"06" червня 2017 р.Справа № 916/964/17
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал”
Відповідач: Житлово - будівельний кооператив „Центральний-8”
Про: стягнення 32298,61 грн.
Суддя Демешин О.А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність
від відповідача: ОСОБА_2 - керівник
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інфокс”, в особі філії „Інфоксводоканал” (далі - позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Житлово - будівельного кооперативу „Центральний-8” (далі - відповідач) про стягнення 32298,61 грн. за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2016р. по 24.03.2017р.
Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.
16.05.2017 року, через канцелярію, суд отримав заяву Позивача про припинення провадження по справі, у зв'язку із сплатою Відповідачем заявленою у позові суми.
01.11.2000р. між позивачем (Водоканал) та відповідачем (Абонент) був укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4142/1.
Відповідно до Рішення Одеської міської ради від 17.12.2003р. №2038-ХХІУ та договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.12.2003р., КП „Одесводоканал” реорганізоване шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс”. Згідно п. 1.5 договору оренди ТОВ „Інфокс” є правонаступником всіх прав і зобов'язань КП „Одесводоканал”. Вказане також підтверджується п. 1.1 статуту ТОВ „Інфокс”, згідно до якого дана юридична особа є правонаступником КП „Одесводоканал”.
Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.
Розділом 1. Предмет договору встановлено, що позивач надає у відповідності до державних стандартів послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач вчасно сплачує за прийняті послуги з водопостачання та водовідведення у порядку визначеним даним договором та діючим законодавством.
Відповідно до п. 5.3 Договору на послуги водопостачання та водовідведення від 01.11.2000р. № 4142/1 договір діє з моменту укладення договору до 01.11.2005р., договір вважається продовжений на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію.
Жодна із сторін з заявою про припинення дії Договору № 4142/1 від 01.11.2000р. не зверталась, договір є діючим, та таким, що піддягає виконанню.
Розмір плати за послуги з водопостачання та водовідведення розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів та показань засобів обліку (п.3.1, п. 3.3 Договору №113/1).
Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлені Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2754 від 12.11.2015р. та № 1141 від 16.06.2016р. (офіційний вісник України, 2016, N 58 від 02.08.2016р.)
Відповідно до п. 3.2 Договору №4142/1 відповідач щомісячно в строк до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим повинен здійснювати розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення.
На підтвердження отриманих послуг ЖБК „Центральний-8” щомісячно надавало до філії "Інфоксводоканал'' звіти про водокористування, в якому визначало обсяг отриманих послуг за Договором №№4142/1.
Позивач зазначає, що за Відповідачем рахується заборгованість з водопостачання та водовідведення у період з 01.08.2016р. по 24.03.2017 року на суму 32298,61 грн.
Тому, посилаючись на умови Договору та ст. 11, 264, 526, 629, 901, 903 ЦК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача 32298,61 грн. за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2016р. по 24.03.2017р.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Як було зазначено, Позивач ґрунтує позов на тому, що у зв'язку з неналежною оплатою Відповідачем отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.08.2016р. по 24.03.2017 року у останнього виникла заборгованість перед Позивачем у сумі 32298,61 грн., що підтверджується розрахунком боргу та роздруківками з особового рахунку відповідача.
19.05.2017 року через канцелярію суд отримав докази повного погашення боргу з боку Відповідача: платіжне доручення № 22 від 28.03.2017 року на суму 12500,00 грн., платіжне доручення № 26 від 06.04.2017 року на суму 19798,61 грн.
Тобто, заявлена позивачем сума боргу - 32298,61 грн., була сплачена Відповідачем 28.03.2017 року та 06.04.2017 року.
Суд враховує, що Позивачем надано позовну заяву до суду 20.04.2017 року, тобто після сплати Відповідачем заборгованості.
Відповідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, права Позивача не були порушені з боку Відповідача, оскільки на момент звернення Позивача до суду із цим позовом (20.04.2017 року) заявлена сума боргу - 32298,61 грн. Відповідачем була вже сплачена частинами 28.03.2017 року та 06.04.2017 року.
Щодо заяви Позивача про припинення провадження у справі, у зв'язку із відсутністю предмета спору, суд звертає увагу, що застосування п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України можливо в разі сплати заборгованості після звернення Позивача до суду. Проте, сплата заявленого в позові боргу до звернення Позивача до суду має наслідком відмову в задоволені позову, оскільки права Позивача на момент звернення до суду не були порушені.
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя О.А. Демешин