33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"01" червня 2017 р. Справа № 902/91/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Філіпова Т.Л.
суддів Гудак А.В.
при секретарі судового засідання Вох В.С.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ромді Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.03.17 р.
у справі № 902/91/17 (суддя Банасько О.О. )
позивач ОСОБА_1 підприємство "Ромді Україна"
відповідач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 підприємство "Укрліссервіс
про стягнення 22 041,46 грн
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3 ( пред. дов. у справі)
відповідача - ОСОБА_4В ( пред. дов.у справі)
третя особа -нез"явилась
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.03.2017 року у справі № 902/91/17(суддя Банасько О.О.) у задоволенні позову Приватного підприємства "Ромді Україна" до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на відповідача ОСОБА_1 підприємство "Укрліссервіс" про стягнення 22 041,46 грн. збитків, з яких: 18 411,30 грн. плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, вагові габаритні параметри яких перевищують нормативні , 1 700,00 грн. сплаченого адміністративно-господарського штрафу, 1 402,16 грн. плати за перевезення вантажу понад погоджені обсяги вагою 4,113 т. та 528,00 грн. плати за складання експертного висновку Вінницькою торгово-промисловою палатою за договором на перевезення вантажу № 25.10/16 від 25.10.2016 р. відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 22,610,611,909,ч.3 ст.971 Цивільного кодексу України, ст.ст.224,225, ч.4 ст.226, ч.ч.1,2 ст. 307 Господарського кодексу України, п.10.15, п.11.1, 11.4,11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року , ст. ст. 62,63 Статуту автомобільного транспорту Української РСР та прийшов до висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв"язку між протиправною поведінкою та збитками, як необхідної підстави для застосування міри відповідальності як стягнення збитків.
Не погодившись з рішенням суду , позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення постановлене за невідповідності викладених висновків обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для його скасування і прийняття нового рішення про задоволення позову.
Вважає, що покликання суду на договір купівлі-продажу товарів №227/3К від 20.10.2016 року між ТОВ “Барлінек Інвест” та ПП “Укрліссервіс”, за яким ПП “Укрліссервіс”, як продавець є відправником товару, не може бути підставою для звільнення ТОВ “Барлінек Інвест” від відповідальності за порушення умов Договору перевезення з ПП “Ромді Україна”.
ПП “Ромді Україна” не є стороною договору купівлі- продажу товарів №227/ЗК від 20.10.2016 року і жодних правовідносин з ПП “Укрліссервіс” щодо перевезення товару у ПП “Ромді Україна” не виникало.
Наголошує, що ст.528 та 618 Цивільного кодексу України і Договором на перевезення вантажу №25.10/16 від 25.10.16 року не встановлена відповідальність третіх осіб (ПП “Укрліссервіс”) за порушення зобов'язань ТОВ “Барлінек Інвест” щодо відповідності ваги завантаженого товару товаросупровідним документам.
Навпаки, згідно умов Договору на перевезення вантажу №25.10/16 від 25.10.2016 року саме ТОВ “Барлінек Інвест” є відповідальним за дії , вчинені ПП“Укрліссервіс”, як особою, на яку ТОВ “Балінек Інвест” поклав виконання власних зобов'язань. Факт, що представник ТОВ “Барлінек Інвест”, як вантажовідправник, не брав участі (не контролював) здійснення завантаження вантажу ПП “Укрліссервіс” (відповідність ваги товаросупровідним документам) на транспортний засіб позивача навпаки лише підтверджує факт неналежного виконання відповідачем обов'язків, покладених Договором перевезення та вказаними вище нормами законодавства.
На підтвердження наявності завданих позивачу збитків апелянт покликається на :
-акт Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області д/д. М-21 Житомир-Могилів Подільський №0005407 від 23.11.2016р. про перевищення нормативних вагових параметрів на 1,2 т.;
-чек про здійснення габаритно-вагового контролю;
-довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.11.2016р.;
-розрахунок №5407 від 23.11.2016р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування;
-платіжне доручення №4744 від 20.12.2016 року про сплату за проїзд автомобільними дорогами;
-постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №018075 від 26.12.2016 року з приписом про усунення порушень;
-платіжне доручення про сплату адміністративно-господарського штрафу;
-платіжне доручення №4630 від 24.11.2016р. про оплату Вінницькій торгово- промисловій палаті 528,00 грн.
-експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-342 від 24.11.2016р.
Також скаржник наголошує, що з вказаних доказів чітко вбачається, що за порушення відповідачем умов Договору перевезення, внаслідок чого відбулось перевантаженням автомобіля, позивач зазнав збитків у таких розмірах:
-675,84 Євро (18 411,30 грн. по курсу НБУ станом на дату сплати) плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування;
-528,00 грн. за складання експертного висновку щодо визначення маркування вантажу, розташування вантажу на площині причепу;
-1 700,00 грн. застосування адміністративно-господарського штрафу, накладеного згідно ст.60 ЗУ “Про автомобільний транспорт”;
-1 402,16 грн. додаткових витрат на пальне та амортизацію транспортного засобу у зв'язку з перевантаженням автомобіля.
Вважає, що внаслідок неналежного виконання ТОВ “Барлінек Інвест” умов Договору перевезення та норм законодавства щодо контролю за завантаженням автомобіля, в автомобіль позивача було завантажено товар вагою не 22т. а вагою 26,113т., що підтверджується експертним висновком Вінницької торгово-промислової палати №В-342 від 24.11.2016 року. На думку апелянта, саме таке порушення відповідача, як відправника за Договором перевезення, призвело до перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів.
Апелянт наголошує, що правовідносини щодо перевезення вантажу виникли за Договором перевезення виключно між позивачем, як перевізником та відповідачем, як відправником вантажу. Саме внаслідок нездійснення відповідачем контролю та незабезпечення ним належних умов при завантаженні автомобіля позивача, останній зазнав збитків у вигляді сплати коштів та штрафних санкцій за перевантаження автомобіля. Всупереч наявним у справі доказам та встановленим обставинам, суд першої інстанції безпідставно переклав відповідальність з відповідача на третю особу, з якою позивач не мав жодних правовідносин.
Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24.03.2017р. у справі №902/91/17 і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що ТОВ “Барлінек Інвест” передбачило договірними відносинами (як з позивачем, так і з третьою особою), та реалізувало у відповідності до таких договірних умов, прядок та своєчасність процесу завантаження. Тому, вказані в апеляційній скарзі аргументи позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Вважає помилковими покликання позивача на положення пункту 10.16. “Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” (Замовник відповідає за всі наслідки неправильного пакування вантажів (бій, поломка, деформація, теча тощо), а також: застосування тари й упаковки, що не відповідають властивостям вантажу, його масі або встановленим стандартам і технічним умовам), оскільки його зміст ніяк не стосується спірних правовідносин.
Відповідач вважає неналежним аргументом апеляції наведений позивачем перелік документів, в яких зазначені сплачені ПП "Ромді Україна" штрафи та інші видатки, оскільки відсутній належним чином доведений причинно-наслідковий зв'язок між такими витратами та діями ТОВ “Барлінек Інвест”.
Крім того, вважає безпідставним аргументом позивача посилання на експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 24.11.2016р. № В-342, оскільки відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України суд бере до уваги тільки допустимі докази.
Неналежним аргументом є посилання позивача на положення пункту 40 “Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні” (40. Відповідальність за збитки, завдані власникові великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу чи вантажу, а також третім особам у зв'язку із забороною руху внаслідок невідповідності фактичної ваги вантажу даним, зазначеним у товарно-транспортній документації, несе вантажовідправник.), оскільки його зміст стосується випадків завдання збитків власникові великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, завданих у зв'язку із забороною руху. В даному ж випадку, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області до належного позивачу транспортного засобу не застосовувалися ніякі заборони (обмеження) руху.
Безпідставним також є аргумент позивача щодо права на відшкодування вантажовідправником чи замовником коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яке передбачене абзацом 2 п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879.
Така безпідставність полягає в тому, що вказаною правовою нормою передбачено відшкодування коштів, внесених у рахунок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового транспортного засобу. В даному ж випадку, позивач сплатив штрафні санкції, а не плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового транспортного засобу. Даний факт свідчить про порушення саме з боку позивача (виявлення факту перевищення транспортним засобом позивача допустимих вагових норм).
