Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
“01” червня 2017 року Справа № 927/423/17
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз збут”
14021, вул. Любецька, 68, м.Чернігів,
поштова адреса: 14000, пр.Миру,53, 3 поверх, м.Чернігів;
до відповідача: Прилуцького агротехнічного коледжу
17500, вул. Київська,178,м.Прилуки,Чернігівська обл.;
про стягнення 246814,17грн.;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
від відповідача: не прибув;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Прилуцького агротехнічного коледжу про стягнення 232030,59 грн. боргу, 4215,75 грн. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 9524,22 грн. пені, 1043,61 грн. 3% річних відповідно до договору про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 41FBCrz148-17 від 16.03.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 41FBCrz148-17 від 16.03.2017, а саме несплатою за отриманий природний газ на суму 232030,59грн. за січень-березень 2017 року.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 27.04.2017 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15.05.2017, після чого розгляд справи відкладався до 29.05.2017.
Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 29.05.2017.
Відповідач надав суду відзив на позов в якому визнає позовні вимоги частково в частині основного боргу, 3% річних і інфляційних, та просить суд в іншій частині позову відмовити.
Разом з тим, відповідачем 30.05.2017 подано клопотання про зменшення розміру пені, в якому відповідач просить суд врахувати незначний період прострочення, часткові оплати, а той факт, що заборгованість виникла у зв'язку з недостатністю фінансування відповідача з Державного бюджету, як бюджетної установи. У зв'язку з чим, відповідач просить суд зменшити розмір пені на 99%.
Також, від відповідача надійшла заява з клопотанням про відстрочку виконання рішення господарського суду у даній справі строком на 3 місяці. В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що агротехнічний коледж є бюджетною неприбутковою установою, яка не проводить господарської діяльності і на даний час не має коштів на рахунках для сплати заборгованості. Крім того, відповідач зазначає, що кошти для оплати комунальних послуг закладені лише з вересня 2017 року і виконання рішення у даній справі унеможливить виплату заробітної плати працівникам коледжу, оплату інших комунальних послуг, закупівлю продуктів харчування для їдальні та підготовку закладу до нового навчального року.
Представник позивача в судовому засіданні проти заяви відповідача про відстрочку виконання рішення суду та зменшення розміру пені заперечив.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
16.03.2017 між ТОВ “Чернігівгаз Збут”, Прилуцьким агротехнічним коледжем та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” (далі - Оператор ГРМ) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів за №41FBCrz148-17 (далі - Договір).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов'язався передати у власність споживачу, що є бюджетною установою або організацією та є кінцевим споживачем, у 2017 році ДК 021:2015 код 09123000-6- Газове паливо) (далі - природний газ), а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
06.04.2017 сторони уклали додаткову угоду щодо зміни ціни №1 до Договору, в якій сторони змінили умови п.2.9.2, 1.,2,1.3., 3.2.,3.3. Договору.
За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.
Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п.1.2. Договору сторони визначили річний плановий обсяг газу.
Разом з тим, пункти 2.5-2.7 Договору передбачають коригування планових місячних обсягів природного газу.
Відповідно до пункту 2.9 Договору, визначення фактичного обсягу поставленого (спожитого) газу здійснюється в порядку, передбаченому пунктами 2.9.1-2.9.4 Договору.
Згідно з п.2.9.2, 2.9.3 Договору, на підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п.3.1-3.6. Договору, розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються Постачальником та Споживачем. Ціна за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить з 01.01.2017 - 8926,24грн. в т.ч. ПДВ, з 01.02.2017 - 10267,44грн. в т.ч. ПДВ, з 01.03.2017 - 9865,44грн. в т.ч. ПДВ.
Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором, відповідно до п.3.7. Договору.
Позивач на виконання умов договору у січні-березні 2017року поставив відповідачу, а відповідач прийняв природний газ кількістю 31,691куб.м. вартістю 305004,94грн.
Факт передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі: №ЧР300000371 за січень 2017р. про передачу газу в обсязі 14,334тис.куб.м. на суму 127948,73грн., №ЧР300002104 за лютий 2017р. про передачу газу в обсязі 14,482 тис.куб.м. на суму 148693,07грн., №ЧР300004032 за березень 2017р. про передачу газу в обсязі 2,875тис.куб.м. на суму 28363,14грн., що підписані повноважними представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.
Отже, позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу виконав повністю, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення також закріплені у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Відповідно до умов п.4.1, 4.2.3. Договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно; остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
З порушенням встановлених строків оплати, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ у спірному періоді, що підтверджується банківської виписки від 09.02.2017 на суму 70874,35грн..
Крім того, станом на 01.01.2017 відповідач мав залишок коштів в сумі 2100,00грн, які згідно його заяви від 09.02.2017 зараховані позивачем в рахунок поставленого газу у 2017році.
Всього відповідачем сплачено за отриманий природний газ 72974,35грн.
Позивачем подано суду акт звірки взаємних розрахунків від 31.03.2017, що підписаний представниками позивача та відповідача та скріплений їх печатками, відповідно до якого відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 232030,59грн..
Станом на час вирішення спору заборгованість перед позивачем становить 232030,59грн., яка документально підтверджена та визнається відповідачем, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 232030,59грн. з основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживача сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 10.02.2017 по 30.04.2017 в сумі 9524,22грн.
Нарахування пені за період з 10.02.2017 по 30.04.2017 в сумі 9524,22грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача.
Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню. Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що він як бюджетна установа фінансується виключно за кошти Державного бюджету України, просить суд врахувати незначний період прострочки, часткову оплату вартості спожитого природного газу, також те, що сплата пені може спричинити ускладнення фінансового стану, просить суд зменшити суму пені.
Враховуючи часткову оплату відповідачем суми основної заборгованості, не значний період прострочки, на підставі ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 99% до 95,24грн.
В стягненні іншої частини пені, нарахованої позивачем, слід відмовити.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 10.02.2017 по 30.04.2017 в сумі 1043,61грн. та 4215,75грн. інфляційних за період з 01.02.2017 по 31.03.2017. Нарахування 3% річних за період з 10.02.2017 по 30.04.2017 в сумі 1043,61грн. та інфляційних за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 в сумі 4215,75грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору, а тому такі вимоги підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.
Відповідачем подано заяву про відстрочку виконання рішення суду строком на три місяці.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Судом враховано складене фінансове становище відповідача, неприбутковість установи, канікулярний період, а також ту обставину, що сплата заборгованості може призвести до заборгованості по виплаті заробітної плати педагогічним працівникам, та для надання можливості підготовки закладу до нового навчального року.
Крім того, відповідачем надано помісячний план використання бюджетних коштів на 2017 рік, де видатки на сплату комунальних послуг передбачені в липні на суму 73000грн. і в серпні на 216170грн. За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання відповідача підлягає задоволенню частково.
Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3702,21грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Прилуцького агротехнічного коледжу (17500, вул.Київська,178, м.Прилуки,Чернігівська обл., відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 08351733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернігівгаз Збут” (14021, вул. Любецька, 68, м.Чернігів, відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39576385) 232030,59грн. основного боргу, 95,24грн. пені, 1043,61грн. 3%річних, 4215,75грн. інфляційних, а всього 237385,19грн., а також 3702,21грн. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
3. Відстрочити виконання рішення суду по справі №927/423/17 до 01.08.2017року.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ зі строком пред'явлення до виконання з 01.08.2017року.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна
Повний текст рішення підписано 06 червня 2017 року.
Суддя М.П. Цимбал-Нарожна