"01" червня 2017 р. Справа № 922/292/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.
секретар судового засідання Кохан Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 07 від 01.02.2017)
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 08-11/8/2-17 від 03.01.2017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків (вх. №1158 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/292/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна», м. Харків
до Харківської міської ради, м. Харків
про стягнення 196476,58 грн., -
У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради (відповідач) про стягнення 3% річних у сумі 16137,53 грн. та інфляційних у сумі 180339,05 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що в діях відповідача наявні порушення норм матеріального права щодо виконання взятого на себе обов'язку з продажу позивачу земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, кадастровий № 6310137200:02:011:0009, за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, розташованої по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові (стара назва - вул. Котлова) та укладання відповідного договору купівлі-продажу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.03.2017 по справі № 922/292/17 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 101, корпус В-2, кімната 8, код ЄДРПОУ 32778133) 3% річних у сумі 16137,53 грн.; інфляційні втрати у розмірі 180339,05 грн.; суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 2947,15 грн.
Відповідач із даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим просить рішення Господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі № 922/292/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.05.2017 об 11:30 год.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. № 4897 від 12.05.2017), в якому проти доводів скаржника заперечує, просить залишити оскаржуване відповідачем рішення у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у даних запереченнях.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 задоволено клопотання представника позивача (вх. № 5044 від 16.05.2017) про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 01.06.2017 о 12:00 год.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши у судовому засіданні 01.06.2017 уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Харківської міської ради, м. Харків (вх. №1158 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/292/17 підлягає задоволенню, виходячи з наступних правових підстав та фактичних обставин справи.
Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 22.11.2006 № 171/06 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» 30.01.2008 між Харківською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (орендар) був укладений договір оренди землі, який був зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 14.04.2008 за № 540867100029 (том 1 аркуші справи 17-26).
За умовами даного договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова (на теперішній час - вул. ОСОБА_3), 95.
Пунктом 2 договору оренди землі сторони передбачили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2937 га.
Пунктом 5 договору оренди землі сторонами обумовлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 385 515,00 грн.
Договір оренди землі укладено на період будівництва до 01.10.2009 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) (пункт 8 Договору).
Згідно підпункту 23.1. пункту 23 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок юридичним та фізичним особам України» від 22.02.2012 № 629/12 позивачу надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,2937 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95, Ленінський район, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (том 1 аркуші справи 34-35).
Підпунктом 23.2. пункту 23 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 629/12 передбачено, що після прийняття цього рішення ТОВ «Фортуна» необхідно розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по вул. Котлова, 95 в натурі (на місцевості).
Згідно підпункту 23.3. пункту 23 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 629/12 розмір авансового внеску становить 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Із матеріалів справи вбачається, що 07.06.2012 між Харківською міською радою (продавець) в особі Харківського міського голови ОСОБА_4 та ТОВ «Фортуна» (покупець) в особі директора ОСОБА_5, укладено договір про внесення авансового внеску № 41/12 (далі - Договір № 41/12), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за № 460 та зареєстрований в Харківській міській раді в книзі записів реєстрації договорів про внесення авансового внеску 07.06.2012 за № 41/12 (том 1 аркуші справи 30-33).
Факт реєстрації вказаного договору в Харківській міській раді засвідчено заступником директора Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин, начальником управління ОСОБА_7
Пунктом 1.1. Договору № 41/12 передбачено, що покупець на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 692/12 вносить, а продавець приймає авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова (вул. ОСОБА_3), 95, Ленінський район.
Згідно з пунктом 1.3. Договору № 41/12 земельна ділянка, зазначена в пункті 1.1. цього Договору має наступні характеристики: загальна площа земельної ділянки - 0,2937 га; кадастровий номер земельної ділянки - 6310137200:02:011:0009 категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення умов використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.
У пункті 1.3.5. Договору № 41/12 сторони дійшли згоди, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу із технічної документації № 379/12 від 10.04.2012 становить 5 971 038,00 грн.
Інші особливості земельної ділянки відсутні (пункт 1.3.6. Договору № 41/12).
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору № 41/12 та взятих на себе обов'язків покупець перерахував продавцю кошти у розмірі 179131,14 грн. згідно платіжного доручення № 146 від 08.06.2012 (том 1 аркуш справи 37), що відповідно до пункту 2.1. Договору № 41/12 складає 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою.
У подальшому, на виконання пункту 3.3. Договору № 41/12 питання викупу земельної ділянки було винесено на розгляд чергової сесії Харківської міської ради.
Рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12 було вирішено продати ТОВ «Фортуна» вищезазначену земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель за ціною 734423, 00 грн. з розстрочкою сплати на два роки (том 1 аркуші справи 27-28).
Підпунктом 17.4. пункту 17. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12 передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, а також сплата першого платежу, є підставою для видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації.
Відповідно до підпункту 17.6. пункту 17. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12, договір оренди земельної ділянки від 14.04.2008, реєстраційний номер 540867100029 припиняє дію з моменту реєстрації Державного акту на право власності на земельну ділянку.
Згідно з пунктом 3.4. Договору № 41/12 після прийняття рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки, продавець укладає з покупцем договір купівлі-продажу земельної ділянки, зазначеної в розділі 1 цього Договору.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до укладання договору купівлі-продажу між продавцем та покупцем (пункт 4.1. Договору № 41/12).
За умовами пункту 5.1. Договору № 41/12, в разі необґрунтованої відмови від підписання цього договору покупця, продавець розглядає питання про визнання нечинним рішення сесії Харківської міської ради про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, вказаної в розділі 1 цього договору.
У пункті 5.5. Договору № 41/12 сторони дійшли згоди, що у разі невиконання продавцем умов цього договору, покупець має право вимагати виконання продавцем своїх обов'язків належним чином, а також відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за даним договором, або розірвати цей договір у встановленому порядку та вимагати відшкодування збитків, спричинених його розірванням.
Під час укладання договору № 41/12 погодили, що земельна ділянка, яка мала перейти у власність позивача, не містила жодних недоліків, які б перешкоджали укладанню договору купівлі-продажу земельної ділянки та її подальшому ефективному використанню за цільовим призначенням.
Рішення органу місцевого самоврядування про продаж ТОВ «Фортуна» земельної ділянки, приймалось на підставі затвердженої у встановленому порядку землевпорядної документації, в якій вказаний розмір земельної ділянки, її місце розташування, а також цільове призначення земельної ділянки, із зазначенням усіх її характерних особливостей та обмежень щодо використання.
Підпунктом 17.7. пункту 17. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12 було скасовано підпункт 23.2. пункту 23. додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 629/12 щодо зобов'язання ТОВ «Фортуна» розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по вул. Котлова, 95 в натурі (на місцевості).
Згідно пункту 4 рішення 16 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.06.2012 № 762/12 Управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин було зобов'язано оформити договори купівлі-продажу земельних ділянок, зазначених у додатку 1 до цього рішення, а діючими нормами земельного законодавства України та «Порядком продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів у м. Харкові», затвердженого рішенням 29 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.12.2008 № 362/08 не встановлено саме у покупця земельної ділянки - ТОВ «Фортуна» обов'язку щодо підготовки договору купівлі - продажу земельної ділянки, а також обов'язку покупця на повторне (чи по кожному етапу) звернення до органу місцевого самоврядування з вимогою (пропозицією, тощо) стосовно підготовки відповідного договору.
У пункті 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6 роз'яснено, що після прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у власність або в користування, затвердження результатів аукціону, укладення відповідної цивільно-правової угоди, набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду особа має право на одержання земельної ділянки у власність або в користування і право вимагати оформлення документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою. Аналогічні положення визначені у статті 128 Земельного кодексу України та передбачені у Порядку продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно - правових договорів у м. Харкові, затвердженому рішенням Харківської міської ради № 362/08 від 24.12.2008, який був чинний на час укладення Договору від 07.06.2012 № 41/12.
Як вбачається зі змісту пункту 2.3 вказаного Порядку, підготовка документів щодо продажу земельних ділянок або прав на них покладено на управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради.
Згідно з пунктом 2.11. Порядку № 362/08 від 24.12.2008 рішення Харківської міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки.
Пунктом 2.12. Порядку № 362/08 від 24.12.2008р. встановлено, що Управління земельних відносин готує договір купівлі - продажу земельної ділянки, який підлягає нотаріальному посвідченню за рахунок Покупця.
Таким чином, Харківська міська рада та її виконавчі органи є відповідальними за підготовку договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки для його укладання і нотаріального посвідчення.
Але, як стверджує позивач, вказаний обов'язок відповідачем станом на січень 2017 року не виконано та договір купівлі-продажу земельної ділянки між сторонами не було укладено.
Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 16137,53 грн. та інфляційних в сумі 180339,05 грн. за період з 16.01.2014 по 16.01.2017, які нараховані на суму внесеного позивачем авансового внеску в рахунок вартості земельної ділянки в розмірі 179131,14 грн.
Підставами позову є: неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором № 41/12, а саме неукладення останнім з позивачем відповідного договору купівлі-продажу земельної ділянки, визначеної у розділі 1 Договору № 41/12; безпідставне користування відповідачем починаючи з 2012 року коштами, сплаченими позивачем на виконання пункту 2.1. Договору № 41/12 в сумі 179131,14 грн.
Позов обґрунтовано, зокрема, посиланням на положення статей 509, 625 Цивільного кодексу України.
Позивач зазначає, що ТОВ «Фортуна» від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, або оплати послуг нотаріуса не відмовлялось; рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12 та Договір № 41/12 є чинними; кошти у розмірі 179131,14 грн., що відповідно до пункту 2.1. Договору № 41/12 складали 3% вартості земельної ділянки, позивачу не повертались; вмотивованої відмови щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, з підстав встановлених у частині п'ятій статті 128 Земельного кодексу України, до позивача не надходило.
Згідно позову позивач вказує, що керуючись положеннями чинного законодавства України, умовами Договору № 41/12 та на виконання рішення Харківської міської ради від 22.06.2012 № 762/12, ТОВ «Фортуна» звернулась 08.11.2016 із Листом-пропозицією від 08.11.2016 вих. № 71 на ім'я Харківського міського голови щодо укладання, підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу із трьома підписаними з боку покупця примірниками проекту вищевказаного договору. У Листі-пропозиції від 08.11.2016 ТОВ «Фортуна» запропонувала розглянути та підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки, або у строк, визначений статтею 181 Господарського кодексу України, повідомити про відмову у підписанні. Нотаріальне посвідчення договору було запропоновано здійснити у приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6, яка посвідчувала договір № 41/12, або у будь-якого іншого нотаріуса Харківського міського нотаріального округа. Однак, по закінченню строку, визначеного статтею 181 Господарського кодексу України, жодної реакції від Харківської міської ради не надходило, як не надходили підписані примірники договорів, протоколи розбіжностей, повідомлення про необхідність з'явитися до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору або взагалі будь-яка відповідь.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд першої інстанції встановив, що сторони уклали договір № 41/12 в розумінні Цивільного кодексу України, який породив у відповідача грошове зобов'язання в разі не укладення сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки з його вини та встановив строк його виконання.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що зобов'язання відповідача зводиться до передачі позивачу майна - конкретно визначеної земельної ділянки, за яку позивач мав сплатити також чітко визначені грошові кошти, а відтак дійшов висновку, що зобов'язання Харківської міської ради, у розумінні статті 509 Цивільного кодексу України є грошовим зобов'язанням, у зв'язку з чим суд визнав можливим застосування до спірних правовідносин частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Вмотивовуючи цей висновок суд першої інстанції у рішенні навів правові позиції, що викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі 6-90ц13, від 01.10.2014 у справі №6-113цс14, від 30.03.2016 у справі 5-86кз16, відповідно до яких, будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Станом на момент розгляду даного спору по суті доказів щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки розташованої по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові (вул. Котлова) сторонами суду першої інстанції не надано і відповідного підтвердження у справі також не міститься.
За таких обставин суд першої інстанції визначився щодо наявності у ТОВ «Фортуна» права на звернення до господарського суду Харківської області із відповідним позовом з метою захисту свого права, порушення якого відбулося за відсутності з боку Харківської міської ради дій щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки розташованої по вул. Великій Панасівській, 95, у м. Харкові (вул. Котлова) та, як наслідок, тривалому, без виконання основного зобов'язання, користуванню грошовими коштами позивача у сумі 179131,14 грн., що зумовило висновок про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 16137,53 грн. та інфляційних у сумі 180339,05 грн. за період з 16.01.2014 по 16.01.2017.
Однак колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із даними висновками місцевого господарського суду та вважає їх помилковими, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Проте оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки при його ухваленні судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Так, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14).
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (пункт 1.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України і статтею 174 Господарського кодексу України.
У постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі №3-1гс14 також зазначено, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.
