Справа № 500/393/17
Провадження № 2/500/1501/17
02 червня 2017 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,
при секретарі - Петровій В.В.,
за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Крупицької Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив та яким просив встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в період з жовтня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. А також, просив визнати за ним як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року право власності на 9/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку із тим, що відсутній документ, що посвідчує право власності на частку спадкового житлового будинку з надвірними спорудами за спадкодавцем ОСОБА_6, який був би зареєстрований у встановленому законом порядку. Крім цього, не був доведений факт спільного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 уточненні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача Ізмаїльської міської ради Одеської області в судовому засіданні уточненні позовні вимоги визнав та не заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що з ОСОБА_6 вона мешкала однією родиною два роки, після цього він проживав разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_8, він жив з ними як пасинок та вони проживала разом однією родиною. Підтвердила факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в період з жовтня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснив, що він проживав по сусідстві з сім'єю ОСОБА_5 та ОСОБА_8 близько двох років та на протязі цих двох років ОСОБА_6 проживав разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_8 однією родиною, як пасинок та мати і батько. Підтвердив факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в період з жовтня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточненні позовні вимоги ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 11.02.2002 року за № 166, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 належали 9/50 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до листа від 20.03.2017 року за № 395, наданого комунальним підприємством «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації», власником 9/100 частин об'єкта нерухомості розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № 166 від 11.02.2002 року, виданого виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно в реєстровій книзі за № 51/3-29 від 11.02.2002 року.
Згідно розпорядження Ізмаїльського міського голови «Про перейменування вулиць, провулків та проспекту в м. Ізмаїл Одеської області» від 19.02.2016 року за № 57 р, АДРЕСА_1
Відповідно до актового запису про смерть від 14.04.2006 року за № 446, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Після смерті ОСОБА_6 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 9/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя спадкодавець заповіту не залишав, що підтверджено Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 39725699 від 25.02.2015 року, згідно якої інформація про заповіт складений та посвідчений від імені ОСОБА_6 відсутня.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємців першої, другої та третьої черги відповідно до ст. ст. 1261, 1262, 1263, ЦК України після смерті ОСОБА_6 немає.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією родиною не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Четверту чергу спадкоємців за законом складають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю протягом не менше, ніж п'яти років до часу відкриття спадщини. Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю. ЦК не роз'яснює змісту словосполучення "проживання однією сім'єю". За ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому ст. 2 СК містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім'ї. Однак поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними. Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю. Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах спадкування від 30.05.2008 року за № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом) судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складують особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім'ї, тощо.
Як було встановлено в судовому засіданні, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 допитаних в судовому засіданні, ОСОБА_5 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_6 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, вела з ним особисте господарство та відносила до нього як до сина (пасинка).
Відповідно до запису в будинковій книзі на спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_5 будучи спадкоємицею за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем тому вважається такою, що фактично прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.03.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Після смерті ОСОБА_5 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить 9/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, які вона фактично прийняла після смерті ОСОБА_6, але юридично не встигла оформити своїх спадкових прав.
Відповідно до заповіту від 16.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області Єфимовою Т.І. зареєстрованого в реєстрі за № 432, ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, на що за законом вона на день смерті матиме право заповіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Як було встановлено судом позивач ОСОБА_3 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального окргу Одеської області із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою від 04.06.2015 року за № 1963, тому вважається таким, що фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача ОСОБА_3 неможливо, суд вважає за необхідне встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в період з жовтня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. А також, визнати за ОСОБА_3 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року право власності на 9/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_3 до Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в період з жовтня 1988 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати за ОСОБА_3 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року право власності на 9/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: О.О.Бурнусус