Справа № 11-кп/796/178/2016 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач: ОСОБА_1
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_2
20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 186 КК України,
Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдано у зв'язку з недоведеністю. Запобіжний захід ОСОБА_8 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, обґрунтовуючи тим, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України він відбув покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року, а обґрунтованих підстав продовжувати утримувати його під вартою прокурором не наведено.
Заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали заявлене клопотання, прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання вважаючи, що підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу відсутні, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з насупних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
У справі Гавули проти України Європейський суд з прав людини висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобов'язані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності …вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».
У апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року в частині визнання невинуватим ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Апеляційний суд з метою перевірки доводів як обвинувачення, так і сторони захисту, наряду з перевіркою інших доказів, неодноразово відкладав розгляд справи для надання можливості прокурору з'ясувати обставини щодо застосування до обвинуваченого на досудовому розслідуванні працівниками поліції недозволених методів слідства, однак по теперішній час стороною обвинувачення результати не надані.
Крім цього, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України обвинувачений ОСОБА_8 відбув покарання за ч. 2 ст. 186 КК України, призначене вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2015 року.
Розглядаючи клопотання про зміну запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім обставин, визначених у ст.177 КПК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Оскільки стороною обвинувачення не наведено вагомих доказів на підтвердження існування ризиків, а також того, що є великий ступінь вірогідності їх настання, колегія суддів вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, а саме: перешкоджання кримінальному провадженню; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, на даний момент суттєво зменшилися, а тому суд, який є відповідальним за дотримання розумних строків у судовому провадженні, у тому числі і щодо строку застосування до обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження, дійшов висновку про необхідність змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням обвинуваченого має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 у певний період доби.
Керуючись ст.ст. 181, 418 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну йому міри запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, - задовольнити.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 змінити з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у певний період доби, а саме з 21 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв.
Обвинуваченого ОСОБА_8 негайно звільнити з-під варти у залі суду та зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_8 невідкладно прибути до місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_8 прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати наступні обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Строк виконання визначених обов'язків встановити обвинуваченому ОСОБА_8 на 2 місяці, тобто з 20.04.2017 року по 20.06.2017 року включно.
Копію ухвали направити для виконання за місцем проживання обвинуваченого до органу Національної поліції, який повинен негайно поставити на облік обвинуваченого ОСОБА_8 , щодо якого застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, та повідомити про це Апеляційний суд міста Києва.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_3