01 червня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Донецького міського центру зайнятості на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру зайнятості, Донецького міського центру зайнятості про стягнення коштів,
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості, Донецького міського центру зайнятості та просив визнати незаконним наказ Донецького міського центру зайнятості від 21.09.2010 №НТ100921 у частині щодо припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю та зняття його з обліку як безробітного з 21.09.2010; зобов'язати Донецький міський центр зайнятості повернути позивачу кошти у сумі 439,99 грн.; визнати незаконними та такими, що не відповідають дійсності, відомості, зазначені у Єдиній інформаційно-аналітичній системі Державної служби зайнятості (персональна картка №050100610060200001) про неповернення (заборгованість) позивачем будь-яких коштів, зобов'язати Донецький міський центр зайнятості видалити недостовірну інформацію та у трудовій книжці позивача зробити запис про припинення виплати допомоги по безробіттю відповідно до підпункту "е" пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях. Також просив зобов'язати Донецький міський центр зайнятості відшкодувати йому моральну шкоду, заподіяну незаконними діями, у розмірі 30 000,00 грн. та визнати незаконною відмову Київського міського центру зайнятості у не наданні позивачу статусу безробітного на підставі недостовірних даних, та зобов'язати невідкладно зареєструвати ОСОБА_1 як безробітного з дня його звернення за сприянням у працевлаштуванні - тобто з 17.12.2015.
Справа № 756/5293/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5606/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Яценко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.01.2017 закрито провадження по справі в частині вимог ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, роз'яснено право звернення з даною вимогою в порядку КАС України.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.01.2017 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Донецького міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 439,99 грн. В частині вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з Донецького міського центру зайнятості на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
В апеляційній скарзі Донецький міський центр зайнятості просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що постановою Донецького окружного адміністративного суду було прийнято рішення на користь Донецького міського центру зайнятості. Зазначив, що позивач надав недостовірні данні і незаконно отримав допомогу по безробіттю та ОСОБА_1 з боргом був згодний та зобов'язався сплатити у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача Київського міського центру зайнятості перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Постанову, якою було стягнуто грошові кошти з позивача було скасовано, тому наявні підстави для стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Наказом Донецького міського центру зайнятості від 09.06.2010 №НТ100609 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю.
21.09.2010 наказом Донецького міського центру зайнятості №НТ100921 позивач був знятий з обліку, а виплату допомоги по безробіттю було припинено - на підставі п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2007 року №219 (Порядок реєстрації громадян, які шукають роботу), у зв'язку з виявленням факту подання ОСОБА_1 недостовірних даних під час взяття на облік як безробітної особи, а саме через те, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, серія АД № 927013, позивач з 13.10.2005 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а. с. 21).
У березні 2011 року Донецький міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1 000 грн. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецького міського центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1 000 грн. ОСОБА_1, добровільно сплатив відповідачу 1 грошові кошти у розмірі 439,99 грн. (а. с. 77).
В зв'язку з тим, що в подальшому постанова суду, на підставі якої було стягнуто з позивача кошти на користь відповідача 1, була скасована (а. с. 59-60). Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 скасовано, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Гл. 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
При цьому під вiдсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівки закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією з сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на виконання вимог Постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 на р/р центру зайнятості було повернуто грошові кошти у розмірі 439,99 грн. (а. с. 77).
Разом з тим, Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2011 скасовано, у задоволенні позову Донецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1 000 грн. відмовлено (а. с. 59-60).
Враховуючи вищенаведене та те, що скасовано Постанову, якою було стягнуто грошові кошти з позивача, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача безпідставно отримані кошти у розмірі 439,99 грн. правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що Постановою Донецького окружного адміністративного суду було прийнято рішення на користь Донецького міського центру зайнятості не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки остання була скасована судом вищої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розгляд справи в суді першої інстанції фактично не відбувався, що на думку колегії суддів свідчить на вказівку в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не підтверджено доказами по справі, в зв'язку з чим вважаються безпідставними внаслідок чого не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Донецького міського центру зайнятості відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
Т.А.Семенюк