ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа №910/4494/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Судововишнянський цегельний завод";
До Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України;
Провизнання недійсним рішення
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача:Войтович М.З., керівник, Коржук І.О., адвокат;
Від відповідача: Портянко О.В., представник за довіреністю від 03.01.2017 № 5.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Судововишнянський цегельний завод" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 22.12.2016 № 67 у справі № 981/39-р-02-05-16.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4494/17 від 23.03.2017, яку призначено до розгляду на 25.04.2017.
25.04.2017 та 18.05.2017 в судових засіданнях оголошувалася перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду спору по суті представники позивача заявлені вимоги підтримували та просили позов задовольнити, вказуючи на незаконність оскаржуваного рішення, яке порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Судововишнянський цегельний завод" через використання відповідачем в якості доказів матеріалів, які він не мав права використовувати в якості джерела доказів і які не можуть бути джерелом доказів. На переконання позивача, відповідач дійшов хибних висновків при проведенні розслідування щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а тому воно підлягає визнанню недійсним відповідно до в. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Також позивач клопотав перед судом про витребування доказів у справі, проте такі вимоги не були задоволені судом через недоцільність вчинення цієї процесуальної дії. При цьому, суд виходів з того, що матеріали справи містять достатньо фактичних даних для правильного й об'єктивного вирішення спору.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на пропуск позивачем присічного строку для оскарження рішення від 22.12.2016 № 67 у справі № 981/39-р-02-05-16.
У свою чергу, позивач спростовував заперечення відповідача та доводив суду своєчасність свого звернення з цим позовом та наявність порушень у порядку здійснення та вручення поштового відправлення (конверту з оскаржуваним рішенням).
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2016 № 67 у справі № 981/39-р-02-05-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано дії позивач, а також Товариства з обмеженою відповідальністю "Західспецбудмеханізація", Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Захід", Дочірнього підприємства "Константа-Агро" під час участі у процедурі закупівлі деревини, розпиляної чи розколотої вздовж, розділеної на шари або лущена, завтовшки більше ніж 6 мм, шпал дерев'яних до залізничних або трамвайних колій, не просочених, які проводилися Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" у 2014-2015 роках порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів процедур закупівлі (п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладено на позивача штраф у сумі 136 000,00 грн.
Спір у справі виник внаслідок того, що позивач не погоджується з таким рішення та мотивами, з яких воно було винесене. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Судововишнянський цегельний завод" вважає хибною позицію відповідача про порушення підприємством законодавства про захист економічної конкуренції та наявність у них можливості для узгодження своєї поведінки у вказаних процедурах закупівлі, що проявилося в розподілі перемоги у процедурах закупівлі, в яких вони брали участь (зокрема у розподілі лотів) через одне лише перебування описаних суб'єкти господарювання за однією адресою та зберігання ними свої фінансово-господарських документів і печатки в одному приміщенні, яке знаходиться за юридичною адресою одного з них (Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-Захід").
При цьому, позивач заперечує достовірність доказів, які відповідач врахував при ухваленні оскаржуваного рішення у вигляді інформації Національного антикорупційного бюро України (лист від 15.06.2016 № 0432-076/19514, вх. від 16.06.2016 № 01-07-1603) про результати проведеного обшуку в приміщенні за адресою: місто Львів, вул. Левандівська, буд. 3.
Необґрунтованими, на думку, позивач є посилання відповідача на те, що ціни вказаних суб'єктів господарювання пов'язані між собою спільною системою обчислення та відрізняються між собою по видам продукції на однакові коефіцієнти; спільна система обчислення в цінах, не є природною і не може виникнути випадково при формуванні цін; ціна на продукцію формується продавцем з урахуванням індивідуальної суми витрат різних видів ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей, транспортних послуг тощо), очікуваного прибутку, дій покупців та інших продавців; таку спільну систему ціноутворення не можливо пояснити виходячи з об'єктивних обставин, натомість такі дії є свідченням заздалегідь узгодженої антиконкурентної поведінки, за якої цінова конкуренція змінюється на координацію з метою розподілу перемоги у лотах/процедурах закупівлі.