Наголошує, що водій, як представник перевізника (ПП “Ромді Україна”), при отриманні вантажу в пункті навантаження за адресою с. Кадище, Ківерцівського р-ну Волинської області засвідчив своїм підписом відповідність вказаних у ТТН № 254 від 22 листопада 2016 року даних про вантаж фактично прийнятому до перевезення вантажу (відповідно до даних товарно-транспортної накладної № 254 від 22 листопада 2016 року “вантаж наданий для перевезення у стані, що відповідає правилам перевезень відповідних вантажів; кількість місць - тридцять цілих триста сорок п'ять тисячних (одиниця виміру - метри кубічні); масою брутто двадцять дві тони”), а в пункті розвантаження за адресою м. Вінниця, вул. Чехова, 7В - передав вказаний вантаж із зазначеними у товаросупровідних документах характеристиками (це стосується і маси брутто в розмірі двадцять дві тони).
Просить рішення господарського суду Вінницької області від 24 березня 2017 року у справі № 902/91/17 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник апелянта повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просить задовольнити її в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, вказаних у відзиві, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа в судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 44 т.2).
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
Оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається без явки третьої особи за наявними матеріалами.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Ромді Україна" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2016 р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (Відправник) та ОСОБА_1 підприємством "Ромді Україна" (Перевізник) укладено договір перевезення вантажу № 25.10/16 (а.с.11-12, т. 1).
Згідно п. 1.1 договір регулює відносини між сторонами, що виникають при плануванні, організації та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом на внутрішньому та міжнародному сполученні, а також по оплаті наданих транспортних послуг.
Замовлення (заявка) приймається до виконання після підтвердження її підписом і печаткою Перевізника (п.2.5 Договору).
Сторони погоджуються, що водій перевізника є його повноважним представником з прийняття та розвантаження вантажів, а також здійснення інших дій, пов'язаних з перевезенням вантажу згідно конкретного замовлення, в тому числі водій має право підпису (п.2.6 Договору).
Перевізник зобов'язується негайно повідомляти Відправника в письмовій (факсимільній) формі про виникнення будь яких інцидентів при виконанні перевезення (затримка, пошкодження, ДТП, тощо), а також про простої транспортних засобів під завантаженням/розвантаженням понад строк визначений у п. 3.2.4 договору (п.3.1.3 Договору).
Згідно п.3.1.6 Договору Перевізник повинен контролювати процес завантаження, розміщення (з урахуванням розподілення навантаження на осі автотранспорту) і закріплення вантажу таким чином, щоб це забезпечувало його збереженість в процесі його транспортування. У випадку неможливості виконання даної вимоги не приймати вантаж до перевезення та негайно повідомити про це Відправника.
Відповідно п.п. 3.2.3 - 3.2.5 Договору Відправник зобов'язується до прибуття транспортних засобів під завантаження забезпечити підготовку вантажу для перевезення при цьому при цьому вага вантажу не повинна перевищувати норми. Забезпечувати своєчасне, повне і правильне оформлення у встановленому порядку товарно - транспортних, товаросупроводжувальних та митних документів і передавати їх Перевізнику.
Розрахунки між Відправником та Перевізником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника на підставі виставлених рахунків, підписаного сторонами акту виконаних робіт, податкових накладних, товарно - транспортних накладних, СMR з відміткою вантажоотримувача протягом 10 банківських днів з моменту надання повного правильно оформленого пакету зазначених документів (п.4.1 Договору).
В свою чергу, 22.11.2016 р. на виконання умов договору № 25.10/16 від 25.10.2016 р. між сторонами підписано заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якої ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" доручив Приватному підприємству "Ромді Україна" виконати перевезення вантажу, а саме дошки на палетах вагою 22 т. за маршрутом с. Кадище Волинська область (завантаження) - м. Вінниця, вул. Чехова, 7 В (розвантаження). Ціна заявки становить 7 500,00 грн (а.с. 13, т. 1).
В підтвердження даного перевезення сторонами оформлено товарно - транспорту накладну № 254 від 22.11.2016 р. (а.с. 14, т. 1).
Під час виконання перевезення по даному маршруту автомобілем НОМЕР_1 23.11.2016 р. Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області дорогою М-21 Житомир - Могилів-Подільський було проведено габаритно-ваговий контроль, внаслідок чого встановлено перевищення транспортним засобом нормативно - вагових параметрів, про що складено акт № 0005407 від 23.11.2016 р. та довідку про результати здійснення габаритно - вагового контролю (а.с. 15-17, т.1).
Крім того, Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області складено розрахунок № 5407 від 23.11.2016 р. плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно товарно - транспортної накладної № 254 від 22.11.2016 р. на суму 675,84 євро (а.с. 18, т. 1).
