04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" травня 2017 р. Справа№ 910/13383/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Сухового В.Г.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р.
по справі №910/13383/14 (суддя - Спичак О.М.)
за скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
за позовом виконувача обов'язки прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі:
1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України,
2) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
про стягнення 146 819 661,13 грн.,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. по справі №910/13383/14 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. у справі № 910/13383/14 та прийняти нову, якою скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 27.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження №46310520 задовольнити. Визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 27.12.2016р. постанови про закінчення виконавчого провадження №46310520. Визнати недійсною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берли В.Е. від 27.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження №46310520.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прийнято до провадження.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. у справі №910/13383/14 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва - без змін.
Від Публічного акціонерного товариства «Київенерго» надійшли письмові пояснення по справі.
Прокуратура апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України та відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до частини 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014р. у справі №910/13383/14 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 113 503 385,24 грн. основного боргу, 19 596 572,75 грн. пені, 5 666 173,99 грн. 3 % річних, 5 876 132,18 грн. інфляційних втрат. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Державного бюджету України 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014р. у справі №910/13383/14 залишено без змін.
08.12.2014р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014р. у справі №910/13383/14 видано відповідний наказ.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. у справі №910/13383/14 залишено без змін.
23.01.2017р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконними дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення 27.12.2016р. постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №46310520 та про визнання недійсною постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. від 27.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження № 46310520. 31.01.2015р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №46310520.
В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що суму основного боргу відповідачем було сплачено у добровільному порядку.
09.12.2016р. відповідач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що основний борг та судовий збір добровільно сплачено, а пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають списанню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Відповідно ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (набрав чинності 30.11.2016р.) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, відповідач до набрання чинності Закону заборгованість за природний газ погасив, а тому пеня, інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України у своєму листі №8/10-630-17 від 17.03.2017р. зазначило, що нараховані на погашену підприємством ПАТ «Київенерго» заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону № 1730 неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі частини третьої статті 7 Закону № 1730, яка є нормою прямої дії, при цьому виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру.
Відповідно до п. 16 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням. Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Постановою від 27.12.2016р. закінчено виконавче провадження №46310520 на підставі п. 16 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017р. по справі №910/13383/14 відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2017р. у справі №910/13384/14.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2017р. у справі №910/13383/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/13383/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді М.Л. Яковлєв
В.Г. Суховий