Справа № 148/2214/16-ц
Провадження №2/148/137/17
Іменем України
02 червня 2017 року Тульчинський районний суд Вінницької області
В складі: головуючого судді Робак С.О.
при секретарі Новаленко І.І.
за участі позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Тульчинської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на будинок та земельну ділянку, суд,-
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Тульчинської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на будинок та земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що в вересні місяці 2010 року вона та ОСОБА_2 уклали між собою договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,18 га.
Власником житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до довідки Шпиківської селищної ради рахується ОСОБА_4, яка померла. Вказаний будинок АДРЕСА_1 їй продала ОСОБА_2, яка повідомила її про те, що вона є власником вказаного будинку.
Нотаріально договір купівлі-продажу не складався і угода ніде не реєструвалася. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 в вересні місяці 2010 року передала їй ключі від будинку та вивезла власні речі із будинку.
У жовтні місяці 2010 року вона звернулася до відповідача з метою укладення письмового договору купівлі-продажу будинку та подальшого його нотаріального посвідчення, але ОСОБА_2 відмовила їй у цьому, посилаючись на незадовільний стан свого здоров'я та небажання відлучатися із дому.
Такі дії відповідача порушують її права, у зв'язку із чим вона не має можливості здійснити реєстрацію права власності житлового будинку та земельної ділянки, які набула на підставі договору купівлі-продажу.
Згідно ч.2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлено його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним; ч.2 ст. 220 ЦК України передбачає, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Між нею та ОСОБА_2 у вересні місяці 2010 року укладено договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Письмова форма та нотаріальне посвідчення зазначеного договору купівлі-продажу не дотримані. На підтвердження укладення договору вона, як покупець, передала ОСОБА_2 9000 грн., а остання прийняла гроші та надала їй ключі від будинку. Зазначені дії як з її сторони, так і зі сторони відповідача свідчать про те, що вони домовилися щодо усіх істотних умов договору, вчинили взаємні дії для настання юридично значимих наслідків та у повному обсязі виконали умови договору купівлі-продажу.
В зв'язку з вищевикладеним вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,18 га, укладений в вересні місяці 2010 року між нею та ОСОБА_2- виконаним та дійсним; визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,18 га.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. На задоволенні позову наполягає.
Відповідач позов не визнала, пояснивши, що ніякої домовленності з позивачем про купівлю-продаж житлового будинку та земельної ділянки в них не було, а була лише домовленість, що позивач буде винаймати будинок тривалий час, а в рахунок оплати буде робити ремонт в даному будинку. Оплату за проживання вона не брала. Також грошові кошти за ніби-то куплений в неї будинок та земельну ділянку позивач їй не сплачувала. Продати житловий будинок вона не могла, так як він належав її матері, яка померла, а спадщину вона ще не оформила, а земельну ділянку вона не могла продати, так як дана земельна ділянка знаходилась в користуванні її покійної матері ОСОБА_4, а не у її власності. Просить відмовити в задоволенні позову. На час ніби-то укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, вона власником даного будинку не була, а тому і договору купівлі-продажу оформляти не могла.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - представник Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Тульчинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися, направили суду заяви в яких просять справу розглянути в їх відсутність.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третіх осіб, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона являється матір'ю позивача ОСОБА_1, яка їй повідомила, що вона бажає купити житловий будинок, розташований в смт. Шпиків. В її присутності ОСОБА_1 передала гроші в сумі 10000 грн. ОСОБА_2 за куплений в неї житловий будинок. Договір не оформлявся, так як ОСОБА_2 ще не оформила документи на даний житловий будинок.
Аналогічні покази суду дали свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що остання купила житловий будинок в ОСОБА_2 за 10000 грн. В даному житловому будинку ОСОБА_1 зробила ремонт. Він ще дав їй шафу та диван, оскільки меблів в будинку не було.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що вона в ОСОБА_2 купила житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Вона бачила, що остання в ньому поживала приблизно1-2 роки.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що остання в 2010 році купила житловий будинок ОСОБА_2 за 10000 грн. ОСОБА_1 в даному будинку проводила ремонт.
Аналогічні покази суду дали свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12
Свідок ОСОБА_13 суду показав, що він проживає в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 з 2013 року. Йому зі слів ОСОБА_1 відомо, що вона купила житловий будинок в ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, зробила в ньому ремонт. В даному будинку проживали її діти. А він з ОСОБА_1 проживали в його будинку по АДРЕСА_2.
