Справа № 297/1903/16-ц
Іменем України
01 червня 2017 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готра Т.Ю.,
суддів : Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.,
при секретарі : Чучка Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Великобактянської сільської ради, 3-ї особи ОСОБА_1, Управління Держгеокадастру у Берегівському районі про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому вказувала на те, що на підставі договору дарування, укладеного у 2006 році, вона є власником квартири АДРЕСА_1 закарпатської області, а ОСОБА_1 є власником сусідньої квартири №1 у вказаному будинку.
Біля кожної з квартир розташовані земельні ділянки, зокрема біля квартири позивача розташована земельна ділянка площею 0,10 га, на приватизацію якої рішенням Великобактянської сільської ради від 24.11.2006 року їй надано дозвіл, реалізувати яке вона не може, оскільки цьому перешкоджає рішення Великобактянської сільської ради №34 від 24.11.2006 року та виданий на його підставі ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю.
Вказувала на те, що на підставі рішення Великобактянської сільської ради від 24.12.1999 року ОСОБА_1 на присадибну земельну ділянку площею 0,128 га було видано державний акт на право приватної власності, серії 1У-ЗК №028973, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №106. Однак, на підставі оскаржуваного рішення Великобактянської сільської ради за №34 від 24.11.2006 року ОСОБА_1 на ту ж саму присадибну земельну ділянку було видано інший державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯД №533697 від 20 жовтня 2007 року, при цьому площа земельної ділянки була збільшена та становила 0,1456 га. Однак, як попереднє рішення Великобактянської сільської ради від 24.12.1999 року, так і виданий на його підставі ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю, залишилися чинними і скасовані не були.
Посилаючись на те, що відповідно до ч.4 ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться лише один раз по кожному виду використання, а тому видача ОСОБА_1 другого правовстановлюючого документа на земельну ділянку за одним і тим самим цільовим призначенням, та із збільшеною площею, не відповідає положенням ч.4 ст.116 ЗК України і порушує земельні права позивача, так як площа земельної ділянки ОСОБА_1 була збільшена за рахунок площі земельної ділянки позивача, тому ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним та скасувати рішення Великобактянської сільської ради за №34 від 24.11.2006 року «Про надання дозволу на виготовлення нового державного акту ОСОБА_1 у с.В.Бакта, АДРЕСА_2».
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 лютого 2017 року позов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Великобактянської сільської ради за №34 від 24.11.2006 року «Про надання дозволу на виготовлення нового державного акту ОСОБА_1 у с.В.Бакта, АДРЕСА_3».
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Сторони у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином (під розписку), а тому їх неявка згідно ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 1 статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За змістом п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) - органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт є підставою для виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.
Отже, у справі, що розглядається, рішення Великобактянської сільської ради за №34 від 24.11.2006 року «Про надання дозволу на виготовлення нового державного акту ОСОБА_1 у с.В.Бакта, АДРЕСА_3», згідно з яким ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1456 га, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання шляхом видачі ОСОБА_1 нового державного акта на право приватної власності на землю, серії ЯД №533697 від 20 жовтня 2007 року, який є чинним (а.с.15).
Враховуючи викладене, позов, предметом якого є визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким вирішено питання про передачу у приватну власність земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволено, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право власності на земельну ділянку, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 19 жовтня 2016 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Приймаючи до уваги те, що розгляд даного позову не впливає на законність правовстановлюючого документу ОСОБА_1 щодо права власності на земельну ділянку до розгляду спору про його оскарження (не породжує юридичних наслідків), тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_2
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання недійсним та скасування рішення Великобактянської сільської ради №34 від 24.11.2006 року.
Таким чином, рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_2 слід відмовити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2017 року - скасувати.
У позові ОСОБА_2 до Великобактянської сільської ради, 3-ї особи ОСОБА_1, Управління Держгеокадастру у Берегівському районі про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча
Судді