ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа №910/26342/15
За позовом: приватного акціонерного товариства "ПОБУТРЕМБУД";
до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА - БУДІВНИЦТВО";
до відповідача-2: Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: орган самоорганізації населення "БУДИНКОВИЙ КОМІТЕТ "ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, 83-А";
про: визнання недійсним договору.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Пушок С.В. - за довіреністю від 11.05.2017 № 645;
відповідача-1: Пилєва К.О. - за довіреністю від 03.01.2017 № б/н, Коноваленко Т.М. - за довіреністю від 03.01.2017 № б/н;
відповідача-2: Мельник Т.М. - за довіреністю від 11.01.2017 № 01/03-26.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися.
Приватне акціонерне товариство "ПОБУТРЕМБУД" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА - БУДІВНИЦТВО" та Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у позивача прав на майно, яке знаходиться на земельній ділянці щодо забудови якої було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 договір доручення від 14.01.2014 № 01-2013 на виконання функцій замовника будівництва комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-побутового, торгівельно-розважального та готельно-офісного призначення по проспекту Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2015 № 910/26342/15 вказану позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 ухвалу господарського суду міста Києва від 12.10.2015 № 910/26342/15 скасовано, матеріали справи передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/26342/15. Розгляд даної справи призначено судом на 18.01.2016.
Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 18.01.2016 відклав розгляд даної справи на 08.02.2016. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі орган самоорганізації населення "БУДИНКОВИЙ КОМІТЕТ "ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, 83-А", в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Ухвалою від 08.02.2016 господарським судом міста Києва продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 22.02.2016.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2016 провадження у справі № 910/26342/15 зупинене до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/25967/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА БУДІВНИЦТВО" до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, приватного акціонерного товариства "ПОБУТРЕМБУД", за участю третіх осіб - публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "АРКАДА", Кабінету міністрів України, Київської міської ради, публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА УСТАНОВА "ІНВЕСТБУД" про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.03.20417 провадження у справі № 910/26342/15 поновлене, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2016 у справі № 910/25967/14 скасовано та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Розгляд справи призначено на 24.04.2017.
Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст.ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 24.04.2017 продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд даної справи на 15.05.2017.
Відповідач-2, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду на те, що перебування та діяльність позивача на земельній ділянці відповідача-2 здійснювалося на підставі договору від 27.02.2003№ 01/03 та договору від 11.12.2009, які в судовому порядку визнано недійсними, відтак, твердження позивача про порушення будь-яких його прав при укладенні оспорюваного договору тим більше "право власності на об'єкт незавершеного будівництва" є безпідставним. Крім того, оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором доручення, відтак майнові права за цим договором були передані не у власність, а з метою виконання делегованих функцій замовника будівництва.
В судовому засіданні 15.05.2017 оголошено перерву до 23.05.2017.
Відповідач-1, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду на те, що у позивача відсутні будь-які права як на земельні ділянки так і на незавершені будівництвом житлові будинки, які знаходиться на земельній ділянці щодо забудови якої було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договір доручення.
В судовому засіданні 23.05.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи повноважних представників позивача, відповідача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356 Київському національному університету імені Тараса Шевченка (далі - відповідач-2) надано у постійне користування земельні ділянки, зокрема земельну ділянку площею 92,2767 га на вул. Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд, розташованих на ній, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-КВ №008229.
В подальшому, 27.02.2003 між відповідачем-2, як замовником, закритим акціонерним товариством "ІНТЕРНАФТОГАЗБУД", як інвестором та закритим акціонерним товариством "ПОБУТРЕМБУД" (перейменованого в подальшому на приватне акціонерне товариство "ПОБУТРЕМБУД"), далі - позивач, як генпідрядником-співінвестором, було укладено інвестиційний договір № 01/03, предметом якого є діяльність сторін по проектуванню та будівництву комплексу житлових будинків та інших споруд на земельних ділянках, загальна площа яких становить 25,53 га, в т.ч.: ділянка № 1 - 2,97 га, що розташована по вул. С.Ковалевської, 1; ділянка № 2 - 21,56 га, що розташована по вул. С. Ковалевської, 3; ділянка № 3 - 1,0 га, що розташована по вул. Ломоносова, 79а, 79б;
Відповідно до п. 23 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 відповідачу-2 передано в довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки загальною площею 28,41 га для будівництва житлових будинків та об'єктів соціально-побутової сфери на вул. Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель Університету, наданих відповідно до рішення Київської міської ради від 05.07.2001 №380/1356.
