Справа № 11-cc/796/1565/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
31 травня 2017 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ТОВ «Рікус», ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Рікус», ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «РІКУС» (код ЄДРПОУ 39062310) відкритих в ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» (МФО 380281) м. Київ, вул. Мельникова, 83 Д, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , іззабороною службовим особам та працівникам ТОВ «РІКУС» (код ЄДРПОУ 39062310), їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, починаючи з 23.02.2017.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя врахував обставини вчинення ймовірного злочину, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, та прийшов до висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «РІКУС» відкритих в ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ», оскільки вказані грошові кошти можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення або набуті в результаті його вчинення, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна ТОВ «РІКУС», ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ТОВ «РІКУС» не може мати відношення до схем з ПДВ, оскільки не є платником ПДВ, а операції за цінними паперами не є об'єктом оподаткування ПДВ. Додає, що керівництву товариства не відомі обороти з отримання на свої рахунки 518 млн. гривень.
Далі в апеляційній скарзі представник зазначає, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не встановлювала фіктивність товариства «РІКУС», та не має повноважень для цього.
Також апелянт стверджує, що ТОВ «РІКУС» від зазначених в клопотанні слідчого юридичних осіб кошти не отримувало. Додає, що на даний момент у товариства грошові кошти відсутні, власники та керівництво змінилися, усі попередні зв'язки припинені.
Крім того, апелянт звертає увагу суду на той факт, що слідчий суддя, всупереч вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України, арештував усі рахунки ТОВ «РІКУС», що повністю паралізувало діяльність товариства.
Далі зазначає, що спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача та вказує, що дане кримінальне провадження триває з 07.05.2014 року, у якому досі немає ні підозрюваного, ні обвинуваченого, а тому, на думку апелянта, арештоване майно не може підлягати спеціальній конфіскації.
Також автор апеляційної скарги зазначає про штучність кримінального провадження, яке спрямоване на створення перешкод у діяльності товариства. Додає, що слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 прийнято відносно товариства «РІКУС» чотири ухвали одного змісту, за клопотанням одного і того ж слідчого, які подавалися окремо, що на думку апелянта, виходячи із закону випадковості чисел, не могли потрапити до одного судді.
Одночасно апелянт зазначає, що копія оскаржуваної ухвали власнику майна не надсилалася, про її наявність товариство дізналося 01 березня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, у зв'язку із чим 04 березня 2017 року подано апеляційну скаргу.
В доповненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає про необґрунтовану відмову судом першої інстанції в ознайомленні з матеріалами провадження.
Крім того, в додаткових поясненнях представник ОСОБА_7 вказує на відсутність доказів зв'язку товариства «Рікус» з іншими учасниками газової схеми та отримання товариством 518 млн. грн..; відсутність у матеріалах провадження постанови про визнання грошових коштів речовими доказами; недоведеність епізоду щодо ухилення фігурантів справи від сплати ПДВ на суму 9,8 млн. грн..; відсутність повідомлення про підозру жодній особі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ТОВ «Рікус», який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скаргипредставника ТОВ «Рікус», дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Рікус» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що власник майна та його представник у судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, про наявність оскаржуваної ухвали товариству стало відомо 01 березня 2017 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційна скарга подана 04 березня 2017 року (відповідно до штампу на конверті), п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42014000000000375, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч.ч. 1, 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.ч. 2, 1 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.
Слідчий в особливо важливих справах управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «РІКУС», відкритих в ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» (МФО 380281) м. Київ, вул. Мельникова, 83 Д, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , із забороною службовим особам та працівникам ТОВ «РІКУС», їх представникам за дорученням використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, окрім здійснення обов'язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2017 року задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчийОСОБА_8 звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.
Разом з цим, на переконання колегії суддів, слідчий, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій слідчим вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.
Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено та не доведено у судовому засіданні.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, з огляду на ті обставини, що стосуються майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, що у цьому випадку не мало місця.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах порушуватиме баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 172 ,173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Рікус» ОСОБА_7 , задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладеноарешт на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «РІКУС» відкритих в ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» м. Київ, вул. Мельникова, 83 Д, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого в особливо важливих справах управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , по накладенню арешту на грошові кошти та видаткові операції, які знаходяться на рахунках ТОВ «РІКУС» відкритих в ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» м. Київ, вул. Мельникова, 83 Д, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 .
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
________________________ ___________________________ __________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_11 ОСОБА_4