Відповідно до платіжного доручення № 4744 від 20.12.2016 р. позивачем сплачено 18 411, 30 грн. (що становить 675,84 євро за курсом НБУ станом на 20.12.2016 р.) (а.с. 20, т. 1 ).
В свою чергу, Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 26.12.2016 р. відповідно до постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу накладено штраф у сумі 1 700,00 грн., у зв"язку з чим позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з перевантаженням автотранспорту на суму 1 402,16 (а.с.21, т. 1).
Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати йому завдані збитки, разом з тим, у зв'язку з відмовою відповідача сплати збитків, позивачем замовлено експертизу у Вінницькій торгово-промисловій палаті для визначення маркування вантажу, розташування вантажу на площині причепу та проведення інших необхідних дій для складання експертного висновку.
Як стверджує позивач, на підставі експертного висновку № В-342 від 24.11.2016 р. Вінницької торгово - промислової палати, маса вантажу, який перевозився, складає 26 113 кг. (а.с. 90-91, т. 1).
28.11.2016 р. на адресу відповідача надіслано претензію № 1141 з вимогою невідкладно перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 7 500,00 грн. погоджену вартість перевезення, 18 411,30 грн. як плати за проїзд, 1 402,16 грн. плати за перевезення вантажу понад погоджені обсяги вагою 4,113т; 528,00 грн. плати за складання експертного висновку Вінницькою торгово-промисловою палатою за договором на перевезення вантажу № 25.10/16 від 25.10.2016 р.
16.12.2016 р. відповідачем листом за № 1121 від 16.12.2016 р. надано відповідь на претензію, в якій він вважає викладені вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки за наявними у підприємства документами маса прийнятого до перевезення та переданого на склад вантажоотримувача вантажу становить 22 т. і не має ніякого відношення до маси перевантаження.
З огляду на те, що вимоги претензії про відшкодування збитків відповідачем не задоволені, приватне підприємство "Ромді Україна" звернулось з позовом до суду про стягнення збитків.
Аналізуючи зазначені обставини , колегія суддів вважає за необхідне відзначити таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 306 Господарського кодексу України ( надалі-ГК) перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
В силу дії частини 1 статті 307 ГК України: за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України: договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Водночас, за приписами статті 311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 6 та частини 1 статті 627 ЦК України ( надалі -ЦК): сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 908 ЦК України встановлено, що: перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статтею 919 ЦК України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
У пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року зазначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з п.п.11.1, 11.4, 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Статтею 614 названого Кодексу унормовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За приписами статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
З огляду на положення ст. 22 ЦК України, а також приписи ст.ст. 218, 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Колегія суддів зауважує, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 17/192.
З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів констатує, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків, покладає на кредитора обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними, тобто у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
В свою чергу, колегія суддів зауважує, що умовами п.2.6 Договору перевезення вантажу № 25.10/16 від 25.10.2016 року водій перевізника визначався повноважним представником з прийняття та розвантаження вантажу, а також здійснення інших дій, пов'язаних з перевезенням вантажу згідно конкретного замовлення, в тому числі водій має право підпису.
При цьому за положеннями п.п.3.1.2, 3.16 Договору Перевізник зобов'язувався у випадку виникнення причин, що не дозволяють виконати перевезення відповідно до умов обговореними в CMR-накладній негайно інформувати про це Відправника, а також контролювати процес завантаження, розміщення та закріплення вантажу.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що між відповідачем та третьою особою ОСОБА_1 підприємством "Укрліссервіс" було укладено договір купівлі-продажу товарів № 227/3К від 20.10.2016 р., за умовами якого приватне підприємство "Укрліссервіс" (Продавець) зобов'язувалось систематично передавати (продавати) товар (брус та дошку хвойних порід) ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" (Покупець) у власність відповідно до специфікацій та технічних умов, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно п. 1.2 Договору товар, що поставляється має відповідати технічним умовам Покупця, отримання яких засвідчується підписом та печаткою Продавця Умовами п. 1.4 Договору передбачено, що базисом поставки за договором є FCA ("Інкотермс" в редакції 2010 р.) - Волинська область, Ківерцівський район, с. Кадище, вул. Залізнична, 36. Товар передається покупцю на складі Продавця.
Згідно п. 3.1 Договору Продавець зобов'язаний упакувати товар і передати його в належному стані; оформити та передати Покупцю необхідну документацію (видаткову накладну, специфікацію, рахунок - фактуру, товарно - транспортну накладну).