25.05.2005 між Київською міською радою, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, укладено договір оренди земельних ділянок, за яким орендодавець на підставі п. 23 рішення від 15.07.2004 № 419-5/1829 передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки загальною площею 28,4134 га, що розташовані по вул. Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва.
В подальшому, після укладення договору оренди земельних ділянок сторонами інвестиційного договору від 27.02.2003 № 01/03 було укладено додаткові угоди до нього, зокрема, від 24.06.2005 №1 та б/н від 16.01.2008, а також доповнення від 29.05.2006.
Так, пунктом 1 доповнень від 29.05.2006 пункт 1.1 договору від 27.02.2003 № 01/03 викладено в іншій редакції, а саме визначено, що предметом договору є діяльність сторін по проектуванню та будівництву комплексу житлових будинків та інших споруд на земельних ділянках на проспекті Академіка Глушкова, 6 у м. Києві, загальною площею 28,4134 га, що відведені Університету згідно договору оренди земельних ділянок від 25.05.2005.
Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2009 у справі № 50/35, яке набрало законної сили, інвестиційний договір від 27.02.2003 № 01/03, рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-5/1829 та договір оренди земельних ділянок від 25.05.2005 були визнані недійсними.
Розпорядженням КМУ від 08.12.2009 №1502-р "Про погодження укладення договору про спільну діяльність" погоджено пропозицію Міністерства освіти і науки щодо укладення між відповідачем-2 та позивачем договору про спільну діяльність, пов'язану з продовженням розпочатого до 2009 будівництва комплексу житлових будинків по проспекту Академіка Глушкова, 6 у м. Києві, з включенням до нього умов про те, що відповідач-2 отримує 20 % загальної площі квартир, які розподіляються між сторонами договору, а також, що земельна ділянка, на якій продовжується розпочате будівництво комплексу, перебуває у постійному користуванні Університету.
На виконання вказаного розпорядження між відповідачем-2 та позивачем 11.12.2009 було укладено договір про спільну діяльність з продовження проектування та будівництва комплексу житлових будинків та інших споруд по проспекту Академіка Глушкова, 6 у м. Києві № 3П02, предметом якого є відновлення та продовження роботи з проектування та будівництва Комплексу (комплекс житлових будинків та об'єктів соціально-побутової сфери на проспекті Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва) з метою завершення розпочатого будівництва у відповідності з проектною і дозвільною документацією та на умовах даного договору.
Відповідно до абзацу 2 п. 2.2.1 та п. 3.4.3 Договору про спільну діяльність на відповідача-2, зокрема, покладено обов'язки щодо сприяння будівництву комплексу, в тому числі щодо вжиття заходів з метою законного використання земельної ділянки для будівництва комплексу та до зміни, в разі необхідності, її цільового призначення. Відповідач-2 зобов'язався надавати позивачу організаційну допомогу при роботі з Київською міською державною адміністрацією, міськими службами, балансоутримувачами тощо.
В подальшому сторонами до договору про спільну діяльність було підписано додатки, які є його невід'ємною частиною, зокрема у додатку № 2 сторони погодили, що строки і вартість робіт будуть коригуватись в залежності від початку відновлення будівництва після отримання погодженого зі всіма інстанціями пакету документів, що дозволять продовжувати на законних підставах проведення будівельно-монтажних робіт, а також після додаткового коригування проектно-кошторисної документації з урахуванням поточних цін. У додатку № 3 до договору про спільну діяльність сторони погодили директивний план-графік, за яким перша черга комплексу мала бути здана в експлуатацію протягом 2006-2011, друга черга - упродовж 2010-2013, третя черга - протягом 2007-2013.
Відповідно до п. 3.3.1 Договору про спільну діяльність кожна зі сторін зобов'язана вчасно та належним чином виконувати свої зобов'язання.
