Справа № 11-кп/7961/1025/2017 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.115 КК України Доповідач: ОСОБА_2
31 травня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12016100010006782 за апеляційною скаргою представника особи стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_6 , - захисника ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року, до ОСОБА_6 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, до вступу ухвали в законну силу, залишено без змін, після чого останній підлягає поміщенню до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом встановлено, що 04 липня 2016 року, приблизно о 03.30 годин ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився в кв. АДРЕСА_2 , в якій також перебував його брат ОСОБА_9 .
ОСОБА_6 , отримавши відмову брата надати йому кошти для придбання алкоголю, взяв молоток, та з метою вбивства наніс ОСОБА_9 з значною силою удар молотком по голові, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.
Зазначене суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, було вчинене ОСОБА_6 , що підтверджується доказами дослідженими судом першої інстанції.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року, і закрити кримінальне провадження.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що суд в ухвалі зазначив, що ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння, але жодним доказом не підтверджується вказана обставина.
Також апелянт зазначає, що прокурором на підтвердження того, що мало місце суспільно небезпечне діяння і його вчинив саме ОСОБА_6 та надали в розпорядження суду ряд доказів, які були досліджені, але жодного документу, не вказано в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Крім того, апелянт зазначає, що процесуальним законом ч.2 ст. 349 КПК України, встановлений обсяг доказів, які будуть досліджуватися та порядок їх дослідження визначаються ухвалою, а уразі необхідності можуть бути змінені, а п.2 цієї ж статті передбачено «Під час здійснення спеціального судового провадження досліджуються надані докази». Розглянуто судом провадження не було спеціальним, а тому дослідження наданих, з незрозумілих підстав, томів справи не мало законної сили.
Іншими учасниками судового провадження ухвала суду першої інстанції оскаржена не була.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора та потерпілого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На переконання колегії суддів, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доводів апеляційної скарги та матеріалів кримінального провадження, ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам кримінального процесуального закону відповідає.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
Як вбачається з ухвали суду, свої висновки щодо доведеності вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України і що його в стані неосудності вчинив саме ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтував на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст.94 КПК України.
Так, потерпілий ОСОБА_9 в суді першої інстанції пояснив, що в ніч на 04.07.2016 року його брат ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово вимагав у нього кошти на придбання спиртного, а коли він відмовив, наніс йому удар молотком по голові, душив, після чого зв'язав мотузкою, до якої причепив гирю та відмовлявся викликати швидку допомогу і він тривалий час стікав кров'ю. Лише коли в квартиру зайшли сусіди, він зміг покликати на допомогу і його доставили в лікарню.
Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які проживають в кв. АДРЕСА_3 і яких знає з дитинства. Пригадує, що 04.07.2016 року вранці до неї зателефонували сусіди. Усі зібралися щоб з'ясувати, що відбувається в кв. АДРЕСА_3 , звідки чути якісь звуки, крики про допомогу. Вони стукали в двері, але їм ніхто не відкривав. Через певний час з ліфта вийшов ОСОБА_6 та зайшов в квартиру, а їх відмовився впустити і не хотів нічого пояснювати. Потім він відкрив двері і сказав, щоб їх не турбували. Вони з сусідами побачили в середині квартири на підлозі в калюжі крові лежить зв'язаний ОСОБА_9 , і до мотузки прив'язана гиря. Коли ОСОБА_9 робив спроби піднятися, ОСОБА_6 бив його і не відпускав. В певний момент ОСОБА_6 пішов в одну з кімнат, перед цим розрізавши мотузку на руках ОСОБА_9 , і той вийшов з квартири. Його передали медикам, яких попередньо викликали.
Свідок ОСОБА_11 в суді першої інстанції пояснив, що добре знає сім'ю ОСОБА_12 та часто спілкувався з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Останній йому також розповідав, що ОСОБА_6 04 липня 2016 року бив його молотком по голові, зв'язував мотузкою та чіпляв гирю. За певний час до події, він пропонував ОСОБА_6 пройти лікування, на що той категорично відмовився, постійно стверджував, що його намагаються отруїти. Очевидцем події не був.
