"30" травня 2017 р. Справа № 5023/10186/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Фоміна В. О. , суддя Шутенко І.А.
при секретарі Євтушенку Є.В.
за участю представників:
апелянта - не з'явився,
ліквідатор - арбітражний керуючий Сорокін М.І., на підставі свідоцтва №663 від 26 березня 2013 року,
кредитора ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" - Ажурової А.Р., за довіреністю б/н від 20 січня 2017 року,
боржника - ОСОБА_3, за довіреністю №4405 від 13 жовтня 2015 року,
фізичної особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, за довіреністю від 27 липня 2016 року,
інших кредиторів - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_6 (вх. № 1588 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Харків
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 (суддя Міньковський С.В.) призначено до розгляду заяву боржника про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки на 16 травня 2017 року; накладено арешт на нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на підставі договору дарування від 20.01.2017 р., реєстр. №56, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В.; залучено до розгляду даної заяви ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_4.
Фізична особа ОСОБА_6 з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що у межах справи про банкрутство із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору можуть звертатись лише кредитори або арбітражний керуючий та тільки до боржника, тоді як ОСОБА_6 не є стороною у справі №5023/10186/11 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7
Вважає, що банкрут не має права витребувати майно на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки відповідне право надано власнику майна або особі, яка хоч і не є власником, але володіє ним на підставах, встановлених законом.
При цьому, на думку апелянта, у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України права такої підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.
У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5511 від 26.05.2017р.) представник фізичної особи ОСОБА_4 зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття до розгляду заяви боржника про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, оскільки, на його думку, з такими заявами можуть звертатись лише кредитор або арбітражний керуючий до боржника; просить ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 скасувати.
Кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Львівінвестбуд», у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5526 від 26.05.2017р.) заперечуючи проти доводів апелянта, вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вважає, що накладення арешту є необхідною умовою для запобігання порушенню прав кредитора та завдання збитків боржнику з урахуванням того факту, що минулий номінальний власник вчинив недобросовісно та відчужив майно боржника, що є предметом застави ТОВ «Компанія «Львівінвестбуд», третім особам.
Ліквідатор ФОП ОСОБА_7 ОСОБА_10 у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5584 від 29.05.2017р.) вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 законною та обґрунтованою, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_6
Вказує на те, що витребуване ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року майно банкрута на даний час так і не повернуто до ліквідаційної маси банкрута у зв'язку з його відчуженням ОСОБА_4 на користь третьої особи.
Представник ФОП ОСОБА_7 у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5673 від 30.05.2017р.) також вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 законною та обґрунтованою, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_6
Зазначає, що виконання ухвали господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року у даній справі про витребування спірного майна та реєстрації права власності за боржником є неможливим у зв'язку з незаконним переходом права власності на спірне майно до третіх осіб та обтяження його іпотекою. Вважає, що зазначені обставини свідчать про умисне уникнення від виконання судового рішення, а тому не вжиття відповідних заходів щодо накладення арешту призведе до подальшого відчужування майна, що фактично є частиною ліквідаційної процедури.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2017 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено розгляд справи на 30 травня 2017 року.
25.05.2017р. на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19 травня 2017 року до Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 5023/10186/11 (вх. № 5427 від 25.05.2017р.).
Апелянт та інші учасники провадження у справі про банкрутство, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, не направили своїх представників для участі в судовому засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки.
Конверти з судовою кореспонденцією, які направлені апелянту та ОСОБА_9 за адресою, повідомленою суду апеляційної інстанції, не повернуто підприємством поштового зв'язку, а адресовані ТОВ "АЛЬКАЗАР-К" та арбітражному керуючому Жулінському В.Б. повернулись до суду з відміткою поштового відділення "організація відсутня" та "за не запитом".
Згідно пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Окрім того, враховуючи невідкладне розміщення ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2017р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень, колегія суддів зазначає, що всіх учасників процесу належним чином повідомлено про час та місце судового засідання.
Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що учасникам судового процесу створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників апелянта та інших учасників провадження у справі.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду ліквідатор ФОП ОСОБА_7 Сорокін М.І. та представник боржника, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_6 та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11.
Представник кредитора також заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_6 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Представник ОСОБА_4 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 5511 від 26.05.2017р.), просив ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 скасувати.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 грудня 2011 року порушено провадження справи про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - боржника) за заявою боржника за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 р.) (далі - Закон про банкрутство) (т. 1, а.с.2-3).
