І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
01 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Прокопчук Н.О.
суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.
при секретарі: П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 грудня 2016 року
в цивільній справі за позовом Закритого Київського акціонерного товариства «Скломонтаж» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди ,-
У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача. Зазначав, що при виконані посадових обов'язків відповідачем скоєно злочин, використовуючи своє службове становище, він отримав від ТОВ «Енфолд» товари на загальну суму 52 786 грн. і користуючись правом підпису документів фінансово-господарської діяльності від імені Закритого Київського акціонерного товариства «Скломонтаж»( далі КЗАТ «Скломонтаж») засвідчив факт отримання товару у накладній № 63 від 01.02.2005р., однак, не передав товар на склад товариства, а заволодів та розпорядився ним на свій розсуд,чим спричинив ЗКАТ «Скломонтаж» матеріальну шкоду в розмірі 52 786 грн. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2015 у кримінальній справі №761/14981/13-к ОСОБА_2 за його клопотанням та на підставі ст.ст. 12,49 КК України, ст.ст.11-1,282 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ст.191 ч.4 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу, тобто за нереабілітуючою підставою.
Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача на користь товариства цю шкоду з урахуванням індексу інфляції в загальному розмірі 203 756.14 грн..
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗКАТ«Скломонтаж» матеріальну шкоду в розмірі в розмірі 52 786 грн., а в дохід держави суму судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.
У задоволенні позову в інший частині відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права,не повне дослідження обставин, що мають значення для справи, помилковість висновків суду.Вважає,що наявність нестачі позивачем не доведена. Крім того,позивачем пропущено річний строк для звернення до суду ,встановлений ст.233 КЗпП України.
В суді апеляційної інстанції відповідач та його представники апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.
Представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, подали письмові заперечення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом сторони перебували у трудових відносинах. З 17.03.1997 року по 17.02.2005 року відповідач обіймав посаду виконавчого директора Закритого Київського акціонерного товариства «Скломонтаж» .
01.02.2005 року ОСОБА_2отримав товар по накладній № 63 від ТОВ «Енфолд» на суму 52 786.80 грн., про що свідчить його підпис в цій накладній та фактично ним не заперечується.
Разом із цим отриманий відповідачем товар не був ним зданий на склад та оприбуткований, про що позивач дізнався лише після надходження вимоги поставщика від 25.04.2006 року про оплату, у зв'язку із чим звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів про порушення щодо ОСОБА_2 кримінальної справи,яка була відкрита 29.08.2006 року Шевченківською прокуратурою м.Києва.
А Товариство «Енфолд» звернулося до господарського суду з позовом до ЗКАТ «Скломонтаж»про стягнення вартості отриманого відповідачем та не переданого Товариству товару в розмірі 52 786.80 коп.,а також інфляційних втрат та відсотків в розмірі облікової ставки НБУ поданий до господарського суду задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.092009 року змінено постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2009 року,резолютивну частину викладено в наступній редакції : Стягнути з ЗКАТ «Скломонтаж» на користь ТОВ «Енфолд» 52 786.80 грн. основного боргу,4 954.72 грн- 3 % річних,23 701.13 грн. інфляційних втрат,1 190.43 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ. В інший частині позову відмовити.
Відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа та пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.4 КК України в межах якої позивачем було заявлено цивільний позов.Так, ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що перебуваючи на посаді виконавчого директора ЗКАТ «Скломонтаж» та маючи право діяти без доручення, 01.02.2005 року , використовуючи своє службове становище, отримав від ТОВ «Енфолд» товар на загальну суму 52 786 грн. і користуючись правом підпису документів фінансово-господарської діяльності від імені ЗКАТ «Скломонтаж», засвідчив факт отримання товару у накладній №63 від 01.02.2005 року , однак, не передав товар на склад товариства, а заволодів та розпорядився ним на свій розсуд.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2015 року у кримінальній справі №761/14981/13-к ОСОБА_2, за його клопотанням та на підставі ст.ст. 12,49 КК України, ст.ст.11-1, 282 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ст.191 ч.4 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито кримінальну справу. Цивільний позов ЗКАТ «Скломонтаж» до ОСОБА_2 у зв'язку із цим залишено без розгляду. У прийнятті апеляції ЗКАТ «Скломонтаж» на вказану постанову Шевченківського райсуду м.Києва відмовлено.