Разом з тим, рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2012 у справі № 5011-10/14199-2012, що набрало законної сили, договір про спільну діяльність було розірвано з підстав того, що позивачем не було дотримано строків здачі в експлуатацію першої черги комплексу та було суттєво порушено строки будівництва його другої та третьої черг.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.12.2013 № 1063-р "Про погодження укладення договору доручення" погоджено пропозицією міністерства освіти і науки щодо укладення між відповідачем-2 і товариством з обмеженою відповідальністю "АРКАДА - БУДІВНИЦТВО" (далі - відповідач-1) договору про спільну діяльність, пов'язану з продовженням розпочатого до 2009 будівництва комплексу житлових будинків по проспекту Академіка Глушкова, 6 у м. Києві, з включенням до нього умов про те, що відповідач-2 отримує 20 % загальної площі квартир, які розподіляються між сторонами договору, а також що земельна ділянка, на якій продовжується розпочате будівництво комплексу, перебуває у постійному користуванні Університету.
На підставі вказаного розпорядження 14.01.2014 між відповідачем-2 та відповідачем-1 було укладено договір доручення № 01-2013, за умовами якого відповідач-2 передав відповідачу-1 земельні ділянки як будівельний майданчик з метою завершення будівництва комплексу житлових будинків та інших споруд (далі - Договір Доручення/оспорюваний правочин).
За умовами Договору доручення, його сторони взяли на себе зобов'язання щодо закінчення будівництва окремих об'єктів у складі об'єкта будівництва, до складу яких входять об'єкти інвестування проінвестовані довірителями створених, до укладання цього договору товариство з обмеженою відповідальністю "ФУ "ІНВЕСТБУД" фондів фінансування будівництва (надалі - ФФБ) за програмою позивача.
Спір між сторонами судового процесу, як стверджує позивач, виник в результаті того, що в порушення п. 4.5 оспорюваного правочину відповідач-2 передав відповідачу-1 права на "об'єкт будівництва (його окремі складові частини) та майнові права на всі об'єкти інвестування, які на час укладення цього договору не закріплені за довірителями фондів фінансування будівництва, створених до укладення цього договору", якими він не мав жодного права розпоряджатись, тим більше передавати (оплатно чи безоплатно), або у будь-який інший спосіб відчужувати, що враховуючи ст. 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсним.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
В силу положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 у справі № 910/25967/14 рішення господарського суду м. Києва від 02.06.2016 скасовано та прийнято нове рішення яким позовні вимоги відповідача-2 задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір про спільну діяльність з продовження проектування та будівництва комплексу житлових будинків та інших споруд по проспекту Академіка Глушкова, 6 ум. Києві № ЗП02 від 11.12.2009 укладений між відповідачем-2 та позивачем.
Позивач двічі звертався до Вищого господарського суду України із касаційними скаргами, однак ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 у справі № 910/25967/14 касаційну скаргу позивача повернуто без розгляду без права повторного звернення.
У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, станом на момент вирішення даної справи по суті, у позивача відсутні будь-які права як на земельні ділянки так і на незавершені будівництвом житлові будинки, які знаходиться на земельній ділянці щодо забудови якої було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договір доручення.
Більш того, постановою від 29.07.2015 у справі № 910/16235/14 Вищого господарського суду України задоволено вимоги щодо звільнення позивачем земельної ділянки площею 27,6010 га, кадастровий номер 8000000000:79:425:0003, та земельної ділянки площею 0,8124 га, кадастровий номер 8000000000:79:425:0044, загальною площею 28,41 га, розташованих за адресою: проспект Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі міста Києва шляхом звільнення від майна, обладнання та механізмів, а у вимогах щодо зобов'язання інших осіб, з якими позивачем укладені будь-які договори, у звільнені земельних ділянок судом було відмовлено.
Таким чином, у позивача також відсутні правові підстави для зберігання на зазначених земельних ділянках майна, обладнання та механізмів, а також відсутні підстави знаходження представників останнього на зазначених земельних ділянках.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину задоволенню не підлягають враховуючи, що на момент вирішення даної справи по суті, у позивача відсутні будь-які права як на земельні ділянки так і на незавершені будівництвом житлові будинки, які знаходиться на земельній ділянці щодо забудови якої було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 Договір доручення.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06 червня 2017 року
Суддя С.В. Балац