06.06.2017
Провадження № 1-кп/331/326/2017
ЄУН 331/3553/17
06 червня 2017 року Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Запоріжжі у залі суду кримінальне провадження № 1-кп/331/326/2017 за фактом скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України .
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив призначити справу до розгляду, при цьому зауважив, що підсудність вказаної справи була визначена за місцем розслідування, оскільки встановити конкретне місце вчинення злочинів не вдалося, вони були вчинені на тимчасово окупованій території м. Донецька та м. Стаханова Луганської області. Також просив продовжити обраний раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування інших запобіжних заходів по вказаній категорії справ не передбачено.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 вважали недоцільним продовження запобіжного заходу, оскільки обвинувачений страждає на тяжку хворобу - туберкульоз та не вважає себе винним у вчиненні злочинів, які йому інкримінують.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що матеріали справи необхідно передати до Апеляційного суду Запорізької області для визначення підсудності з наступних підстав.
У відповідності до ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Як вбачається з обвинувального акту, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України на території Ворошиловського району м. Донецька та м. Стаханова Луганської області. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що останній епізод злочинних дій був вчинений обвинуваченим на території м. Стаханова Луганської області, на яку розповсюджується юрисдикція Стаханівського міського суду Луганської області, який на сьогодні тимчасово припинив свою діяльність.
Розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 року № 2710/38-14 визначена територіальна підсудность справ Стаханівського міського суду Луганської області за Сєвєродонецьким міським судом Луганської області.
Згідно зі ст. 314 ч.3 п. 4 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадках встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до ст. 34 ч.1 п.1 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до ст. 34 ч.3 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного, враховуючи той факт, що місцем вчинення останнього епізоду злочиних дій є територія м. Стаханова Луганської області, а не Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, чисельність свідків сторони обвинувачення не є значною та вони мешкають у різних областях України, колегія суддів вважає за необхідне звернутися до Апеляційного суду Запорізької області для вирішення питання про внесення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подання про направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.258-3 КК України, за підсудністю до Сєвєродонецького міського суду Луганської області тобто за місцем вчинення кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання доцільності продовження терміну дії запобіжного заходу колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор вважав, що підстав для зміни чи скасування обраного раніше запобіжного заходу немає. Встановлений слідчим суддею ризик того факту, що ОСОБА_7 може продовжити вчинювати злочини, на думку колегії суддів, на теперішній час не відпав, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів особливо тяжких злочинів, які вчинені у період проведення антитерористичної операції в Україні, у м. Запоріжжі постійного місця проживання та міцних соціальних зв"язків не мав, тому існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження у відношенні ОСОБА_7 терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, враховуючи положення стч.5 ст. 176 КПК України про те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про те, що застосування іншого більш м"якого запобіжного заходу є недоцільним.
На підставі викладеного, керуючись ст.32, 34, 177, 183, 314-315 КПК,-
Звернутися до Апеляційного суду Запорізької області із поданням про внесення подання до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч.1 ст. 258-3 КК України до Сєвєродонецького міського суду Донецької області для розгляду по суті в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України терміном дії на два місяці тобто до 06.08.2017 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий -суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3