Вказана постанова набрала законної сили.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що вина ОСОБА_2 у заподіянні матеріальної шкоди позивачу встановлена Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2015 року у кримінальній справі №761/14981/13-к та не підлягає доведенню виходячи з положень ч.4 ст.61 ЦПК України.
Відповідач же стверджує, що ніколи не визнавав своєї вини і вказаною постановою вона не встановлена.
Колегія суддів, дослідивши зміст Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2015 року у кримінальній справі №761/14981/13-к та апеляційної скарги ЗКАТ «Скломонтаж» на цю постанову, вважає доводи відповідача частково обгрунтованими, а обставини, що мають значення для справи не повно з'ясованими і висновки суду в цій частині неповними, що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового відповідно до ст.309 ЦПК України.
Дійсно у даній постанові прямо не вказано, що судом встановлені винні дії відповідача або що він визнає свою вину і в апеляційній скарзі позивач посилався на незаконність цієї постанови саме з огляду на те, що ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні злочину не визнав.
Проте, факт підписання зазначеної накладної та отримання вказаного в ній товару ОСОБА_2 не заперечує.
Разом із цим у матеріалах справи відсутні докази щодо передачі ОСОБА_2 накладної для бухгалтерського та податкового обліку, а також передачі товару до складу на оприбуткування. Не доведено ним такого ніякими доказами і під час апеляційного розгляду справи.
Посилання відповідача на те, що згідно з актом від 17.03.2005 року при інвентарізації товаро-матеріальних цінностей не виявлено нестачі товаро-матеріальних цінностей,а згідно з висновком комплексної судово- економічної експертизи не підтверджено документально факту нестачі товаро-матеріальних цінностей, не можуть бути взяті до уваги, оскільки як вже зазначалося, накладна не здавалася у бухгалтерію і товар отриманий відповідачем на склад не був переданий, а відтак й не міг обліковуватися.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Згідно з п.п.2,3 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках,коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами і коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
За тих обставин коли відповідач під час виконання ним трудових обов'язків отримав товар по разовій накладній, але його не передав на склад, розпорядившись ним на власний розсуд, що ним ніяким чином не спростовано й що потягло для позивача матеріальні збитки, стягнуті за рішенням господарського суду, колегія суддів приходить до висновку, що такими неправомірними діями ОСОБА_2 позивачеві заподіяна матеріальна шкода, яка підлягає відшкодуванню ним у розмірі прямої шкоди, що складає вартість отриманого ним товару у розмірі 52 786.80 грн.
У данному випадку відсутні підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом, з огляду на те, що правовідносини, що склалися між сторонами, стосуються відповідальності за матеріальну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, а не боргового зобов'язання між кредитором та боржником.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру збитків є безпідставними, оскільки вони дорівнюють вартості товару, зазначеного у підписаній відповідачем накладній та отриманого ним від ТОВ «Енфолд».
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Саме таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові № 6-409цс16 від 06 квітня 2016 року.
Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах по відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
Прийняття постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
З огляду на викладене можна зробити висновок, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день прийняття постанови про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації (правовий висновок ВСУ у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-216цс16).
Строки, що встановлені ст. 233 КЗпП України можуть бути поновлені судом за наявності поважних причин. Оцінку причин, як поважних робить суд. Поважність причин означає, що позивач не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які надають всі підстави виявити повагу та поблажливість до позивача.
Виходячи з встановлених обставин справи,того що позивач своєчасно у межах встановленого КЗпП строку звернувся з цивільним позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в кримінальній справі, однак незалежно від його волі цей цивільний позов було залишено без розгляду у зв'язку із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриттям провадження у кримінальній справі у зв'язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав, того що позивач оскаржував постанову суду саме з підстав залишення позову без розгляду та не відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди, й що до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства позивач звернувся одразу після відмови у прийнятті апеляційної скарги на постанову у кримінальній справі, колегія суддів вважає,що строк пропущений позивачем з причин, які є поважними, й тому колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги в цій частині.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача належить стягнути 551.20 грн. судового збору в дохід держави.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307,309, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту: Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закритого Київського акціонерного товариства «Скломонтаж» у відшкодування матеріальної шкоди - 52 786 (п'ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн.80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий :
Судді :
Справа № 757/39752/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3968/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Москаленко К.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.