03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 753/13056/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/6615/2017Головуючий у суді першої інстанції - Даниленко В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
31 травня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Чобіток А.О.,
секретар Майданець К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У липні 2016 року ПАТ «Альфа-Банк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 482,91 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 25 439,51 грн., заборгованості по відсоткам 0,00 грн., прострочене тіло кредиту 10 311,00 грн., штраф 1 732,40 грн., мотивуючи заявлені вимоги тим, що відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку (а.с. 1, 2).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 06.09.2016 відкрито провадження у справі (а.с. 31).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06.04.2017 позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у розмірі 37 482,91 грн. та судовий збір у сумі 1 378,00 грн. (а.с. 52-54).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значення для справи внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, які ним надавались у судовому засіданні. Суд не звернув уваги на наявність укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості та сплату ним заборгованості, внаслідок чого дійшов хибного висновку про порушення ним умов договору та наявність заборгованості (а.с. 62, 63).
Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 13.05.2017 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду (а.с. 82, 83).
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 85, 86), про причини неявки суд не повідомили. З урахуванням вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо вчасного повернення кредитних коштів, що призвело до виникнення заборгованості, яка, в силу вимог закону та умов договору кредиту, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції, що 17.08.2013 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 41 000 грн. шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, а відповідач зобов'язувався виплачувати проценти за користування кредитними коштами, вчасно повертати кредит та сплачувати інші платежі, згідно договору, у передбачені договором строки.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, надавши відповідачу суму кредиту, натомість відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо вчасного повернення кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Відповідно до наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку, заборгованість відповідача, станом на 10.06.2016, становить: 25 439,51 грн. - заборгованість за кредитом; 10 311,00 грн. - прострочене тіло кредиту та 1 732,40 грн. - штраф, а всього 37 482,91 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем розміру заборгованості не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи містять розрахунок заборгованості, який проведений автоматизованою системою банку, відповідно до умов кредитного договору в якому також відображено суми погашення кредиту відповідачем. Натомість апелянт, вказуючи на невірність розрахунку, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти вимог позивача.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, слід зазначити, що ч. 2 вказаної статті наголошує, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору.
Тому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором. Водночас, відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, а отже в суді першої інстанції знайшов підтвердження факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань та, відповідно, суд цілком правомірно дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача наявної заборгованості та неустойки.
Твердження апелянта щодо необґрунтованої відмови суду у прийнятті доказів, які ним надавались у судовому засіданні 06.04.2017, є необґрунтованими, оскільки з журналу судового засідання не вбачається, що відповідачем заявлялось клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів. В журналі судового засідання зазначено, що клопотань не надійшло і сторони надавали пояснення. Зауважень на журнал судового засідання відповідачем не подано.
Разом з цим, щодо наданих відповідачем до апеляційної скарги копії договору та квитанцій, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, слід зазначити наступне. Так, 11.08.2016 між сторонами було укладено угоду про надання особистого кредиту № 490957225, за якою відповідачу надано кредитні кошти у сумі 40 485,11 грн. з метою сплати платежів за раніше укладеним кредитним договором, за яким рахується заборгованість. Надані відповідачем квитанції свідчать про сплату ним платежів за угодою від 11.08.2016. Будь-які дані про погашення заборгованості за договором від 17.08.2013 відсутні.
Отже, є безпідставним посилання відповідача на наявність укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості та сплату ним заборгованості, як на підставу для відмови у задоволенні позову. При цьому, слід наголосити, що наявність укладеного між сторонами вказаного договору, не позбавляє права кредитора заявляти вимоги про стягнення заборгованості по іншому кредитному договору.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених позовних вимог та у відповідності з умовами кредитного договору і вимогами закону обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 17.08.2013, яка мала місце станом на 10.06.2016.
Суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки при апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
А.О.Чобіток