Постановою господарського суду Харківської області від 06 лютого 2012 року ФОП ОСОБА_7 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Жулінського В.Б., якого зобов'язано відповідно до ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" виконати дії передбачені вказаними статтями, завершити ліквідаційну процедуру та надати суду відповідні документи (т.3, а.с. 39-46).
ПАТ "Райффайзен банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції до господарського суду Харківської області подано заяву про визнання кредиторських вимог на загальну суму 2 280 668,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22.02.2012р. складало 18 216 610,46 грн. та 3 809 993,24 грн. та задоволення їх за рахунок реалізації заставного майна (з урахуванням уточнень до заяви від 29.02.2012р.) (т. 4, а.с. 43-45).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 грудня 2012 року визнано вимоги кредиторів банкрута, у тому числі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 22 026 603,70 грн. з яких 3 809 993, 24 грн. неустойки, які забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника (т. 6, а.с. 111-115).
В подальшому, ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2016 року, залишеною без змін постановою суду апеляційної інстанції від 05 вересня 2016 року та постановою суду касаційної інстанції від 22 листопада 2016 року, здійснено заміну кредитора боржника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на кредитора - ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" на загальну суму вимог 21 396 603, 70 грн., у тому числі 3809993, 24 грн. неустойки, що забезпечені заставою майна боржника і підлягають включенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів; визнано ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" правонаступником ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з боржником, відповідно до договору іпотеки №011/02/3-1161/1-06 від 29.06.2006 року, договору наступної іпотеки №010-2/07/1-422/1-07 від 10.04.2007 року, договору наступної іпотеки №715/1-07 від 24.10.2007 року, договору іпотеки №715/2-07 від 24.10.2007 року, з урахуванням додаткових договорів (том 18, а.с. 71 - 76, 178 - 186).
Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором вживалися заходи щодо виявлення та реалізації майна банкрута, зокрема, встановлено, що банкруту на дату відкриття ліквідаційної процедури на праві власності належали нежитлові приміщення 1-ого поверху №№ 1-41, 1-42, 1-43; 2-ого поверху № 2-27 площею 366,8 кв.м в літ. "Ж-8", нежитлові приміщення літ. "Ж-8" площею 3032,1 кв.м та 1-ого поверху № 1-41 площею 27,8 кв.м в літ "Ж-8" по АДРЕСА_1, загальна площа яких після здійснення відчуження частини площі вказаних приміщень складає 3059,6 кв.м оціночною вартістю 8000000,00 грн., які знаходяться в іпотеці у ПАТ "Райффайзен банк Аваль" відповідно договору іпотеки № 715/2-07 від 24.10.2007 р. в забезпечення виконання генеральної кредитної угоди № 715 від 24.10.2007 р., договору іпотеки № 011/02/3-1161/1-06 від 29.06.2006 р. з додатками до нього в забезпечення виконання боржником кредитного договору № 011/1/02/1-1161-06 від 29.06.2006 р., договору наступної іпотеки № 010-2/07/1-422/1-07 від 10.04.2007 р. в забезпечення виконання кредитного договору № 010-2/07/1-422-07 від 10.04.2007 р.
20.11.2012р. на підставі протоколу проведення аукціону від 19.11.2012р. ліквідатором ФОП ОСОБА_7 Жулінським В.Б. укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 3487000,00 грн., посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Саврасовою І.О. за реєстровими №2683 (т.9 а.с. 22-25).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 березня 2015 року у справі №5023/10186/11, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27 квітня 2015 року, задоволено заяву АТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору купівлі-продажу. Розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-41, заг.пл. 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29 заг.пл. 201,2 кв.м., 2-го поверху №2-14а, 2-14б, заг. пл. 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б заг.пл. 5,4 кв.м; 4-го поверху №4-5, 4-9-:- 4-16, 4-11а, 4-11б заг.пл. 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-5-16, 5-11а, 5-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 6-го пов. №6-1-:-6-16, 6-11а, 6-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1-:-7-16, 7-11а, 7-11б заг.пл. 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1-:-8-16, 8-10а, 8-10б заг.пл. 572,5 кв.м, технічного поверху №І-ІХ заг.пл. 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", заг.пл. 3059,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 20.11.2012 р. посвідченого приватним нотаріусом Саврасовою І.О. за реєстровим №2683, який укладений за результатами відкритих торгів (аукціону) від 19.11.2012 р. (т.12, а.с. 224-230, т.13 а.с. 107-113).
29.04.2015 р. між ТОВ "АЛЬКАЗАР-К" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5- го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. за реєстровим номером № 675 (т. 20, а.с. 26-27).
Згідно витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 29.04.2015р. власник зазначених нежитлових приміщень - ОСОБА_4 (т. 20, а.с. 28).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року у справі №5023/10186/11, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2017 року, задоволено заяву ліквідатора Жулінського В.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Витребувано у ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_7 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1). Визнано за ОСОБА_7 право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 20 а.с.174-184, т. 21 а.с. 158-170).
20.01.2017 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір дарування нежитлових приміщень, відповідно до якого ОСОБА_4 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_9 прийняла у власність (дар) нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 22 а.с. 10).
Крім того, 26.01.2017р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір, за умовами якого в забезпечення договору позики грошей, укладеного у письмовій формі 26.01.2017р., ОСОБА_9 передала в іпотеку нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 22 а.с. 11-12).
Вказані обставини стали підставою для звернення банкрута ФОП ОСОБА_7 із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки (вх. №13224 від 19.04.2017р.), в якій боржник просить суд: 1) витребувати у ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5- го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на підставі договору дарування від 20.01.17 р., реєстр. №56, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В.; 2) визнати недійсним договір іпотеки, укладений 26 січня 2017 р. між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №78 (т. 21, а.с. 4-15 ).
Крім того, з метою забезпечення заяви про витребування майна та визнання недійсним договору боржник звернувся із заявою про накладення арешту на нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5- го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 21, а.с. 16-17).
При прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 5, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та 4-1, 65, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, прийняв до розгляду заяву банкрута ФОП ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки та, враховуючи ймовірне подальше відчуження спірного майна третім особам, дійшов висновку про задоволення заяви боржника та накладення арешту на спірне майно.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам учасників процесу, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011р., чинній з 19.01.2013р.) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 06.02.2012р. боржника визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство до набрання чинності з 19.01.2013р. змін згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011р.
Разом з тим, згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013р. внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.
Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013р.
Отже, з 19.01.2013р. майнові спори про витребування майна до ліквідаційної маси та пов'язані з цим вимоги розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011р. з 19.01.2013р. та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень продовжує застосовуватися до окремих боржників.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011р.), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13 квітня 2016 року у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України.
Отже, встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013р. року суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статей 387, 388 ЦК України, оскільки особи, права яких порушено такими правочинами, та власник, майно якого відчужено третім особам без його згоди, вже не може захистити свої права шляхом звернення з відповідними вимогами у позовному провадженні.
Вищезазначене свідчить про те, що заяви про визнання недійсним правочинів (договорів) або спростування майнових дій, а також заяви про забезпечення таких вимог, у тому числі шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від суб'єктного складу сторін, враховуючи загальні положення Цивільного кодексу та Господарського кодексу України.
Щодо доводів апелянта стосовно відсутності у боржника відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повноважень для звернення з відповідними заявами до третіх осіб у межах справи про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Виходячи з положень ч.1, 2 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Разом з тим, 05.12.2016р. арбітражним керуючим Жулінським В.Б. до суду першої інстанції подано заяву про дострокове припинення його повноважень ліквідатора у справі № 5023/10186 про банкрутство ФОП ОСОБА_7 (т. 21. а.с. 186).
18.04.2017р. на засіданні зборів кредиторів ФОП ОСОБА_7, що оформлене протоколом № 4, до порядку денного було включено питання щодо розгляду заяви арбітражного керуючого Жулінського В.Б. про його усунення від виконання обов'язків ліквідатора в ліквідаційній процедурі ФОП ОСОБА_7 та призначення нового ліквідатора; за результатами голосування більшістю голосів кредиторів підтримано кандидатура нового ліквідатора - арбітражного керуючого Сорокіна М.І. (т. 21, а.с. 198-199).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2017 року звільнено ліквідатора Жулінського В.Б. від виконання обов'язків ФОП ОСОБА_7 та призначено ліквідатором боржника ФОП ОСОБА_7 арбітражного керуючого Сорокіна Михайла Івановича. Зобов'язано Жулінського В.Б. передати всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою, арбітражному керуючому Сорокіну М.І. по акту прийому-передачі.
