ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.05.2017Справа №910/31396/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» до Київської міської митниці ДФС та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення збитків у розмірі 328 620,82 грн., за участю представників позивача - не з'явився, відповідача-1 - Доброва О.І., довіреність №б/н від 05.07.2016 року, відповідача-2 - Зеленської А.О., довіреність 5-08/10-35 від 03.01.2017 року,
У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення збитків у розмірі 328 620,82 грн., які складаються з 140 646,33 грн. витрат у сумі на оплату вартості послуг зберігання товару на митному складі тимчасового зберігання, понесених на підставі уніфікованої митної квитанції серії КВ№480047 від 23.09.2015; 93 264,68 грн. витрат на оплату послуг з декларування та зберігання товарів за договором №МС-03/11-2014 від 03.11.2014, укладеним з ТОВ "ТБО Груп" та 94646,81 грн. збитків, складовими яких є надмірно сплачені позивачем митні та податкові платежі до Державного бюджету України.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій Київської міської митниці ДФС, які полягають у прийнятті рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432, позивач поніс зазначені збитки, обов'язок по відшкодуванню яких покладається на державу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» задоволено частково, стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» грошові кошти у розмірі 94 646 (дев'яносто чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 81 коп. та судові витрати у розмірі 1 419 (одна тисяча чотириста дев'ятнадцять) грн. 70 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 р. у справі №910/31396/15 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» 233 974,01 грн. збитків, а також стягнуті судові витрати.
06.07.2016 р. господарським судом міста Києва на виконання вказаної постанови були видані відповідні накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2017 року справу №910/31396/15 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2017 року справу та призначено справу №910/31396/15 прийнято до провадження суддею Чебикіною С.О. та призначено до розгляду на 10.04.2017 року.
03.04.2017 року відповідачем-2 через канцелярію суду надано клопотання про непідвідомчість розгляду справи в порядку господарського судочинства, в якому він просив припинити провадження у справі, у зв'язку із тим, що зазначена справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
10.04.2017 року позивачем в судовому засіданні надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Державного бюджету України 233 974,01 грн. збитків завданих неправомірними діями Київської міської митниці ДФС, які складаються з 140 646,33 грн. витрат у сумі на оплату вартості послуг зберігання товару на митному складі тимчасового зберігання, понесених на підставі уніфікованої митної квитанції серії КВ№480047 від 23.09.2015 та 93 264,68 грн. витрат на оплату послуг з декларування та зберігання товарів за договором №МС-03/11-2014 від 03.11.2014, укладеним з ТОВ "ТБО Груп", зменшивши позовні вимоги на суму 94646,81 грн. збитків, складовими яких є надмірно сплачені позивачем митні та податкові платежі до Державного бюджету України, яка прийнята судом до розгляду.
27.04.2017 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано відзив на клопотання про непідвідомчість розгляду справи в порядку господарського судочинства та на заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якому він просив суд відмовити в задоволені зазначеного клопотання та позову вцілому.
В судовому засіданні 15.05.2017 року розглянуто клопотання відповідача-1 та відповідача-2 про непідвідомчість розгляду даної справи у порядку господарського судочинства.
За частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єкта публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені адміністративним судом в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відтак, посилання відповідачів, що позов, поданий суб'єктом господарювання - юридичною особою до органів державної влади про відшкодування з Державного бюджету України матеріальної шкоди, завданої протиправними рішенням та діями відповідача - Київської міської митниці ДФС (без поєднання його з вимогою вирішити публічно-правовий спір), підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства повністю суперечать наведеним вище положенням процесуального законодавства та є необґрунтованими, тому в задоволенні вищевказаного клопотання судом відмовлено за безпідставністю.
23.05.2017 року відповідачем-1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в задоволені позову.
31.05.2017 року відповідачем-2 в судовому засіданні заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено за безпідставністю.
Представник позивача в судове засідання 31.05.2017 року не з'явився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників відповідача-1 та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі контракту №091-2014 від 11.01.2014 р., укладеного між позивачем та Компанією SHANTOU YUPENG CIDIAN INDUSTRY CO., LTD (Китай), позивачем було придбано товар (футляри з листів пластмаси для зберігання DVD-дисків).
Для здійснення митного оформлення придбаного товару в Київську міську митницю ДФС позивач подав вантажну митну декларацію №100270001/2014/209432 від 27.05.2014 р., в якій митна вартість товару відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначена позивачем за першим методом (ціною договору) згідно з п.2.2 контракту та становила 19 656 доларів США, що за курсом НБУ (1 долар США = 11,660821 грн.) становило 229 205,10 грн.
Під час митного оформлення товару у відповідача-1 виникли сумніви щодо наданих документів, тому з метою контролю правильності визначення митної вартості товару у позивача було витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідачем-1 з посиланням на те, що на момент митного оформлення позивачем не повністю надано додаткові документи, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100270001/2014/300122/2 від 06.06.2014 р., на виконання якого визначено митну вартість товару за шостим методом (резервним) у зв'язку з тим, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме порушено п.4.1.2 контракту №091-2014 від 11.01.2014 р. щодо передплати імпортованого товару та як вбачається з наявної в матеріалах справи картки Митниці №100270001/2014/00390 від 16.06.2014 р. відмовлено позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за поданою ним митною декларацією №100270001/2014/209432 від 27.05.2014 р.