Також, позивач відхиляє мотивацію відповідача відносно того, що ненадання одним з учасників забезпечення конкурсної пропозиції тільки по одному лоту з поміж інших лотів та інших процедур закупівлі вказує на незацікавленість в отриманні перемоги (формальна участь) та вважає незаконними висновки відповідача, що перелічені обставини виключають можливість того, що запропоновані цінові пропозиції різних суб'єктів господарювання готувались кожним з них окремо і без обміну інформацією між ними та одночасно.
За твердженнями позивача, розглядаючи справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідач використав матеріали, які не можуть бути доказом у справі та отримання яких виключало дотримання законності у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення по ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.
Відповідач проти позову заперечував та вказував на наявність всіх підстав для відмову у його задоволенні, оскільки позивач порушив строк на оскарження рішення від 22.12.2016 № 67 у справі № 981/39-р-02-05-16.
Законодавчо встановлений строк для повного чи часткового оскарження до господарського суду рішення органів Антимонопольного комітету України встановлений у ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і становить два місяці з дня одержання рішення.
Такий строк є присічним, адже вказаною нормою законодавства визначено, що його не може бути відновлено.
Позивач відхиляв заперечення відповідача наполягаючи на тому, що отримав рішення 16.01.2017, посилався на недоведеність відповідачем фату надіслання саме спірного рішення за поштовим відправленням, повідомлення про вручення якого долучено до відзиву на позовну заяву. Крім того, позивач вказував на порушення підприємством поштового зв'язку порядку вручення поштового відправлення.
Перевіряючи правові позиції сторін у справі на предмет їх підтвердженності чи спростування належними засобами доказування суд встановив, що рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 22.12.2016 № 67 у справі № 981/39-р-02-05-16 відповідач направив позивачеві 03.01.2017, а останній отримав його 12.01.2017, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303506405532, належним чином засвідчена копія якого приєднана до матеріалів справи, а оригінал було оглянуто судом під час дослідження доказів.
При цьому, суд відхиляє описані вище заперечення позивача, оскільки вони не узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 33 та ст. 34 (Господарського кодексу України, де закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд зауважує, що порушення порядку вручення поштового відправлення працівниками/підрозділами підприємства поштивого зв'язку не є предметом дослідження господарського суду у цьому спорі та не можуть вплинути на факт, що мав місце у часі (порушення строку на оскарження). Більше того, позивач не представив доказів на підтвердження того, що отримав оскаржуване рішення саме 16.01.2017 (конверт зі штампом відділення поштового зв'язку, витяг з реєстру вхідної кореспонденції, дійсний вміст поштового відправлення, яке отримано керівником підприємства 12.01.2017 згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення № 0303506405532 тощо).
Отже, суд виходить з того, що копію рішення від 22.12.2016 № 67 у справі № 981/39-р-02-05-16 відповідач отримав 12.01.2017, а тому перебіг строку для його оскарження закінчився 13.03.2017, оскільки 12.03.2017 припадає на вихідний день.
Позивач надіслав свою позовну заяву до суду 17.03.2017, тобто допустився пропуску законодавчо встановленого строку на оскарження.
Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) органів Антимонопольного комітету України. Така правова позиція викладена в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 14.10.2008 у справі № 21/518-20/98, від 14.12.2010 у справі № 2-5/1626-2010, від 08.07.2014 у справі № 904/9183/13, від 13.09.2016 у справі № 910/30250/15 та від 06.07.2016 у справі № 910/495/16.
У п. 21 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції") з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Таким чином, позовні вимоги відхиляються повністю у зв'язку з пропуском Товариством з обмеженою відповідальністю "Судововишнянський цегельний завод" строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Судові витрати у справі покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 06.06.2017 р.