Крім того в основу ухвали, якою до ОСОБА_6 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, покладено не тільки показання потерпілого та свідків, а й інші дані, які містять матеріали кримінального провадження і які були досліджені судом під час судового засідання, з наданням їм правової оцінки, а саме:
протокол прийняття заяви ОСОБА_9 від 04.07.2016 року;
довідка лікаря № 18669 від 04.07.2016 року;
висновок експерта № 1614/Е, згідно якого, у ОСОБА_9 на момент звернення за медичною допомогою мало місце тілесне ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: забій головного мозку легкого ступеня, вдавлений уламковий перелом лобної кістки зліва зі зміщенням уламків, забійна рана лобно-тім'яної ділянки зліва, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження;
протокол огляду місця події від 04.07.2016 року, проведеного за участю понятих, а саме кв. АДРЕСА_2 , в якому відображено про виявлення в ході огляду молотка, мотузки, гирі, слідів схожих на кров;
протокол огляду місця події від 04.07.2016 року, проведеного за участю понятих, в якому відображено про виявлення у ОСОБА_9 , який перебував у лікарні, частини мотузки, з якою він був доставлений;
висновок експерта № 264ц, в якому зазначено, що при судово-цитологічному дослідженні молотка знайдено кров особи чоловічої статі, не виключається походження крові від ОСОБА_9 ;
висновок експерта № 463, в якому зазначено, що на наданих на експертизу змивах речовини бурого кольору, вилучених під час ОМП, виявлено кров людини, не виключено можливість її походження від потерпілого ОСОБА_9 ;
висновок експерта № 266ц, в якому зазначено, що при судово-цитологічному дослідженні мотузки, знайдена кров людини, не виключається походження крові від ОСОБА_9 ;
протокол проведення слідчого експерименту, з участю потерпілого ОСОБА_9 та фото таблиця до нього.
Таким чином, вказані докази судом першої інстанції обґрунтовано визнано належними, допустимими і достовірними, встановлено винуватість ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, а відтак доводи апеляційної скарги в частині того, що вказане суспільно небезпечне діяння вчинив саме ОСОБА_6 є безпідставними.
Крім того, та обставина, що ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечне діяння в стані неосудності підтверджується дослідженим судом першої інстанції висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 200 від 27.10.2016 проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи. Експертами встановлено, що у період часу до якого відноситься діяння, підозрюваний ОСОБА_6 , не перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки «Шизофренії параноїчної, безперервного перебігу, параноїчний синдром», і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_6 виявляє ознаки «Шизофренії параноїчної, безперервного перебігу, параноїчний синдром НОМЕР_1 .00 за МКХ-10». У теперішній час за своїм психічним станом ОСОБА_6 не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Що стосується доводів апелянта про те, що жодним доказом не підтверджено, що ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки вони спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_9 , досліджених в суді першої інстанції, який пояснив, що в ніч на 04.07.2016 року, його брат ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного сп'яніння, та вказане останній підтвердив у судовому засіданні під час апеляційного розгляду.
Крім того, ч.2 ст. 109 КПК України встановлено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування;3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
За таких обставин доводи апеляційної скарги, в частині того, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування не відображено докази, на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки законодавцем не встановлено обов'язку зазначати докази в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Також не заслуговують на увагу колегії суддів, твердження апелянта про те, що досліджені судом докази, є недопустимими у зв'язку з порушенням вимог ч.2 ст. 349 КПК України, з огляду на таке.
Так, ст. 349 КПК України встановлено, після виконання дій, передбачених статтею 348 цього Кодексу, головуючий з'ясовує думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу. Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, журналу судового засідання від 19.01.2017 року, судом було ухвалено наступний порядок дослідження доказів, зокрема: допитати потерпілого, свідків, дослідити матеріали кримінального провадження, які суд першої інстанції поклав в основу постановленої ухвали стосовно ОСОБА_6 , на підставі об'єктивно з'ясованих обставин та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст.94 КПК України.
За таких обставин колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах особи, щодо якої застосовано заходи медичного характеру ОСОБА_6 , підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року, без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
Апеляційну скаргу представника особи стосовно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_6 , - захисника ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року, якою до ОСОБА_6 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3