04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"31" травня 2017 р. Справа№ 910/16109/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Смірнової Л.Г.
cекретар судового засідання Борух А.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Шейкін О.Л. - за довіреністю оформленою належним чином;
від ВДВС: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р.
по справі № 910/16109/16 (суддя Балац С.В.)
за скаргою Державного підприємства "Національний спортивний комплекс
"Олімпійський" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
за позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"
до відповідача Державного підприємства "Національний спортивний комплекс
"Олімпійський"
про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань за невиконання грошових зобов'язань,-
Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/16109/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" 3% річних в розмірі 2 810 219,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 24 381 662,68 грн. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання рішення Господарським судом міста Києва видано наказ від 21.11.2016р.
24.03.2017р. до суду першої інстанцїі надійшла скарга Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої Служби Міністерства юстиції України про визнання недійсною та скасування п. 3 постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої Служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 53524226 від 06.03.2017р. в частині стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. по справі № 910/16109/16 скаргу Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" задоволено. Визнано недійсним пункт 3 резолютивної частини постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої Служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження ВП № 53524226 від 06.03.2017р..
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги Державному підприємству "Національний спортивний комплекс "Олімпійський".
На думку апелянта, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 53524226 від 06.03.2017р. в частині стягнення з боржника виконавчого збору, відповідає Закону України «Про виконавче провадження».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В. судді: Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2017р.
25.05.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли докази сплати судового збору.
29.05.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких його представник не погоджувався з доводами апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Представники позивача та ВДВС до судового засідання, що відбулось 31.05.2017р., не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовою колегією встановлено, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення відповідача, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної Виконавчої Служби Міністерства юстиції України «Про відкриття виконавчого провадження ВП № 53524226» 06.03.2017р., відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16109/16 від 21.11.2016р., а у пункті 3 визначено про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2 719 188,23 грн. На думку скаржника, стягнення виконавчого збору до моменту реального вчинення виконавчих дій, не суперечить Закону.
Приписами частини 2 статті 27 "Про виконавче провадження" (в редакції на дату винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Отже, законодавець чітко визначає необхідність вчинення державним виконавцем певних дій, спрямованих на примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Проте, доказів, що підтверджують факт вчинення виконавцем заходів примусового характеру щодо виконання відповідних рішень, факт фактичного стягнення з боржника відповідних сум державним виконавцем, а також фактичної передачі коштів боржника стягувачу, матеріали справи не містять. Вказані докази не були подані як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції. Без цих доказів неможливо встановити розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника відповідно до вказаних норм чинного законодавства.
Згідно з п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" відповідно до статей 45, 46 Закону витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 28.01.2015р. по справі № 3-217гс14 та від 06.07.2015р. по справі №6-785цс15.
Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального Кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеної правової позиції Верховного суду України, оскільки обставини даної справи є аналогічними обставинам справ, при вирішенні яких Верховний суд України надав свої висновки.
Посилання стягувача на частину 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" колегією до уваги не приймаються, враховуючи те, що встановлений у вказаній статті шестимісячний строк з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (06.03.2017р.) не сплив. Відтак положення частини 2 статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в даному випадку застосовані бути не можуть.
З огляду на встановлене, судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. по справі № 910/16109/16 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/16109/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.04.2017р. у справі №910/16109/16 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження № 910/16109/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Смірнова