ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2017Справа №910/22839/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро";
до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Компанію К. М. Лотуре Агро Холдинг Лімітед (третя особа 1).
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 2).
Селянське (фермерське) господарство "Пролісок" (третя особа 3).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля" (третя особа 4).
Приватне сільськогосподарське підприємтсво "Виселок (третя особа 5).
про визнання недійсними договорів.
Суддя О.В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Чирський Ю. В., представник, довіреність № б/н від 30.05.2016 р.;
Від відповідача: не з'явилися;
Від третьої особи 1: Леонов Ю. М., представник, довіреність № б/н від 23.12.2016 р.;
Від третьої особи 2: не з'явилися;
Від третьої особи 2: не з'явилися;
Від третьої особи 3: не з'явилися;
Від третьої особи 4: не з'явилися;
Від третьої особи 5: не з'явилися;
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсним договір застави № 113/1/13-KL/S-3 від 19.12.2013 року укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро", а також просить визнати недійсним договір застави № 113/1/13-KL/S-4 від 20.12.2013 року укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року порушено провадження у справі № 910/65122839/16, розгляд справи призначено на 09.03.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року у справі №910/22839/16 призначено розгляд справи у закритому судовому засіданні, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Компанію К. М. Лотуре Агро Холдинг Лімітед (третя особа 1), залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 2), Селянське (фермерське) господарство "Пролісок" (третя особа 3), Товариство з обмеженою відповідальністю "Воля" (третя особа 4), Приватне сільськогосподарське підприємтсво "Виселок" (третя особа 5), слухання справи відкладено до 28.03.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2017 року слухання справи відкладено до 04.05.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2017 року слухання справи відкладено до 23.05.2017 року.
У судовому засіданні, що відбулося 23.05.2017, представник позивача та третьої особи 1 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується розпискою представика відповідача, яка міститься у матеріалах справи.
Відповідач своїх повноважних представників у судове засідання 23.05.2017 року не направив, однак у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між ПАТ «Златобанк» (Заставодержатель, Банк) та ТОВ «Лотуре-Агро» (Заставодавець) в особі ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 19.12.2013 p., 19.12.2013 р. було укладено договір застави №113/l/13-KL/S-3.
Згідно п. 2.1. договору, застава за цим договором забезпечує виконання таких вимог заставодержателя:
(а) Повернення основної суми Кредиту, наданого Заставодавцю за Кредитним Договором. Заставодавець зобов'язаний повернути Заставодержателю суму всіх отриманих Заставодавцем кредитних коштів, наданих у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 62 500 000,00 (шістдесят два мільйони п'ятсот тисяч) гривень не пізніше 27.12.2013 року (включно), чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі №113/1/13-KL від 19.04.2013р.
Відповідно до п. 3.1. договору застави №113/l/13-KL/S-3 предметом застави є рухоме майно, а саме: майнові права (право вимоги) на майбутній врожай озимої пшениці врожаю 2014 р. на загальній площі 5005,15 га на території Луганської області.
Згідно п. 3.3. договору застави №113/l/13-KL/S-3 заставна вартість предмета застави відповідає ринковій вартості та складає 13 347 066,66 (тринадцять мільйонів триста сорок сім тисяч шістдесят шість) гривень.
20.12.2013 р. між ПАТ «Златобанк» (Заставодержатель, Банк) та ТОВ «Лотуре-Агро» (Заставодавець), в особі ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 20.12.2013 p., було укладено договір застави №113/l/13-KL/S-4.
Згідно п.2.1. Застава за цим Договором забезпечує виконання таких вимог Заставодержателя:
(а) Повернення основної суми Кредиту, наданого Заставодавцю за Кредитним Договором. Заставодавець зобов'язаний повернути Заставодержателю суму всіх отриманих Заставодавцем кредитних коштів, наданих у формі кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 62 500 000, 00 (шістдесят два мільйони п'ятсот тисяч) гривень не пізніше 27.12.2013 р. (включно), чи в інші строки, встановлені в Кредитному договорі №113/1/13-KL від 19.04.2013р.
Відповідно до п.3.1. договору застави №113/l/13-KL/S-4 предметом застави є рухоме майно, а саме: майнові права (право вимоги) на майбутній врожай озимої пшениці врожаю 2014 р. на загальній площі 4224,3 га на території Харківської та Сумської областей.
