Справа 22ц/796/5478/17 Головуючий у 1 інстанції - Коваль О.А.
Унікальний №759/15065/14-ц Доповідач Панченко М.М
31 травня 2017року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Панченка М.М.
суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.
при секретарі - Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ "Укресімбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просив винести рішення, яким стягнути заборгованість за кредитним картковим договором №0002058356БН/2008-08 від 12.08.2008 року у сумі 9.500 грн.99 коп., з урахуванням заборгованості по тілу кредита, відсоткам та пені, яка утворилась станом на 25.08.2014 року.
Зазначав, що згідно з умовами указаного кредитного договору Банком було відкрито на ім»я відповідача кредитну лінію для проведення операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості не більше 15.000 грн. на термін до 30.07.2010 року включно, під 26% річних.
У зв»язку з неналежним виконанням договірних зобов»язань з боку відповідача, Банк звернувся з цим позовом до суду.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2014 року позов задоволено /а.с.47-50, 118-120/.
Судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укресімбанк» заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0002058356БН/2008-08 від 12.08.2008 року у сумі 9.500 грн.99 коп.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Скаржник послався на те, що суд не забезпечив, відповідно до вимог закону, його участь у судовому засіданні, як відповідача, у з»язку з чим він був позбавлений можливості навести суду свої доводи та заперечення щодо позову.
Увалою Апеляційного суду м.Києва від 02.06.2015 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2014 року залишене без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15.03.2017 року ухвала Апеляційного суду м.Києва від 02.06.2015 року скасована, а справа повернута на новий розгляд до суду апеляційної інстанції /а.с.184-185/.
Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 02.06.2015 року касаційна інстанція зазначила, що судом розглянуто справу за відсутності відповідача ОСОБА_1, щодо якого відсутні докази повідомлення належним чином про час та місце розгляду справи, тим самим суд порушив конституційне право відповідача на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливість обгрунтувати свої твердження щодо позову і, таким чином, не взяв до уваги вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. При цьому, відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про відкладення розгляду справи оскільки його адвокат перебуває у відпустці.
Оскільки відповідач не зазначив будь-які дані про свого адвоката, і, зокрема, чи укладена з цим адвокатом будь-яка домовленість про надання відповідачу правової допомоги, а також, враховуючи, що відповідач у своїй заяві про відкладення розгляду справи не навів документальних підтверджень перебування його адвоката у відпустці, колегія суддів розглядає причину неявки відповідача у судове засідання, як неповажну і, в силу ст.305 ЦПК України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
В ході нового розгляду справи, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобову»язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Судом встановлено, що 12.08.2008 року між сторонами укладено кредитний договір №0002058356БН/2008-08 про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту з лімітом заборгованості по кредиту не більше 15.000 грн. під 26% на термін до 30.07.2010 року.
Відповідно до вимог пунктів 2.5., 3.7. Кредитного договору кредит підлягає поверненню позичальником щомісяця, не пізніше останнього дня місяця, рівними частинами протягом останніх 6 місяців строку дії Договору. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця в останній робочий день місяця та/або в дату остаточного повернення кредиту. Проценти нараховуються з дня видачі кредита по останній робочий місяць або дату, яка передує даті повного повернення кредиту (включно).
В силу пунктів 9.1., 9.2. Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе за цим договором зобов»язань.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов»язань або одностороння зиіна його умов не допускається.
Із матеріалів справи слідує, що ПАТ Укресімбанк», як кредитором, виконані свої зобов»язання за кредитним договором у повному обсязі.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_1, як позичальник, свої зобов»язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків не виконував належним чином, у зв»язку з чим, станом на 14.05.2012 року, у нього виникла заборгованість у сумі 15.404 грн.16 коп., яку позичальник зобов»язався погасити у термін до 01.01.2015 року щомісячно рівними частинами по 800 грн.
Зазначені обставини підтверджуються Актом звірки заборгованості, підписаного сторонами 14.05.2012 року /а.с.16/.
Однак, ОСОБА_1 не доримувався в повній мірі своїх зобов»язань, з погашення заборгованості, яка узгоджена сторонами в Акті звірки заборгованості від 14.05.2012 року, у зв»язку з чим, відповідно до розрахунку, наданого суду Банком, заборгованість позичальника по картковому кредиту, станом на 25.08.2014 року, становить 9.500 грн.99 коп., яка складається із заборгованості: по тілу кредита, у сумі 7.784 грн.54 коп.; за відсотками, у сумі 970 грн.39 коп.; по пені за прострочку погашення тіла кредита, у сумі 704 грн.65 коп.; по пені за прострочку сплати відсотків, у сумі 41 грн.41 коп./а.с.8-9/.
Дійшовши висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в пордку, що встановлені договором.
А в силу ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договороми або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Як слідує із матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 повинен був, згідно договірних умов, повернути отриманий кредит не пізніше дати остаточного погашення, зазначеної у п.2.3. Договору, а саме, до 30.07.2010 року.
Оскільки відповідачем не виконані договірні умови з погашення кредиту, суд першої інстанції правомірно погодився з доводами, викладеними у позовній заяві та стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укресімбанк» кредитну заборгований у сумі 9.500 грн.99 коп.
Доводи скаржника в частині пропуска позивачем строку позовної давності колегія суддів відхиляє, оскільки з боку позичальника мало місце переривання строку позовної давності, що виразилось у підписанні сторонами, в тому числі і відповідачем, 14.05.2012 року Акту звірки заборгованості, з якого слідує, що відповідач визнав факт своєї заборгованості перед Банком. При цьому, Банк звернувся до суду з цим позовом у вересні 2014 року, тобто, в межах трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.
На підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Святошинського районного суду м.Києва від 17 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді