29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-99
про відмову у прийнятті позовної заяви
"06" червня 2017 р.924/528/17
Суддя Заверуха С.В., розглянувши матеріали
за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до адміністрації Замкової виправної колонії (№ 58) державної установи, Хмельницька обл., м. Ізяслав
про стягнення 150000,00 грн. моральної шкоди та 100000,00 грн. матеріальної шкоди,
На адресу господарського суду Хмельницької області 02.06.2017 року надійшла позовна заява громадянина ОСОБА_1 до адміністрації Замкової виправної колонії (№ 58) державної установи про стягнення 150000,00 грн. моральної шкоди та 100000,00 грн. матеріальної шкоди.
Суд відмовляє в прийнятті вказаної позовної заяви з наступних мотивів.
Відповідно до ст.ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами, є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), які звертаються до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Позовна заява до адміністрації Замкової виправної колонії (№ 58) державної установи подана, як зазначено в позовній заяві, громадянином ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 41) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство; 9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет. Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як передбачено пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011р. „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Отже суд приходить до висновку, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 1 ГПК України.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем є громадянин ОСОБА_1, однак останнім доказів наявності у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності або ж суб'єкта підприємницької діяльності іншої країни до матеріали позовної заяви не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
Таким чином у господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, позивачем, громадянином ОСОБА_1, у позовній заяві зазначено адресу АДРЕСА_1, однак відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.06.2017р. № 1002650754 станом на 02.06.2017 року жоден із 8 записів щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не містить вищезазначеної адреси.
Враховуючи вищевикладене, громадянином ОСОБА_1 при формуванні позовних вимог не було дотримано вимоги щодо суб'єктного складу господарсько-процесуальних відносин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Як відзначено в ч. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Окрім того, суд звертає увагу позивача на п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", у якому передбачено, що спір фізичної особи, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З предмету даного спору вбачається, що спірні правовідносини виникли не з приводу господарської діяльності між позивачем та відповідачем та мають характер цивільно-правових, тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Звертається увага, у разі якщо заявник вважає, що відносини які виникли між сторонами мають публічно-правовий характер, то дана заява підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене, суб'єктний склад учасників спору, цивільно-правовий характер спору, суд приходить до висновку про відмову в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до адміністрації Замкової виправної колонії (№ 58) державної установи, Хмельницька обл., м. Ізяслав про стягнення 150000,00 грн. моральної шкоди та 100000,00 грн. матеріальної шкоди.
Додаток: позовна заява з доданими документами, на 10 аркушах.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. у 4 прим. :
1 - в наряд;
2, 3 - позивачу (АДРЕСА_2, копію ухвали, позовну заяву та матеріали;
2; АДРЕСА_1 - копію ухвали);
4 - відповідачу (30300, Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2).
Всім рекоменд.