Згідно п.3.3. договору застави №113/l/13-KL/S-4 заставна вартість предмета застави відповідає ринковій вартості та складає 11264 800,00 (одинадцять мільйонів двісті шістдесят чотири тисячі вісімсот) гривень.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів застави недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсними договори застави № 113/1/13-KL/S-3 від 19.12.2013 року та № 113/1/13-KL/S-4 від 20.12.2013 року, укладені між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро", позивач посилаються на те, що оспорювані правочини з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” було підписано не уповноваженою на те особою, оскільки у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містилось обмеження прав директора згідно статуту, яким передбачено обов'язковість надання загальними зборами товариства згоди на укладання договорів застави, що передбачають передання позивачем активів у заставу, з метою забезпечення боргу товариства на суму, що перевищує еквівалент 2 000 000,00 (два мільйони) доларів США. Проте, за твердженнями позивача та третьої особи-1, таке рішення загальними зборами ТОВ “Лотуре-Агро” у законний спосіб не приймалось, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно з ч. 3 ст. 92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За приписами ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
У ст. 58 Закону України “Про господарські товариства”, ст.145 Цивільного кодексу України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Статтями 41 та 59 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що до компетенції загальних зборів належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання і відкликання членів наглядової ради; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника;виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.
За змістом положень ч. 1 ст. 62 Закону України “Про господарські товариства”, ч.2 ст. 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Відповідно до ст. 9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” управління товариством здійснюється загальними зборами учасників (вищий орган) та дирекцією (виконавчий орган). Вищим органом управління є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. До виключної компетенції учасників належить, в тому числі, призначення і звільнення з посади генерального директора (голови дирекції) товариства; попереднє погодження будь-яких правочинів, що передбачають збільшення боргу товариства (включаючи, але не обмежуючись, шляхом укладання договорів позики або кредиту, лізингу, в тому числі, фінансового лізингу) на суму, що перевищує дозволену затвердженим бюджетом товариства на поточний період на 5% і більше.
Частиною 12 ст. 9 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” передбачено, що генеральний директор (голова дирекції) здійснює оперативне керівництво товариством і вирішує питання поточної діяльності товариства. З урахуванням обмежень, встановлених договором, директор, в тому числі, видає довіреності.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення оспорюваних договорів застави № 113/1/13-KL/S-3 від 19.12.2013 року та № 113/1/13-KL/S-4 від 20.12.2013 року директором позивача був ОСОБА_7 (згідно статуту).
Як вже зазначалося вище, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”, вищезазначені договори застави були укладені в особі ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 19.12.2013 року та від 20.12.2013 року.
Довіреністю від 19.12.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” уповноважено ОСОБА_6 представляти інтереси позивача з питань пов'язаних з укладанням та підписанням будь-яких додаткових угод та доповнень до кредитного договору №113/1/13-KL від 19.04.2013 року з лімітом кредитування у розмірі до 62 500 000,00 (шістдесят два мільйони п'ятсот тисяч) гривень зі сплатою процентів у розмірі не більше 23% річних, зі строком остаточного погашення до 27 грудня 2013 року (включно); договору застави майбутнього врожаю посівів озимої пшениці урожаю 2014 року у кількості 4 224,30 га, що знаходяться на території Харківської та Сумської області, ринковою вартістю не менше ніж 11 264 800,00 грн. без ПДВ; будь-яких додаткових угод та доповнень до вищезазначених договорів.
Для чого, ОСОБА_6 надано право: подавати та одержувати будь-які заяви, документи, договори, угоди, довідки пояснення, інформацію, ставити підпис від імені Товариства на вищевказаних договорах та будь-яких додаткових угоди та доповненнях, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Довіреністю від 20.12.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” уповноважено ОСОБА_6 представляти інтереси позивача з питань пов'язаних з укладанням та підписанням будь-яких додаткових угод та доповнень до кредитного договору №113/1/13-KL від 19.04.2013 року з лімітом кредитування у розмірі до 62 500 000,00 (шістдесят два мільйони п'ятсот тисяч) гривень зі сплатою процентів у розмірі не більше 23% річних, зі строком остаточного погашення до 27 грудня 2013 року (включно); договору застави майбутнього врожаю посівів озимої пшениці урожаю 2014 року у кількості 5 005,15 га, що знаходяться на території Луганської області, ринковою вартістю не менше ніж 13 347 066,66 грн. без ПДВ; будь-яких додаткових угод та доповнень до вищезазначених договорів.
Для чого, ОСОБА_6 надано право: подавати та одержувати будь-які заяви, документи, договори, угоди, довідки пояснення, інформацію, ставити підпис від імені Товариства на вищевказаних договорах та будь-яких додаткових угоди та доповненнях, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності.
Відповідач зазначає, що на підтвердження повноважень ОСОБА_6 до Банку надавались довіреність від 16.04.2013р., довіреність від 19.12.2013 року, довіреність від 20.12.2013р., протокол загальних зборів учасників ТОВ «ЛОТУРЕ-АГРО» № 277 від 16.04.2013р., № 278 від 28.05.2013р., № 279 від 06.06.2013р.
Зокрема, протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Лотуре-Агро” № 278 від 28.05.2013 були прийняті рішення щодо передання в заставу банку майнових прав на майбутній врожай в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ “Лотуре-Агро” за Кредитним договором № 113/1/13-KL від 19.04.2013.
