Справа №2608/7048/12
24 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Гаращенка Д.Р., Усика Г.І.
секретар: Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу КапустинськоїМарини Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/5201/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Чала А.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року задоволено позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі по тексту - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк») про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.
Визнано недійсним договір про іпотечний кредит №Ф-327 від 02 липня 2008 року, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2, з моменту його вчинення.
Не погодившись із таким рішенням суду, Капустинська М.О. в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на час ухвалення заочного рішення усі права кредитора за договором №Ф-327 від 02 липня 2008 року належали ТОВ «Кредитні ініціативи», а тому відповідач за позовом ОСОБА_2 підлягав заміні з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи». Вказує, що під час розгляду справи не досліджено питання про те чи вносились будь - які кошти з метою погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначає, що висновок експерта №1/811 від 15 жовтня 2012 року, на якому ґрунтувалося рішення суду, не є обов'язковим і оцінюється судом за внутрішнім переконанням.
В суді апеляційної інстанції Капустинська М.О. в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з наведених в ній підстав.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення, направив на адресу суду письмові заперечення, в яких просив відхилити апеляційну скаргу, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02 липня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», і ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит №Ф-327, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 486 000, 00 грн. зі сплатою 20% річних з терміном повернення кредиту і відсотків не пізніше 01 липня 2018 року (т.1, а.с.5-8). Також між сторонами було погоджено графік повернення кредиту і відсотків (т.1, а.с. 9).
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в якому просив захистити його права як споживача та визнати недійсним кредитний договір №Ф-327 від 02 липня 2008 року, укладений між ним та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».
В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_2 посилався на те, що вказаний договір протирічить вимогам закону, оскільки він його не підписував, кредит не отримував, а тому не бравна себезобов'язань і щодо його повернення.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість заявлених ОСОБА_2 позовних вимог.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 договір про іпотечний кредит №Ф-327 від 02 липня 2008 року не підписував, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення на укладення такого правочину з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а тому укладений договір є недійсним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Статтею 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку експерта №1/811 від 15 жовтня 2012 року встановлено, що підписи, розташовані в кредитному договорі №Ф-327 від 02 липня 2008 року і в додатку №1 до нього (графік погашення кредиту), виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_2 кредитний договір не підписував, що свідчить про відсутність його вільного волевиявлення, та є підставою для визнання такого договору недійсним з огляду на вимоги ст. ст. 203 ч. 3, ст. 204, 215 ЦК України.
Зазначений висновок суду ґрунтується на вимогах закону, доказах, досліджених у судовому засіданні, яким надана належна правова оцінка.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те , що рішення суду ґрунтується на висновку експерта, який не є обов'язковим для суду, а самі висновки експертизи є хибними з огляду на наступне.
За правилами ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин справи, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
За клопотанням представника позивача ОСОБА_5 ухвалою суду від 20 червня 2012 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза.
Висновок експерта №1/811 від 15 жовтня 2012 року ( т.1, а.с.28-31) є зрозумілим, викладеним в доступній формі для осіб, які не володіють спеціальними знаннями у відповідній галузі, і не потребує будь - яких додаткових роз'яснень чи доповнень.
А, отже, суд першої інстанції правильно керувався висновком експерта №1/811 від 15 жовтня 2012 року як належним та допустимим доказом у справі. В матеріалах справи відсутні будь - які інші докази, які б спростовували вищезазначений висновок.
Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування зазначеного висновку експерта, апеляційна скарга не містить, як і клопотання про проведення повторної експертизи. Не заявлено таке клопотання і в ході апеляційного розгляду.
Колегія суддів також відхиляє доводи Капустинської М.О. в інтересах ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що судом першої інстанції не досліджено питання про те чи вносились будь - які кошти з метою погашення заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було належним чином повідомлене про проведення судових засідань, однак, участі у розгляді справи відповідач не брав, і відповідно, на власний розсуд, не подавав до суду доказів, які б підтвердили факт внесення ОСОБА_2 коштів на рахунок банку з метою погашення заборгованості.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Будучи обізнаним про існування спору у суді, про призначення почеркознавчої експертизи, відповідач наданими процесуальними права не скористався, будь-яких заперечень проти позову не висловив, свого представника до участі у судовому засіданні не направив, а отримавши копію заочного рішення, питання про його перегляд не порушив, та не повідомив про це ТОВ «Кредитні ініціативи», якому переуступив право вимоги за договором, укладеним із ОСОБА_2
Колегія суддів відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що на час ухвалення заочного рішення усі права кредитора за договором №Ф-327 від 02 липня 2008 року належали ТОВ «Кредитні ініціативи», а тому відповідач за позовом ОСОБА_2 підлягав заміні з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на ТОВ «Кредитні ініціативи».
Відповідно до ст. 37 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
З матеріалів справи убачається, що позов ОСОБА_2 пред'явлено 17 квітня 2012 року (т.1, а.с.11), заочне рішення у справі ухвалено 19 грудня 2012 року (т.1, а.с.41-42), про ухвалене у справі рішення суд повідомив відповідача по справі (т.1, а.с.43,44).
ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило право вимоги ТОВ«Кредитні ініціативи» на підставі договору від 17 грудня 2012 року, тобто, на час ухвалення рішення суду про відступлення права вимоги не могло бути відомо, а банк про існування спору в суді нового кредитора не повідомив.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Висновки суду щодо підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відповідають обставинам справи та положенням закону.
Норми матеріального та процесуального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 , 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу КапустинськоїМарини Олександрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Д.Р. Гаращенко
Г.І. Усик