У зв'язку з наведеним позивач 03.11.2014 р. уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБО Груп" договір №МС-03/11-2014 про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання, за наслідками виконання якого позивачем на підставі підписаних актів надання послуг було сплачено 93 327,68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №183 від 25.09.2015 р., яке міститься в матеріалах справи.
Разом з цим, позивачем було сплачено 140 646,33 грн. за зберігання товару під митним контролем на підставі виданої Митницею уніфікованої митної квитанції МД-1 серії КВ №480047 від 23.09.2015 р., що підтверджується повідомленням Митниці про прийняття від позивача 140 646,33 грн. плати за зберігання товарів на складі митного органу та платіжним дорученням №180 від 23.09.2015 р., які містяться в матеріалах справи.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 р. у справі №826/15008/14 визнано протиправними дії Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та щодо прийняття рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 06.06.2014 №100270001/2014/300122/2, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 №100270001/2014/00390.
Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), та на яку помилково посилається скаржник, спеціальна норма ст.1173 Цивільного кодексу України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за умов існування трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, шкоди та її розміру, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою), за відсутності хоча б одного з яких цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст.546 Митного кодексу України митниця є територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і підпорядковується йому. Не допускається втручання у діяльність митниць інших територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до ч.2 ст.30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського-процесуального кодексу України обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як було зазначено вище, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі №826/15008/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 р., встановлено преюдиціальні факти протиправних дій відповідача-1 щодо коригування митної вартості та відмови у митному оформленні в червні 2014р. імпортованого позивачем товару.
Таким чином, в порядку адміністративного судочинства встановлено правильність визначення позивачем митної вартості товару в поданій декларації від 27.05.2014 р. №100270001/2014/209432.
Отже, з урахуванням вищезазначеного та як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з прийняттям відповідачем-1 рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2014 р. №100270001/2014/00390, яке оскаржувалось позивачем у судовому порядку та в подальшому визнано незаконним, митне оформлення товару в період такого оскарження не закінчилось, а тому декларант, позивач у справі, не мав права перемістити товар через митний кордон України. Зазначені обставини спричинили необхідність позивача розмістити товар на склад тимчасового зберігання за єдиним уніфікованим документом та укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТБО Груп» договір про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання.
Факт надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання підтверджується підписаними Актами надання послуг на загальну суму 93 327,68 грн., які містяться в матеріалах справи.
Оплата вищезазначеної суми у розмірі 93 327,68 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №183 від 25.09.2015 року.
Відповідно до Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731, видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або уповноваженим особам здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.
Враховуючи дані приписи законодавства, Київською міською митницею 23.09.2015 року було оформлено уніфіковану митну квитанцію за зберіганням товару під митним контролем серії КВ№480047 від 23.09.2015 року на суму 140 646,33, повідомлення про прийняття від позивача 140 646,33 грн. плати за зберігання товарів на складі митного органу, на підставі яких позивач у справі оплатив платіжним дорученням №180 від 23.09.2015 року 140 646,33 грн., що міститься в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти у загальному розмірі 233 974,01 грн., які складаються з 93 327,68 грн. плати за послуги по декларуванню та зберіганню товарів на митному складі тимчасового зберігання та 140 646,33 грн. плати за зберігання товарів на складі митного органу є збитками позивача, оскільки сплачені ним саме у зв'язку із неправомірною (що визнано адміністративним судом) відмовою митного органу в митному оформлені товару, що і спричинило несвоєчасність закінчення митних процедур з оформлення вантажу та необхідність передання його під відповідне зберігання.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
З огляду на викладене, суд вважає, що грошові кошти сплачені позивачем за зберігання товарів на митному складі та складі тимчасового зберігання в загальному розмірі 233 974,01 грн., розмір яких підтверджується наявними матеріалами справи доказами, слід вважати прямими збитками у розумінні статей 22 Цивільного кодексу України, ст. 225 Господарського кодексу України, які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок держави відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, позов про відшкодування 233 974,01 грн. збитків є обґрунтованим і тому підлягає задоволенню.
Судом дана належна оцінку доводам відповідача-1 викладених у відзиві на позовну заяву. Проте, доводи відповідача-1, що відповідно до ст. 55 Митного кодексу України позивач був вправі звернутись з заявою про випуск товару у вільний обіг при цьому, за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х кодексу, а відтак, сплачені позивачем кошти за зберігання не є його вимушеними витратами, не приймаються судом до уваги, оскільки хоча чинним законодавством і передбачено для декларанта певні варіанти дій у випадку оскарження рішень митного органу, однак вибір таких дій є виключно правом самої особи. При цьому, витрати особи, які вона додатково понесе при застосуванні того чи іншого способу дій, у будь-якому випадку є її збитками, оскільки таких витрат вона не зазнала, якби в даному випадку митницею не було прийнято протиправного рішення про відмову в митному оформленні товару, яке судом в подальшому скасоване.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-Г; код 35035634) 233 974,01 (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 01 коп. збитків.
Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служба України (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд.8 А, код ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енсайн ЛТД» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, 31-Г, код ЄДРПОУ 35035634) 3 509 (три тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 61 коп судового збору. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 06.06.2017р.
Суддя С.О. Чебикіна