Продавець несе усі витрати, пов'язані з упакуванням, маркуванням та загрузкою товару (п. 3.2 Договору). (т. 1 ,а.с. 162 )
Відповідно до базису поставки FCA ("Інкотермс" в редакції 2010 р.) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.
Пунктом А.4 вказаного розділу визначено, що Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, передача вантажу на підставі заявки від 22.11.2016 р. здійснювалась на території Продавця (ПП "Укрліссервіс").
При цьому матеріали справи не містять доказів заперечень, зауважень водія Перевізника щодо кількості вантажу, його маси тощо чи вимог останнього здійснити переважування вантажу.
В свою чергу, згідно зі ст.ст.62, 63 Статуту автомобільного транспорту Української РСР при здачі вантажовідправником і прийманні автотранспортним підприємством або організацією вантажів, що перевозяться навалом, насипом, наливом і в контейнерах, повинна бути визначена і вказана в товарно-транспортній накладній їх вага. Тарні і штучні вантажі приймаються до перевезення з зазначенням у товарно-транспортній накладній ваги вантажу і кількості вантажних місць. Вага тарних і штучних вантажів визначається вантажовідправником до пред'явлення їх до перевезення і зазначається на вантажних місцях. Загальна вага вантажів визначається зважуванням на вагах або підрахунком ваги на вантажних місцях за трафаретом або за стандартом. Для окремих вантажів вага може визначатися розрахунковим шляхом, по обміру, по об'ємній вазі або умовно.
При цьому визначення ваги вантажу провадиться спільно вантажовідправником і автотранспортним підприємством або організацією технічними засобами вантажовідправника, а при прийманні вантажу безпосередньо на автостанціях - технічними засобами автостанцій. Запис у товарно-транспортній накладній про вагу вантажу з обов'язковим зазначенням способу його визначення провадиться вантажовідправником.
Згідно з п.10.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту № 363 від 14.10.1997 р. перевізник може вимагати додаткової перевірки кількості вантажу.
Згідно із ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до ч. 4 ст. 226 ГК України не підлягають відшкодуванню збитки завданні правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язань.
Отже, колегія суддів констатує на помилковість покликань апелянта, що ТОВ “Барлінек Інвест” є відповідальним за дії, вчинені ПП“Укрліссервіс”, оскільки представник ТОВ “Барлінек Інвест”, як вантажовідправник, не брав участі (не контролював) здійснення завантаження вантажу ПП “Укрліссервіс”.
Крім того, апелянт як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи покликається на експертний висновок № В-342 від 24.11.2016 року Вінницької торгово - промислової палати , разом з тим, колегія суддів не приймає його до уваги, з огляду на таке.
Так, Законом України “Про судову експертизу” від 25.02.1994р. за № 4038-XII, діяльність та оформлення результатів роботи експертів повинно чітко відповідати вимогам як Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз, затверджених наказом Мінюсту України від 08.10.1998 за № 53/5 і там же зареєстрованим 03.11.1998 за № 705/3145 (далі по тексту - Інструкції № 53/5) так і Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, ще не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затверджених наказом Мінюсту України від 12.12.2011р. за № 3505/5 і там же зареєстрованим 12.12.2011р. за № 1431/20169.
Зазначений вище експертний висновок таким вимогам не відповідає , оскільки судом не призначався, а був вироблений на замовлення лише однієї сторони- позивача у справі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, доводи апелянта по суті скарги не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Барлінек Інвест" 22 041,46 грн. збитків, з яких: 18 411,30 грн. плати за проїзд великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування вагові габаритні параметри яких перевищують нормативні, 1 700,00 грн. сплаченого адміністративно-господарського штрафу, 1 402,16 грн. плати за перевезення вантажу понад погоджені обсяги вагою 4,113 т, 528,00 грн., плати за складання експертного висновку Вінницькою торгово-промисловою палатою за договором на перевезення вантажу № 25.10/16 від 25.10.2016 р. у зв'язку з недоведенням позивачем складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності протиправної поведінки відповідача, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, як необхідної підстави для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 “Про судове рішення”, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга приватного підприємства "Ромді Україна" є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги зв"язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта .
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-
Рішення господарського суду Вінницької області від 24 березня 2017 року у справі № 902/91/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "РомдіУкраїна" залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Гудак А.В.