Зі змісту протоколу № 279 від 06.06.2013 р. вбачається, що загальні збори учасників ТОВ “Лотуре-Агро” прийняли рішення про наступне:
1. Звернутись з клопотанням до банку щодо необхідності збільшення ліміту кредитування до 65 000 000, 00 грн. в рамках діючого кредитного договору №113/1/13-KL від 19.04.2013 під діючу заставу майнових прав на майбутній врожай сільськогосподарський культур 2013 року.
2. Уповноважити ОСОБА_6 на підписання від імені Товариства додаткових угод до кредитного договору та договорів забезпечення, з визначенням решти істотних умов таких договорів на його власний розсуд.
При цьому, дані загальні збори учасників позивача 06.06.2013 було проведено за участі представників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на підставі довіреності Компанії K.M. ЛОТУРЕ АГРО ХОЛДИНГ ЛІМІТЕД (K.M. LOTURE AGRO HOLDING LIMITED) від 14.11.2012.
Посилання позивача на те, що рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”, яке оформлене протоколом №279 від 06.06.2013, було визнано недійсним у судовому порядку, суд до уваги не приймає в якості достатньої підстави для визнання недійсною Додаткової угоди № 2 від 12.06.2013 про внесення змін до кредитного договору №113/1/13KL від 19.04.2013.
Частиною 3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-правовий консалтинг” про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).
З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.
З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
При цьому частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.
Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Частина третя статті 92 Цивільного кодексу України фактично встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України ). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 та від 30.11.2016 по справах №6-206цс16 та №6-2363цс16.
У п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” № 11 від 29.05.2013 вказано, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.
У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
З матеріалів вбачається, що рішенням від 21.03.2016 Господарського суду міста Києва по справі №910/938/16 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”, яке оформлене протоколом №279 від 06.06.2013.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У відповідності до даних автоматизованої системи документообігу суду “Діловодство спеціалізованого суду” вказаний судовий акт набув законної сили та оскарженим у встановленому чинним законодавством порядку не був, а отже у відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини встановлені у рішенні від 21.03.2016 Господарського суду міста Києва по справі №910/938/16 мають преюдиційне значення.
Наразі, суд зауважує, що фактично на момент укладання спірних договорів застави у Публічного акціонерного товариства “Златобанк” були відсутні підстави вважати відсутніми повноваження у ОСОБА_6 на підписання договорів застави № 113/1/13-KL/S-3 від 19.12.2013 року та № 113/1/13-KL/S-4 від 20.12.2013 року з огляду на наявні в матеріалах справи документи, що фактично вказує на належну обачність заставодержателем.
ТОВ «ЛОТУРЕ-АГРО» звернулось до AT «ЗЛАТОБАНК» із листом № 09/2643 від 05.12.2013р. про прийняття в заставу посівів озимої пшениці урожаю 2014 року на виконання умов Кредитного договору № 113/1/13-KL від 19.04.2013р. та у якості заміни заставного забезпечення за договором застави № 113/1/13-KL/S-2 від 31.05.2013р.
Також, ТОВ «ЛОТУРЕ-АГРО» надало до AT «ЗЛАТОБАНК» лист № 09/2643/1 від 05.12.2013р. з довідками уповноважених державних органів щодо посівних площ, балансові довідки № 09/2645 від 06.12.2013р., № 09/2783 від 17.12.2013р., № 09/2824 від 19.12.2013р., 09/2827 від 20.12.2013.
У пункті 1.4 спірних договорів застави сторони передбачили внесення в Державний реєстр обтяжень рухомого майна інформації про відповідні обтяження.
19 та 20 грудня 2013 року обтяження згідно спірних договорів застави були внесенні в Державний реєстр обтяжень рухомого майна
26.12.2013 року ТОВ «ЛОТУРЕ-АГРО» зверталося до банку із листом № 09/2931 від 26.12.2013р. щодо пролонгації терміну кредиту на 12 місяців.
27.12.2013 року були укладені договори про внесення змін до спірних договорів застави та відповідні зміни були, також, зареєстровані у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
27.12.2013 працівник AT «ЗЛАТОБАНК» спільно із представником позивача здійснив часткову перевірку предмету застави на території Луганської області, про що було складено відповідний акт.
З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав свої зобов'язання щодо видачі кредитних коштів за договором №113/1/13KL від 19.04.2013 та укладеними до нього додатковими угодами, а ТОВ «ЛОТУРЕ-АГРО» здійснювало погашення кредиту та сплату процентів, що підтверджується банківськими виписками, та у свою чергу свідчить про виконання сторонами, як умов договору кредитування, так і додаткових угод до нього.
За таких обставин, з огляду на наведене вище у сукупності, враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро” не було доведено наявності достатніх підстав для визнання недійсними договорів застави № 113/1/13-KL/S-3 від 19.12.2013 року та № 113/1/13-KL/S-4 від 20.12.2013 року, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Лотуре-Агро”.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 31.05.2017 р.