Згідно з пунктами 3.1. та 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачено договори та інші правочини.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як зазначалося вище, між Харківською міською радою та ТОВ «Фортуна» на виконання рішення Харківської міської ради від 22.02.2012 №692/12 було укладено договір про внесення авансового внеску від 07.06.2012 №41/12, згідно з яким позивач сплатив авансовий внесок в рахунок вартості земельної ділянки в розмірі 179131,14 грн.
Договір про внесення авансового внеску № 41/12 від 07.06.2012, згідно з пунктом 4.1. є чинним.
Враховуючи вимоги статті 11 Цивільного кодексу України, зазначений договір авансового внеску встановлює цивільні права та обов'язки у сторін, а тому вимоги позивача, що пов'язані з відшкодуванням йому 3 % річних за весь період користування коштами, отриманими в рахунок вартості земельної ділянки, повинні розглядатися виходячи із умов цього договору.
Відповідно до пункту 1.1. Договору про внесення авансового внеску № 41/12 покупець на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22.02.2012 № 629/12 вносить, а продавець приймає авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 95, Ленінський район.
Пунктами 2.1. та 2.2. зазначеного договору визначено, що розмір авансового внеску становить 179131,14 грн. та сплачується в строк не пізніше 10 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору.
Згідно з пунктом 3.5. Договору № 41/12 грошові кошти, які перераховуються покупцем відповідно до пункту 2.1. цього Договору, є авансовим внеском, який сплачується в рахунок оплати ціни земельної ділянки, зазначеної в розділі 1 цього договору, про що зазначається у договорі купівлі-продажу земельної ділянки.
Пунктами 3.3. та 3.4. Договору № 41/12 передбачені зобов'язання Харківської міської ради, а саме: - винесення на розгляд пленарного засідання міської ради питання стосовно продажу земельної ділянки, за умови сплати авансового внеску; - прийняття Харківською міською радою рішення про продаж земельної ділянки, за умови сплати авансового внеску; - прийняття міською радою рішення про продаж земельної ділянки; - укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Отже зобов'язання відповідача за Договором № 41/12 мають негрошовий характер.
Відповідно до частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з абз. 2 частини восьмої статті 128 Земельного кодексу України сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.
Таким чином, виходячи із умов зазначеного договору, грошове зобов'язання встановлено виключно для ТОВ «Фортуна» і стосується сплати авансового внеску та строків такої сплати.
Авансовий внесок є необхідною передумовою для прийняття рішення міською радою щодо продажу земельної ділянки та укладання договору купівлі-продажу, передбачений статтею 128 Земельного кодексу України і підтверджує реальність намірів покупця земельної ділянки з приводу її купівлі-продажу.
З урахуванням змісту зобов'язань сторін за договором № 41/12, в яких обов'язок продавця прийняти рішення щодо продажу земельної ділянки та укласти з позивачем відповідний договір, кореспондується з обов'язком покупця сплатити авансовий внесок, передбачений статтею 128 Земельного кодексу України, тобто зобов'язання відповідача в даному спірному випадку не є грошовим, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність, виходячи з обставин справи, правових підстав для застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань, а також 3% річних та інфляційних втрат є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.
Оскільки грошове зобов'язання по договору про внесення авансового внеску від 07.06.2012 № 41/12 у Харківської міської ради перед ТОВ «Фортуна» відсутнє, відповідно й відсутні строки його виконання, тому правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, виходячи з норм чинного законодавства, судової практики Верховного Суду України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що у даному випадку відсутня сукупність умов, які передбачають застосування до відповідача відповідальності, що передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних в сумі 16137,53 грн. та інфляційних в сумі 180339,05 грн. за період з 16.01.2014 по 16.01.2017, які фактично нараховані позивачем на суму внесеного ним авансового внеску в рахунок вартості земельної ділянки в розмірі 179131,14 грн.
Оскільки між сторонами у справі було укладено договір № 41/12 про внесення авансового внеску, який є діючим, а кошти, в сумі 179131,14 грн. були сплачені позивачем відповідачу за цим договором в якості авансового внеску і зараховані останнім до ціни продажу земельної ділянки, тому посилання позивача на безпідставне користування відповідачем зазначеними коштами є помилковим.
Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, а тому скарга підлягає задоволенню.
Висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому його необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Витрати по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги та позовної заяви необхідно покласти на позивача згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 15.03.2017 у справі №922/292/17 скасувати та прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна» (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 101, корпус В-2, кімната 8, код ЄДРПОУ 32778133) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) 3241,87 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Барбашова С.В.
Суддя Істоміна О.А.
Суддя Пелипенко Н.М.