Справа № 314/496/17 Провадження № 2/314/468/2017
22.05.2017 року Вільнянський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,
секретар судового засідання Бабій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 (діючого у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8), ОСОБА_9 (діючої у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10), третя особа: служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та виселення, зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-тя особа: служба у справах дітей Вільнянської районної державної адміністрації про визнання права власності,
за участю
позивачів по первісному позову:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника позивачів по первісному позову ОСОБА_11,
відповідачів по первісному позову:
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8,
представника відповідача ОСОБА_6 по первісному позову ОСОБА_12,
представника 3-ї особи ОСОБА_13,
Позивачі звернулися з позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та виселення.
В позові зазначено, що 22.02.2016 помер ОСОБА_14, після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1.
Спадкоємцями якого є позивачі та відповідач ОСОБА_5.
У встановлений законом строк всі спадкоємці звернулись до нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про справо на спадщину на спірну квартиру їм було відмовлено, оскільки не надані оригінали документів.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_14 у його квартиру самовільно вселились невістка та син відповідачки зі своїми неповнолітніми дітьми. При цьому позивачі своєї згоди на вселення вказаних осіб не давали, таким чином вказані особи вселились у спірну квартиру самовільно і підлягають виселенню.
У зв'язку з чим позивачі змушені звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідач ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання за нею також право власності на 1/5 частину спірної квартири.
Ухвалою суду зустрічний позов був прийнятий судом та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_11 на позові наполягали, просили суд задовольнити його в повному обсязі на тих підставах, що в ньому зазначені, проти задоволення зустрічного позову не заперечували.
Відповідач ОСОБА_5, первісний позов визнала частково, не заперечувала проти визнання за позивачами право власності на частку спірної квартири, щодо виселення відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_6 з їх неповнолітніми дітьми зі спірної квартири заперечувала.
ОСОБА_15 та його представник ОСОБА_16, також визнали первісний позов частково не заперечували проти визнання за позивачами право власності на частки в спірній квартирі, щодо виселення заперечували, зустрічний позов визнали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_8 повністю підтримала позицію свого чоловіка ОСОБА_6
Представник 3-ї особи ОСОБА_13 заперечувала щодо виселення неповнолітніх з спірної квартири, щодо інших вимог не заперечувала.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, первісні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 такими що підлягають повному задоволенню.
ОСОБА_15 до п. 1 ст.6 та ст.13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Право на судовий захист гарантується також і статтею 55 Конституції України.
В судовому засіданні встановлено наступне.
22.02.2016 помер ОСОБА_14, після його смерті відкрилась спадщина, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Спадкоємцями якого є позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5.
Вказані обставини не заперечуються сторонами, відповідно до ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
У встановлений законом строк всі спадкоємці звернулись до нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про справо на спадщину на спірну квартиру їм було відмовлено, оскільки не надані оригінали документів.
ОСОБА_15 до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
ОСОБА_15 до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
ОСОБА_15 до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги по первісному позову в частині визнання права власності на спадкове майно та зустрічний позов підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про виселення відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та їх неповнолітніх дітей, суд вважає, що в цій частині первісний позов не підлягає задоволенню.
Конституцією України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).
ОСОБА_15 до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.
Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_11, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей.
Право користування власністю це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.
Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
ОСОБА_15 до ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права не нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
На підставі викладеного, позовні вимоги, щодо виселення суд визнає як передчасними так як спадкоємці ще не здійнили реєстрацію свого права власності і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 60, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
Первісний позов задовольнити частково.
Визнати право приватної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, рнокпп НОМЕР_1 на 1/5 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати право приватної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, рнокпп НОМЕР_2 на 1/5 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати право приватної власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, рнокпп НОМЕР_3 на 1/5 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Визнати право приватної власності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована за адресою: вул. Сорок років Радінської УкраїниАДРЕСА_3, м. Запоріжжя, рнокпп НОМЕР_4 на 1/5 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити.
Визнати право приватної власності ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, рнокпп НОМЕР_5 на 1/5 частину квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом 10 днів з моменту отримання його копії.
Суддя : В. О. Кіяшко
22.05.2017