи рішення суду по справі №5/906/3/13-г відповідач сплатив борг у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 27.10.15 на суму 7825424,00грн., 09.11.15 на суму 6272261,83грн., 24.11.15 на суму 612878,00грн., 30.11.15 на суму 8776298,52грн.(а.с.27-30).
Позивач просить стягнути з відповідача 1123185,10грн. 3% річних за період з 07.04.14 (тобто за три роки до подачі позову) по 30.11.15; 16359384,23грн. інфляційних за період з квітня 2014 по листопад 2015 за прострочення виконання грошового зобов'язання.
При розгляді справи №5/906/3/13-г дані вимоги не заявлялись.
Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Згідно п.3.1, п.4.1,п.7.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, дані величини можуть бути нараховані за весь час прострочення сплати заборгованості, при цьому позивач вправі самостійно визначати період за який здійснюється їх розрахунок.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно.
Заперечуючи проти позову відповідач просить застосувати строки позовної давності посилаючись на п.п.3.4,4.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в яких зазначено, що до вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сум процентів застосовується загальна позовна давність в три роки згідно статті 257 ЦК України.
Суд не приймає вказані заперечення відповідача, оскільки законом чітко передбачено, що кредитор вправі вимагати в судовому порядку стягнення сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Зазначена відповідачем постанова вказує на строки звернення з вимогою про стягнення боргу та прив'язаних до нього сум річних та інфляційних. Оскільки позов про стягнення основного боргу позивачем заявлено вчасно, позивач вправі нарахувати річні та інфляційні за весь час прострочення сплати заборгованості, які є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та за користування боржником коштами.
У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в сумі 17482569,33 грн. обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2. Стягнути з Служби автомобільних доріг у Житомирській області (10014, м.Житомир, вул.Щорса 16, ідентифікаційний код 03451526) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги 75, ідентифікаційний код 32008278) - 1123185,10грн. 3% річних, 16359384,23грн. інфляційних, 240000,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 07.06.17
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1 - в справу