З огляду на те, що попереднім ліквідатором Жулінським В.Б. вчинювались дії, спрямовані на припинення своїх повноважень в якості ліквідатора ФОП ОСОБА_7, а нового ліквідатора ще не було призначено, божник самостійно звернувся до господарського суду із заявою про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, одночасно з якою просив суд вжити заходів для забезпечення такої заяви шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Оскільки, банкрут ФОП ОСОБА_7 є власником майна, що встановлено ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року у справі №5023/10186/11, стороною у справі про банкрутство відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", враховуючи не здійснення попереднім ліквідатором своїх обов'язків щодо повернення майна банкрута, та зважаючи на виключну підсудність майнових спорів у межах справи про банкрутство задля залучення усього майна банкрута до ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів, то він не позбавлений права вживати заходів з метою запобігання порушенню прав кредиторів та завданню збитків боржнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Враховуючи, що банкрут ФОП ОСОБА_7 з метою забезпечення заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки (вх. №13224 від 19.04.2017р.) звернувся до господарського суду з заявою про накладення арешту (вх. № 1322 від 19.04.2017р.), що за своєю правовою природою є заявою про забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду даної заяви в межах справи про банкрутство застосуванню підлягають приписи розділу Х "Забезпечення позову" ГПК України.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів тощо.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в п. п. 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.11 № 16 (зі змінами та доповненнями).
При цьому, положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ст. 4-1 ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу.
Відтак, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення заяви боржника про визнання недійсним договору та визнання права власності, передбачені загальними положеннями ст. 67 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника.
При цьому, підставою для застосування заходів щодо забезпечення вимог кредиторів є достатньо обґрунтоване припущення, що майно боржника, відносно якого виник спір, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду спору по суті.
З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором вживалися заходи з метою повернення майна банкрута до ліквідаційної маси.
Так, у жовтні 2016 року ліквідатор Жулінський В.Б. звернувся до місцевого господарського суду із заявою про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння, визнання права власності на спірне майно (з урахуванням доповнень від 04.08.2016 року та від 07.10.2016 року), в якій ліквідатор просив витребувати у ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_7 нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також визнати за ФОП ОСОБА_7 право власності на зазначені приміщення (вх. НОМЕР_1 від 30.06.2016 року, НОМЕР_2 від 04.08.2016 року та НОМЕР_3 від 07.10.2016 року) (том 20, а.с. 3 - 9, 13 - 21, 97 - 131).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2016 року у справі №5023/10186/11, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 21 березня 2017 року, задоволено заяву ліквідатора Жулінського В.Б. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Витребувано у ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_7 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1). Визнано за ОСОБА_7 право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спіні нежитлові приміщення).
При цьому, у постанові від 21 березня 2017 року Вищий господарський суд України зазначив, що суд першої інстанції, встановивши обставини непроведення розрахунку за відчужене з аукціону майно, дійшов вірного висновку про те, що право власності на майно не перейшло до набувача ТОВ "Альказар-К", який набувши право на майно без належних правових підстав відчужив його іншому недобросовісному набувачу (фізичній особі ОСОБА_4.).
Проте, під час розгляду судами заяви ліквідатора про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спірне майно між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 укладено договір дарування нежитлових приміщень від 20.01.2017р., відповідно до якого ОСОБА_4 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_9 прийняла у власність (дар) спірні нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, в подальшому між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено іпотечний договір від 26.01.2017р., за умовами якого в забезпечення договору позики грошей, укладеного у письмовій формі 26.01.2017р. ОСОБА_9 передала в іпотеку спірні нежитлові приміщення.
Оскільки, під час судового розгляду відповідних спорів щодо повернення майна банкрута ФОП ОСОБА_7 до ліквідаційної маси, зазначене майно неодноразово переходило у власність до третіх осіб, що в подальшому унеможливлювало виконання рішення суду та зумлювало необхідність звертатись до суду з метою повернення цього майна з відповідними вимогами до третіх осіб, а також враховуючи, що на даний час майно банкрута, що належить йому на праві власності, не повернуто до ліквідаційної маси та звернення боржника ФОП ОСОБА_7 до суду з заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції висновку про задоволення заяви боржника та накладення арешту на спірне майно.
Слід зазначити, що ухвали про відкладення розгляду справи, призначення судового засідання, витребування необхідних для розгляду справи документів (вчинення запитів) права учасників провадження не порушують, оскільки зазначені судові акти лише забезпечують рух судового процесу та не вирішують спір про права учасників провадження у справі про банкрутство. Відтак, зазначені ухвали (ухвали в частині вирішення цих питань) місцевого господарського суду не можуть оскаржуватися в апеляційному (та касаційному) порядку.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування заходів забезпечення позову, у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а отже, ухвала господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 в частині накладення арешту на нерухоме майно підлягає залишенню без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 26 квітня 2017 року у справі №5023/10186/11 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 06.06.2017р.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Фоміна В. О.
Суддя Шутенко І.А.