Свідок ОСОБА_14 показав суду, що він працював селищним головою смт. Шпикова і до нього приходила ОСОБА_1 по питанню того, що вона купила житловий будинок в ОСОБА_2, який розташований в АДРЕСА_1, а остання не віддає їй документи на даний будинок. Він проводив бесіду з ОСОБА_2 і остання обіцяла передати ОСОБА_1 документи на будинок, але та так і не передала. ОСОБА_1 до нього приходила по даному питанню декілька разів. Згодом він подивився в погосподарську книгу і вияснив, що власником спірного будинку була не ОСОБА_2, а ОСОБА_4, яка на той час вже померла.
Заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обгрунтованим визнається рішення ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з вимогами ст.55 Конституції України та статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, та кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору.
Відповідно до вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Позивач стверджує, що у вересні 2010 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,18 га. На виконання зазначеного договору купівлі-продажу вона передала відповідачу гроші в сумі 9000 грн., а остання в свою чергу передала їй ключі від будинку та вивезла власні речі із будинку, проте договір купівлі-продажу нотаріально сторони не реєстрували. На даний час оформити нотаріально вищевказаний договір купівлі-продажу вона не має змоги, так як відповідач відмовляється з'являтися до нотаріальної контори.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На підтвердження даного факту позивач надала суду довідки виконкому Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №109 від 21.01.2016 (а.с.64) та №218 від 04.02.2016 (а.с.66), довідку КП «Шпиків» від 05.02.2016 №3 (а.с.65), копії квитанцій про оплату комунальних послуг (а.с.10), копії заяв (а.с.11, 12, 13, 14, 15, 16, 17) та посилається на покази вищеперерахованих свідків.
Дослідивши дані докази, судом встановлено, що вони підтверджують лише факт проживання без реєстрації позивача в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, та те, що остання, проживаючи в ньому, здійснювала ремонтні роботи, сплачує належні комунальні платежі.
Також суд вважає, що позивачем не доведений факт передачі нею відповідачу грошових коштів за будинок в сумі 9000 грн., оскільки позивач не надала суду жодного письмового доказу на підтвердження даного факту, а покази свідків судом не можуть братися до уваги, так як відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-відзапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Таким чином, закон надає суду право визнати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.
Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що однією з необхідних обставин, які обумовлюють можливість визнання договору дійсним є домовленість сторін, щодо усіх істотних умов договору, яка повинна бути підтверджена письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.
Однак, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що позивач не надала суду письмових доказів щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу, посилання на покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_7, в присутності яких позивач передавала грошові кошти відповідачу, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України факт передачі грошей повинен доводитися письмовими доказами і рішення суду не може ґрунтуватися на показах свідків.
Допитані в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 давали пояснення щодо обставин, які були відомі їм зі слів позивача по справі, що також унеможливлює об'єктивне дослідження та встановлення судом такої обставини.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_17 власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1 не являлась і договір купівлі-продажу даних житлового будинку та земельної ділянки в письмовій формі не укладався.
Відповідно до ст.658 ЦК України передбачено, що право продажу товару належить власникові товару.
Згідно довідки виконкому Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №578 від 30.03.2016 (а.с.67) вбачається, що згідно даних погосподарського обліку Шпиківської селищної ради за 2011-2015 роки т.32, об'єкт ПГО 2153-1, за адресою АДРЕСА_1 розташований житловий будинок 1932 року забудови, власником якого являється ОСОБА_4
За таких обставин, ОСОБА_17, не будучи власником житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1 не мала право їх продажу.
Тому, суд не вбачає підстав для визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення за допомогою дослідження показів свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок по доказуванню обставин, викладених в позові покладений саме на позивача.
В ході судового розгляду посилання позивача на те, що в вересня 2010 між нею та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 не знайшло свого підтвердження. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували даний факт позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладені обставини, норми матеріального права, з урахуванням положень ст.10, ст.11 ЦПК України, відповідачем належними доказами в судовому засіданні спростовані доводи позовної заяви.
За таких обставин, проаналізувавши докази, показання свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь відповідача ОСОБА_2 понесені нею судові витрати на оплату правової допомоги адвокатом в розмірі 1000 грн. (а.с.139).
На підставі викладеного, керуючись ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, ст.ст. 15, 16, 218, 220, 328, 334, 377, 656, 657, 658 ЦК України, ст. 10, 11, 59, 60, 88, 179, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_2, третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та Тульчинської державної нотаріальної контори про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на будинок та земельну ділянку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 2000 ( дві тисячі ) грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а для осіб які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.
Повний текст рішення виготовлено 06.06.2017.
Суддя: