01 червня 2017 р. Справа № 903/616/16
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Державного підприємства "Вугілля України"
до відповідача: Приватного підприємства "Сам-Моторс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
- Державне підприємство "Волиньвугілля"
про стягнення 44 189,19грн.
Суддя: С.В. Бондарєв
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. від 04.01.2017р. № 04-01/306-Д
від відповідача: ОСОБА_2-дов. від 14.09.2016р. б/н; ОСОБА_3, дов від 14.06.2016р. б/н
від третьої особи: ОСОБА_4-дов. №9 від 09.03.2017р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін та третьої особи роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22, 27 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
В судовому засіданні 01.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач - ДП “Вугілля України” звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача - ПП “Сам Моторс”- 40 732,86 грн., з них 25 492,30 грн. заборгованості, 1 252,94 грн. -3% річних, 13 987,62 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Волинської області від 11.10.2016р. у справі №903/616/16, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р., в позові Державного підприємства "Вугілля України" до Приватного підприємства "Сам-Моторс" про стягнення 40 732,86 грн. відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017р. було скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2016р. та рішення господарського суду Волинської області від 11.10.2016р. у справі №903/616/16 та передано матеріали зазначеної справи на новий розгляд до господарського суду Волинської області.
Зокрема, в постанові Вищого господарського суду зазначено, що "обставини поставки позивачем відповідачу у грудні 2014 року вугілля на суму 88 000,00грн суд встановив, оцінивши надані відповідачем докази: податкову накладну, та картку-рахунок 631, оскільки інших доказів фактичної поставки на суму 88 000,00грн (залізнична накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару) сторони не надали.
З огляду на зазначені вище приписи законодавства, умови договору та той факт, що відповідач не заперечує поставку товару, попередні судові інстанції мали б врахувати, що для спростування доводів позивача про поставку спірного обсягу вугілля, відповідач мав довести за допомогою наявних в нього документів про поставку іншої кількості товару, ніж та, що вказана позивачем.
Однак, такі докази, як зазначено вище у цій постанові, відповідачем не надавались і судом не витребовувались та не досліджувались, у зв'язку з чим, висновок попередніх судових інстанцій про відмову в позові з підстав недоведеності позивачем факту отримання товару відповідачем, при тому, що останній цього не заперечує, а зазначає лише про поставку товару на іншу суму, не надаючи на підтвердження таких заперечень жодного доказу, який би був складений не ним особисто або ж доказів, що мають бути наявні у відповідача згідно пункту 2.8. договору, які безпосередньо доводять обсяг поставленого вугілля, суд вважає таким, що не відповідає приписам ст.ст.42, 43, 47 ГПК України".
Ухвалою суду від 23.03.2017р. справу №903/616/16 прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 26.04.2017р. на 10 год. 00хв.
03.04.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшло клопотання від 29.03.2017р. №0067/06 (вх. № 01-68/56/17), в якому він просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965, адреса: 45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1).
Заяву обґрунтовує тим, що підставою виникнення спору є відвантаження ДП "Волиньвугілля" 08.12.2014 року 138 тонн вугілля вагонами № 56300122, №56301351 у власність ПП "Сам-Моторс" за договором з ДП "Вугілля України". Відповідач, здійснивши 88 000грн. попередньої оплати вугілля вартістю 113 492,30грн. та отримавши його, відмовився проводити остаточний розрахунок з ДП "Вугілля України", у зв'язку із чим виник борг у сумі 25 492,30 грн.
Вважає, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки ДП "Волиньвугілля".
Просив оголосити перерву у судовому засіданні та продовжити розгляд справи за участю третьої особи.
Долучив до матеріалів справи копії наказу Міненерговугілля №57-к/к від 04.04.2016р. та листа від 10.03.2017р. №0046/06.
Представник позивача в судовому засіданні 26.04.2017р. та у додаткових письмових поясненнях №0087/06 від 24.04.2017р. (вх.№01-54/4092/17 від 26.04.2017р.) вказав, що між ДП "Вугілля України" та ПП "Сам-Моторс" було укладено договір поставки вугілля № 47-14/КПП від 14.10.2014р., за яким постачальник зобов'язується поставити вугілля, а покупець-прийняти його та оплатити його вартість.
У відповідності до приписів п.4 ст. 265 ГПК України сторони погодили п.2.2. договору, що поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FСА (місце відправлення) у редакції Інкотермс - 2000 року.
На підставі укладеного договору та заявки від 19.11.2014р. № 70, ДП "Вугілля України" здійснило постачання вугілля у власність ПП "Сам-Моторс" у кількості 138 тонн на загальну суму 113 492,30грн., що підтверджується дорожньою відомістю, актом приймання-передачі вугільної продукції, розрахунком ціни та вартості вугілля до нього та посвідченням про якість вугілля № 836.
Враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки вугілля та умови поставки FСА (місце відправлення) правил Інкотермс у редакції 2000 року, зобов'язання ДП "Вугілля України" по поставці вугілля ПП "Сам-Моторс" вважаються виконаними в момент передачі товару перевізнику - ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля".
Факт передачі вугілля перевізнику ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля" підтверджується дорожньою відомістю, копія якої наявна в матеріалах справи (оригінал дорожньої відомості знаходяться у перевізника ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля" ).
Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати.
Водночас, ПП "Сам-Моторс", в порушення п. 3.4. договору, здійснило часткову оплату поставленого вугілля лише на суму 88 000,00грн., що підтверджується банківською випискою та карткою рахунку 361.
Оскільки, ДП "Вугілля України" передало вугільну продукцію перевізнику, своє зобов'язання по поставці вугілля покупцю на умовах договору вважає виконаним.
Стосовно формування ціни поставленого вугілля зауважив, що відповідно до п. 3.2. договору від 14.10.2014р. № 47-14/КПП, базова ціна вугілля визначається у додатках до договору.
Відповідно до додатку №1 від 14.10.2014р. до договору поставки № 47-14/КПП від 14.10.2014р. за базовими показниками якості вугілля, ціна однієї тонни вугілля становить 1 030,20 грн.
Загальна вартість вугілля, яка постачається за цим додатком складає 515 100,00грн.
З огляду на посвідчення про якість вугілля №836 від 08.12.2014р. фактичні якісні показники вугілля становлять: за показниками золи 30,6%; за показниками вологи 9,8%.
Оскільки, фактичні якісні показники вугілля не відповідають базовим показникам якості вугілля, передбаченим в договорі поставки, до базової ціни вугілля застосовується знижка у відповідності до п. 3.2. договору поставки, в результаті чого ціна 1 тонни вугілля становить 822,41 грн.
Застосувавши знижки до базової вартості вугілля, фактична ціна 1 тонни вугілля становить 822,41грн., а вартість поставленого вугілля в кількості 138 тонн складає 113 492,90грн.
ДП "Вугілля України" направляло на адресу ПП "Сам-Моторс" розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля, а також акт приймання- передачі вугільної продукції №18. Відповідач не підписав акт приймання-передачі вугільної продукції та не повертав один екземпляр позивачу.
На виконання вимог ухвали суду від 23.03.2017р. до матеріалів справи долучив копії: рахунку-фактури № ВУ-СВ-0004767; акту приймання-передачі вугільної продукції №18 від 09.12.2014р.; розрахунку знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до акту приймання-передачі вугільної продукції №18 від 09.12.2014р.; податкових накладних від 09.12.2014р, №3889, від 02,12.2014р. № 3868; банківської виписки; дорожньої відомості; посвідчення про якість вугілля від 08.12.2014р. № 836.
Крім того, звернувся до суду із заявою №0086/06 від 24.04.2017р. (вх. №06-65/78/17) про збільшення розміру позовних вимог. Заяву обґрунтовує наступним:
Позивач, керуючись ст. 22 ГПК України збільшує розмір позовних вимог на суму 3 456,96грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з чим, позивач додатково нараховує суми інфляційних втрат та 3% річних.
Розрахунок суми інфляційних втрат за період з 02.08.2016р. по 21.04.2017р.: 25 492, 30грн. * 99,7 % * 101,8 % * 102,8 % * 101,8 % * 100,9 % * 101,1 %* 101,0%* 101,8% = 2 906, 78 грн.
Розрахунок суми трьох процентів річних за період з 02.08.2016р. по 21.04.2017р.: 25 492,30грн.- * 3% / 365 * 263 (днів прострочення з 02.08.2016р. по 21.04.2017р.) = 550,18грн.
Просить стягнути з ПП "Сам-Моторс" на користь ДП "Вугілля України" 25 492,30грн. основної суми боргу, 16 894,40грн. інфляційних втрат, 1 803,12грн. річних.
Дана заява судом прийнята.
Долучив, до матеріалів справи платіжне доручення №566 від 24.04.2017р. на суму 222,00грн. про сплату судового збору за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Підтримав подане ним клопотання про залучення до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ДП "Волиньвугілля" та просив суд його задоволити.
Крім того, звернувся до суду з клопотанням від 25.04.2017р. (вх.№01-54/4091/17 від 26.04.2017р.), в якому просив суд витребувати з ДП "Волиньвугілля": оригінал Дорожньої відомості за напіввагонами №56300122 та №56301351, Авізо №12 від 31.12.2014р., акт виконаних робіт №57 від 31.12.2014р. (підписаний та скріплений печатками ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля" та ПП "Сам-Моторс"), акт виконаних робіт №7 від 31.12.2014р., заявку ПП "Сам-Моторс" на вантажопідйомний кран, дорожній лист №4, наряд-завдання №12 від 03.12.2014р.
Представники відповідача у судовому засіданні 26.04.2017р. позов заперечили, з підстав, викладених у раніше поданих відзивах.
Проти задоволення судом клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, заперечив.
Суд, керуючись ст.27 ГПК України, задоволив клопотання позивача та залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-ДП "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965, адреса: 45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1), зважаючи на те, що рішення господарського суду може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Ухвалою суду від 26.04.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі та залучення до участі в справі третьої особи розгляд справи відкладався.
Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Волиньвугілля" (код ЄДРПОУ 32365965, адреса: 45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1).
15.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшли додаткові пояснення №0098/06 від 11.05.2017р. (вх.№01-54/4571/17 від 15.05.2017р.), в яких він вказав, що між ДП "Вугілля України" та ДП "Волиньвугілля" укладено договір поставки вугілля від 14.10.2014р. № 01-10/14-КПП, відповідно до пунктів 2.2., 2.10. якого поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції Інкотермс - 2000 року. Вантажовідправники, вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження (місце відправлення) та призначення, кількість, марки, терміни (строки) поставки визначаються в заявках покупця.
Згідно з заявкою № 2772/11 від 02.12.2014р. ДП "Вугілля України" звернулося до ДП "Волиньвугілля" з проханням здійснити відвантаження вугілля в кількості двох напіввагонів на адресу ПП "Сам-Моторс".
На виконання умов договору № 01-10/14-КПП від 14.10.2014р. ДП "Волиньвугілля" здійснило відвантаження двох напіввагонів (138 тонн) на адресу ПП "Сам-Моторс", про що між ДП "Волиньвугілля" та ДП "Вугілля України" було складено акт приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014р.
Проте, ПП "Сам-Моторс" взагалі заперечує факт отримання вугілля.
Враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки вугілля та умови поставки FCA (місце відправлення) правил Інкотермс у редакції 2000 року, зобов'язання ДП "Вугілля України" по поставці вугілля на адресу ПП "Сам-Моторс" вважаються виконаними в момент передачі товару перевізнику - ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля".
Оскільки, ДП "Волиньвугілля" є вантажовідправником вугілля, а ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля" є перевізником вугілля, то за збереження вантажу, його доставку до вантажоотримувача, а також видачу вантажу несе відповідальність ДП "Волиньвугілля".
Долучив до матеріалів справи копії договору № 01-10/14-КПП від 14.10.2014р., акту приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014р., лист від 02.12.2014р. №2772/11.
Крім того, через відділ документального забезпечення та контролю до суду від позивача надійшла до суду заява-уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог №0099/06 від 11.05.2017р. (вх.№01-65/86/17 від 16.05.2017р.), в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 44 189,19грн., в т.ч. 25 492,30грн. основної суми боргу, 16 894,40грн. інфляційних втрат, 1 802,49грн. річних.
15.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення вих.№40 від 12.05.2017р. (вх.№01-54/4516/17 від 15.05.2017р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що відповідач під час першого судового розгляду справи в першій, апеляційній та касаційній інстанції, у відзиві та в запереченнях на апеляційну скаргу не визнав суть позову в повному обсязі. Не визнає відповідач і факт поставки позивачем (ДП "Вугілля України") відповідачу ( ПП "Сам-Моторс") товару за договором. Така позиція підтверджується і наявними у сторін документами та наявними матеріалами справи.
Так, в позовній заяві та в додаткових поясненнях (вих.№ 0087/06 від 24.04.2017р ) зазначено, що позивач здійснив постачання вугілля на загальну суму 113 492,30 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції, розрахунком ціни та вартості вугілля до акту приймання-передачі вугільної продукції, посвідченням №836 про якість вугілля, відвантаженого споживачам та дорожньою відомістю.
Зауважив, що наявний в матеріалах справи акт №18 приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014р., розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля до акту №18 приймання- передачі вугільної продукції від 09.12.2014р., та дорожня відомість не підписані відповідачем. Такі докази додатково підтверджують, що поставку вугілля ДП "Вугілля України" не здійснювало.
Більше того, дорожня відомість вказує, що відправником є Шахта № 9, платником є ДП "Волиньвугілля". При цьому, реквізити платника транспортування теж ДП "Волиньвугілля". Жодних даних про видачу вантажу отримувачу товару, відповідачу у справі, дорожня відомість не містить.
В даній справі Вищий господарський суд України в ухвалі від 28 лютого 2017 року звертає увагу на умови поставки, визначені сторонами в договорі №47-14/КПП від 14.10.2014 року, а відповідно, і позивач надає додаткові письмові пояснення при повторному розгляді справи, обґрунтовуючи факт поставки правилами Інкотермс 2000 року.
Так, пунктом 2.2. договору сторони визначили, що поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції Інкотермс 2000 року.
Так, дійсно згідно із статтею А 4 базису поставки FCA продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Вищим господарським судом України також зазначається, що відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції ІНКОТЕРМС-2010 за умовами поставки FCA ("Free Саrrier"/Франко перевізник) судам належало враховувати, що зобов'язання позивача з поставки слід вважати виконаним, коли товар було завантажено в транспорт.
В той же час, згідно статті А.8. базису поставки FCA "Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення" продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4.
А згідно статті А.7. базису поставки FCA "Повідомлення покупцю" продавець має надати покупцю достатнє повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.
Згідно норм ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Зауважив, що товар від позивача відповідач не отримав, як і не отримав повідомлення про належне місце та час передачі товару відповідачу.
Таким чином, всі наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність факту поставки.
Повідомив, що позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату поставленого вугілля на суму 88 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується банківськими виписками за карткою рахунку 361. Проте, згідно п.3.4. договору розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати. Інших умов та термінів оплати сторонами в договорі передбачено не було.
Таким чином, сторони в договорі чітко визначили, що умови оплати саме 100% передоплата перед здійсненням поставки. Тому посилання позивача про отримання часткової передоплати є абсолютно незрозумілими та не відповідають умовам визначеним сторонам в договорі. Зміна в односторонньому порядку умов договору не допускається.
Вказав, що визначення суми в розмірі 25 492,30 гривень як заборгованості, що підлягає стягненню не відповідає ані умовам договору, ані вимогам законів України. Адже строк виконання такого зобов'язання (погашення заборгованості в розмірі 25 492,30 гривень) не настав як за умовами договору (за відсутності доказу факту поставки та за відсутності договірних умов щодо строків оплати після поставки товару) так і згідно чинного законодавства України. Тобто, строк оплати коштів в розмірі 25 492,30 гривень не настав станом на дату розгляду даної справи за будь-яких умов.
Тому посилання позивача про здійснення відповідачем часткової передоплати та наявність боргу в розмірі 25 492,30 грн. не відповідає ані умовам договору, ані фактичним обставинам справи.
Вказав, що посилання позивача на порушення відповідачем зобов'язань по оплаті з посиланням на ст.693 ЦК України та відповідного нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.2.ст.695 ЦК України є необґрунтованим, оскільки жодного прострочення грошового зобов'язання не відбулось.
17.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення вих.№42 від 17.05.2017р. (вх.№01-54/4684/17 від 17.05.2017р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що відразу після порушення провадження по справі під час першого розгляду справи господарським судом Волинської області відповідачем були надані всі наявні в нього документи, що стосуються суті справи, а саме: копія податкової накладної №3868 від 02.12.2014р. ПП "Сам-Моторс" на суму сплаченої передоплати в розмірі 88 000,00 гривень, копія платіжного доручення № 261 від 02.12.2016 року про сплату передоплат в розмірі 88 000,00 гривень; аналітичні дані бухгалтерського обліку - картка рахунку 361, де відображено виключно здійснена передоплата у розмірі 88 000,00 гривень; копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, в якому за порядковим номером 29 вказана податкова накладна 3868 на суму 88 000 грн., з якої 14 666,67 грн. ПДВ
Договір поставки вугілля №47/14КПП від 14.10.2014 року з додатком (специфікація) №1 від 14.10.2014р., копія рахунку були додані позивачем при поданні позовної заяви, відповідно повторно відповідачем вже не додавались. Інших доказів, про що неодноразово заявляв відповідач, в останнього немає в наявності.
Звернув увагу суду на те, що посилання позивача на надіслання відповідачу претензії №1920/09 від 13.11.2015р., оригіналів акту №18 приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014р. та розрахунку знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля до акту №18 приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014р. не відповідає дійсності. Про цей факт додатково свідчить і відсутність будь-яких доказів надіслання таких документів на адресу відповідача.
Щодо надання контррозрахунку, зазначив, що оскільки поставка вугілля позивачем здійснена не була, строк погашення заборгованості не настав (заборгованість, що визнає відповідач становить 0,00 гривень, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні є безпідставними, відповідно становлять 0.00 гривень, а сума передоплати є неповерненою), тому сума, що підлягає стягненню з відповідача становить 0.00 гривень.
Щодо підстав формування ціни на вугілля, зазначив, що згідно підписаного сторонами додатку (Специфікація) №1 від 14.10.2014р. товар, що поставляється за договором: вугілля ДГ (0-200), зола базова Аd- 23,0, волога базова Wr t - 8.9 %, обсяг постачання 500 тонн, базова ціна - 858,50 грн. без ПДВ за тонну. У випадках, коли фактична зольність, масова доля вологи не відповідають вказаним нормам, до базової ціни вугілля застосовуються знижки (надбавки) в наступних розмірах: за кожен процент перевищення чи зниження зольності 2,5%; за кожен процент перевищення чи зниження масової долі вологи 1,3%.
Як вбачається з посвідчення якості №836, долученого позивачем, якісні показники вугілля були наступними: волога - 9,8%, зольність 30,6.
Сторони пунктом 3.3. договору передбачили, що зміна ціни на вугілля оформляється відповідними додатковими угодами. Відповідно до ч.2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.
Однак, всупереч вимогам договору жодної додаткової угоди щодо зміни ціни сторонами підписано не було.
Зазначив, що позивач вказує, що відображення в даних бухгалтерського обліку передоплати в розмірі 88 000,00 гривень свідчить, що товар відповідачем є відображеним (а відповідно і отриманим) в бухгалтерському обліку відповідача. В той же час, відповідач зауважив, що картка 361 бухгалтерського обліку чітко вказує, що відповідачем лише здійснена передоплата, даних про отримання будь-якого товару, що б підтвержувалось первинними документами в картці 361, та й в бухгалтерському та податковому обліку відсутні. Сума в розмірі 14 666,67 грн. ПДВ, відображена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2014 року, повністю відповідає вимогам ПК України, а саме правилу першої події, що жодним чином не може вказувати на отримання товару відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні 18.05.2017р. позовні вимоги підтримав (з врахуванням заяви-уточнення до заяви про збільшення розміру позовних вимог №0099/06 від 11.05.2017р. (вх.№01-65/86/17 від 16.05.2017р.)) та просив суд задоволити останні в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні 18.05.2017р. позов заперечили.
Водночас, звернулись до суду з клопотанням б/н від 18.05.2017р. (вх.№01-66/91/17 від 18.05.2017р.), в якому, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з додатковими доказами, поданими третьою особою та відповідачем в судовому засіданні, просили суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи.
Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні 18.05.2017р. проти задоволення судом даного клопотання не заперечили.
Представник третьої особи в судовому засіданні 18.05.2017р. надав суду пояснення №606/1.10/10-39 від 17.05.2017р. (вх.№01-54/4686/17 від 18.05.2017р.), в яких вказав, що 08 грудня 2014 року ДП "Волиньвугілля" відвантажило 138 тонн вугілля у власність ПП "Сам-Моторс" за договором з ДП "Вугілля України" вагонами №56300122, №56301351 загальною вартістю 113 492,30 грн. про що свідчать наступні документи: копії пам'ятки прийомоздавача форми ГУ 45, дорожньої відомості за вагонами №56300122, №56301351, авізо №12 від 31.12.2014 року, акту виконаних робіт №7 від 31.12.2014року, заявки ПП "Сам-Моторс" на вантажопідйомний кран, дорожнього листа №4 та акту виконаних робіт №57, які долучив до матеріалів справи.
Судом прийнято заяву позивача №0099/06 від 11.05.2017р. (вх.№01-65/86/17 від 16.05.2017р.), розцінено як заяву про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 44 189,19грн.
Ухвалою суду від 18.05.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі, на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, як винятковий випадок, задоволено клопотання представника відповідача, продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд спору.
Зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та первинні докази по справі з врахуванням пояснень відповідача та третьої особи; відповідача-додаткові письмові пояснення та первинні докази по справі з врахуванням пояснень позивача та третьої особи; третю особу-додаткові детальні письмові пояснення та докази щодо підстав відвантаження відповідачу 138т вугілля, передачі його ПП "Сам-Моторос"; оригінали долучених до пояснення від 17.05.2017р. доказів та додаткові докази з врахуванням висловлених відповідачем зауважень.
26.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення вих.№47 від 25.05.2017р. (вх.№01-54/4966/17 від 26.05.2017р.), в яких він позов заперечив, вказавши, що долучена третьою особою дорожня відомість за вагонами №56300122, №56301351 є недопустимим та неналежним доказом по справі, оскільки не містить відміток та будь-яких даних про приймання вантажу до перевезення підприємством "Волиньвантажтранс"; не містить жодної дати щодо відвантаження вантажу ДП "Волиньвугілля"; номери вагонів в обох дорожніх відомостях ідентичні №56300122, №56301351; підпис особи, відповідальної за відвантаження відсутній; не містить жодних відміток, даних чи підписів про видачу вантажу відповідачу.
Зазначив, що всі в сукупності вищевказані факти вказують, що факт відвантаження товару по дорожній відомості за вагонами №56300122, №56301351 був відсутній, а інші докази факту відвантаження продукції подані третьою особою, які б могли в сукупності з дорожньою відомістю підтверджувати факт відвантаження товару відповідачу є теж не належними.
Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.
Крім того, звернувся до суду з клопотанням б/н від 01.06.2017р. (вх.№01-54/5229/17), яким долучив до матеріалів справи копію дорожньої відомості на групу вагонів №56300122, №56301351.
Представники відповідача в судовому засіданні 01.06.2017р. позов заперечили.
В судовому засіданні 01.06.2017р. та в додаткових поясненнях №651/1.10/10-39 від 01.06.2017р. (вх.№01-54/5228/17) представник третьої особи вказав, що ДП "Волиньвугілля" в судовому засіданні 18.05.2017р. було подано ряд документів, які засвідчують факт відвантаження 09.12.2014р. ДП "Волиньвугілля" 138 тонн вугілля у власність ПП "Сам-Моторс" за договором з ДП "Вугілля України" вагонами №56300122, №56301351 загальною вартістю 113 492,30грн.
Долучив до матеріалів справи копії заявки на вантажопідйомний кран та посвідчення №836 про якість вугілля, відвантаженого споживачам.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, господарський суд, -
встановив:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2014 року між Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Сам-Моторс" (покупець/відповідач) було укладено договір поставки вугілля №47-14/КПП, згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити вугілля, а покупець прийняти його і оплатити його вартість.
Згідно пунктів 2.1-2.2 поставці підлягає вугілля марки Г/Ж СШ (0-13), ДГ (0-200) орієнтовно в кількості 2000 тонн. Фактичні щомісячні обсяги постачання сторони узгоджують у додатках (специфікаціях) до договору. Поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції інкотермс - 2000 року. В разі якщо сторони погодять оплату вищезазначених послуг по перевезенню вугілля постачальником, покупець компенсує постачальникові його затрати на підставі відповідного рахунку та підтверджуючих документів.
У відповідності до п.п.3.1-3.4 договору загальна сума договору (без врахування вартості перевезення) становить суму всіх додатків до договору. Базова ціна вугілля визначається у додатках до цього договору. Розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати. Дату внесення передоплати покупець зобов'язаний додатково погодити з постачальником. При наявності згоди постачальника можливі інші терміни розрахунків.
До договору поставки сторони підписали додаток (специфікація) №1, в якому вказали загальну вартість товару 515 100,00 грн., період поставки жовтень 2014 року (т. 1 а.с. 10).
02.12.2014 року ПП “Сам Моторс” перерахувало ДП “Вугілля України” 88000 грн. за вугілля згідно договору №47-14/КПП від 14.10.2014 року (т. 1 а.с. 12-13).
Відповідно до п.2.8 договору поставки на кожну партію вугілля постачальник повинен передати покупцеві наступні документи:
-рахунок-фактуру на оплату;
-акт приймання-передачі товару;
-податкову накладну на поставлений товар або зведену податкову накладну із реєстром відвантажень. Податкова накладна, що виписується постачальником та передається покупцю, має відповідати вимогам встановленим Податковим кодексом України, іншим нормативним документам, а також документам, які видаються податковими органами в якості податкової консультації;
-завірену копію залізничної або товарно-транспортної накладної;
-документ, який підтверджує якість товару (посвідчення якості).
У позовній заяві позивач вказує, що поставка вугілля по договору №47-14/КПП від 14.10.2014 року здійснена на суму 113 492,30 грн. з ПДВ, в підтвердження долучає акт прийому-передачі вугільної продукції від 09.12.2014 року на суму 113 492,30 грн. підписаний ним, посвідчення №836 про якість вугілля, копію дорожньої відомості, в якій вантажовідправник - Шахта №9 ДП “Волиньвугілля” (м.Нововолинськ, вул.Луцька,1).
В п.2.10 договору поставки вугілля №47-14/КПП зазначено, що вантажовідправники, вантажоутримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, терміни (строки) поставки визначаються в письмових заявках покупця.
Строк дії договору встановлюється з дати підписання і діє до 31.12.2014р.
Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглої печатки (т.1 а.с. 7-8).
Позивач, посилаючись на те, що на виконання умов договору, ним, 09.12.2012 було поставлено відповідачу вугілля на загальну суму 113 492,30грн, тоді як відповідач розрахувався за поставлене вугілля частково на загальну суму 88000,00грн, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 44 189,19грн, з яких 25 492,30грн. основної суми боргу, 16 894,40грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по березень 2017р. (включно), 1 802,49грн. річних за період з 10.12.2014року по 21.04.2017р. (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог №0099/06 від 11.05.2017р. (вх.№01-65/86/17).
Крім того, судом враховано, що що між Державним підприємством "Вугілля України" та Державним підприємством "Волиньвугілля" укладено договір поставки вугілля від 14.10.2014р. № 01-10/14-КПП (т. 1 а.с. 244-246), відповідно до пунктів 2.2., 2.10. якого поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції Інкотермс - 2000 року. Вантажовідправники, вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження (місце відправлення) та призначення, кількість, марки, терміни (строки) поставки визначаються в заявках покупця.
Згідно з заявкою № 2772/11 від 02.12.2014р. ДП "Вугілля України" звернулося до ДП "Волиньвугілля" з проханням здійснити відвантаження вугілля в кількості двох напіввагонів на адресу ПП "Сам-Моторс" (т. 1 а.с. 248).
На виконання умов договору № 01-10/14-КПП від 14.10.2014р. ДП "Волиньвугілля" здійснило відвантаження двох напіввагонів (138 тонн) на адресу ПП "Сам-Моторс", про що між ДП "Волиньвугілля" та ДП "Вугілля України" було складено акт приймання-передачі вугільної продукції від 09.12.2014р. (т. 1 а.с. 247).
Враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки вугілля та умови поставки FCA (місце відправлення) правил Інкотермс у редакції 2000 року, зобов'язання ДП "Вугілля України" по поставці вугілля на адресу ПП "Сам-Моторс" вважаються виконаними в момент передачі товару перевізнику - ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля".
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Договір поставки вугілля №47-14/КПП від 14.10.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно норм ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частиною четвертою ст.265 ГК України передбачено, що сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Відповідно до п.2.2. договору поставка відбувається на підставі заявки покупця на умовах FCA (місце відправлення) у редакції інкотермс - 2000 року.
Згідно із статтею А 4 базису поставки FCA продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 “а”, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.
Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 “а”, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Таким чином, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів в редакції ІНКОТЕРМС-2010 за умовами поставки FCA (“Free Carrier”/Франко перевізник) зобов'язання позивача з поставки слід вважати виконаним, коли товар було завантажено в транспорт.
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором чи законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові для відправлення, відчуженого без зобов'язання доставки.
У постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017р. у даній справі зазначено: "судами встановлено, що позивач здійснив у грудні 2014 року поставку відповідачу вугілля, втім зазначає про поставку товару на меншу суму, ніж зазначає позивач, посилаючись на додані до позовної заяви документи на пітдвердження цього.
Відтак, спір у справі, фактично, існує щодо обсягу поставки, адже визначена специфікацією ціна тонни вугілля, свідчить, що різні ціни спірної партії (зазначені позивачем та відповідачем) могли утворитися внаслідок поставки іншого обсягу вугілля ніж зазначає позивач.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Пунктом 2.8 договору сторони узгодили, що на кожну партію вугілля постачальник повинен передати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру на оплату; акт приймання-передачі товару; податкову накладну на поставлений товар або зведену податкову накладну із реєстром відвантажень. Податкова накладна, що виписується постачальником та передається покупцю, має відповідати вимогам встановленим Податковим кодексом України, іншим нормативним документам, а також документам, які видаються податковими органами в якості податкової консультації; завірену копію залізничної або товарно-транспортної накладної; документ, який підтверджує якість товару (посвідчення якості).
Згідно ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Відповідно до ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.
Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Обставини поставки позивачем відповідачу у грудні 2014 року вугілля на суму 88000,00грн суд встановив, оцінивши надані відповідачем докази: податкову накладну, та картку-рахунок 631, оскільки інших доказів фактичної поставки на суму 88000,00грн (залізнична накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару) сторони не надали".
У постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017р. у даній справі вказано: "обставини поставки позивачем відповідачу у грудні 2014 року вугілля на суму 88000,00грн суд встановив, оцінивши надані відповідачем докази: податкову накладну, та картку-рахунок 631, оскільки інших доказів фактичної поставки на суму 88000,00грн (залізнична накладна, товарно-транспортна накладна, акт приймання-передачі товару) сторони не надали.
З огляду на зазначені вище приписи законодавства, умови договору та той факт, що відповідач не заперечує поставку товару, попередні судові інстанції мали б врахувати, що для спростування доводів позивача про поставку спірного обсягу вугілля, відповідач мав довести за допомогою наявних в нього документів про поставку іншої кількості товару, ніж та, що вказана позивачем.
Однак, такі докази, як зазначено вище у цій постанові, відповідачем не надавались і судом не витребовувались та не досліджувались, у зв'язку з чим, висновок попередніх судових інстанцій про відмову в позові з підстав недоведеності позивачем факту отримання товару відповідачем, при тому, що останній цього не заперечує, а зазначає лише про поставку товару на іншу суму, не надаючи на підтвердження таких заперечень жодного доказу, який би був складений не ним особисто або ж доказів, що мають бути наявні у відповідача згідно пункту 2.8. договору, які безпосередньо доводять обсяг поставленого вугілля, суд вважає таким, що не відповідає приписам ст.ст.42, 43, 47 ГПК України".
З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача поставки позивачем товару не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки як зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017р. відповідач не заперечує, а зазначає лише про поставку товару на іншу суму, не надаючи на підтвердження таких заперечень жодного доказу, який би був складений не ним особисто або ж доказів, що мають бути наявні у відповідача згідно пункту 2.8. договору, які безпосередньо доводять обсяг поставленого вугілля.
Доказів які б підтверджували поставку позивачем відповідачу вугілля на іншу суму чи в іншому обсязі суду сторонами не надано.
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що 09.12.2012р. позивачем було поставлено відповідачу вугілля на загальну суму 113 492,30грн, тоді як відповідач розрахувався за поставлене вугілля частково на загальну суму 88 000,00грн., що стверджується банківською випискою від 02.12.2014р. з призначенням платежу: "оплата за вугілля згідно договору №47-14/КПП від 14.10.2014р." та карткою рахунку 361, заборгувавши тим самим позивачу 25 492,30грн., доказів поставки чи оплати на іншу суму сторонами суду не надано.
Враховуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки вугілля та умови поставки FСА (місце відправлення) правил Інкотермс у редакції 2000 року, зобов'язання ДП "Вугілля України" по поставці вугілля ПП "Сам-Моторс" вважаються виконаними в момент передачі товару перевізнику - ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля".
Факт передачі вугілля перевізнику ВП "Вантажно-транспортне управління" ДП "Волиньвугілля" підтверджується дорожньою відомістю, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 3.4. договору, розрахунки за вугілля проводяться на умовах 100% передоплати.
Водночас, ПП "Сам-Моторс", в порушення п. 3.4. договору, здійснило часткову оплату поставленого вугілля лише на суму 88 000,00грн., що підтверджується банківською випискою та карткою рахунку 361.
Оскільки, ДП "Вугілля України" передало вугільну продукцію перевізнику, своє зобов'язання по поставці вугілля покупцю на умовах договору позивачем виконані.
Стосовно формування ціни поставленого вугілля суд зауважує, що відповідно до п. 3.2. договору від 14.10.2014р. № 47-14/КПП, базова ціна вугілля визначається у додатках до договору.
Відповідно до додатку №1 від 14.10.2014р. до договору поставки № 47-14/КПП від 14.10.2014р. за базовими показниками якості вугілля, ціна однієї тонни вугілля становить 1 030,20 грн.
Загальна вартість вугілля, яка постачається за цим додатком складає 515 100,00грн.
З огляду на посвідчення про якість вугілля №836 від 08.12.2014р. фактичні якісні показники вугілля становлять: за показниками золи 30,6%; за показниками вологи 9,8%.
Оскільки, фактичні якісні показники вугілля не відповідають базовим показникам якості вугілля, передбаченим в договорі поставки, до базової ціни вугілля застосовується знижка у відповідності до п. 3.2. договору поставки, в результаті чого ціна 1 тонни вугілля становить 822,41 грн.
Застосувавши знижки до базової вартості вугілля, фактична ціна 1 тонни вугілля становить 822,41грн., а вартість поставленого вугілля в кількості 138 тонн складає 113 492,30грн.
Як вбачається з пояснень представника позивача, ДП "Вугілля України" направляло на адресу ПП "Сам-Моторс" розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля, а також акт приймання- передачі вугільної продукції №18. Відповідач не підписав акт приймання-передачі вугільної продукції та не повертав один екземпляр позивачу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника третьої особи-ДП "Волиньвугілля"- 09 грудня 2014 року ДП "Волиньвугілля" відвантажило 138 тонн вугілля у власність ПП "Сам-Моторс" за договором з ДП "Вугілля України" вагонами №56300122, №56301351 загальною вартістю 113 492,30 грн. про що свідчать наступні документи: копії пам'ятки прийомоздавачої форми ГУ 45, дорожньої відомості за вагонами №56300122, №56301351, авізо №12 від 31.12.2014 року, акту виконаних робіт №7 від 31.12.2014року, заявки ПП "Сам-Моторс" на вантажопідйомний кран, дорожнього листа №4, які долучені до матеріалів справи та оригінали яких були оглянуті судом в судовоиму засіданні.
Суд вважає, що позивачем та третьою особою надано достатньо доказів підтвердження поставки відповідачу вугілля, а саме виписка банку про перерахування позивачу коштів в сумі 88 000 грн. за вугілля з посиланням на договір №47-14/КПП від 14.10.2014 року, картка рахунку №361, посвідчення про якість вугілля №836, копія дорожньої відомості за вагонами №56300122, №56301351, пам'ятка прийомоздавача форми ГУ 45, рахунок-фактура №ВУ-СФ-0004767 від 09.12.2014р. на суму 113 492,30грн, авізо №12 від 31.12.2014 року, акт приймання-передачі вугільної продукції №18 від 09.12.2014р.; акт виконаних робіт №7 від 31.12.2014року, розрахунок знижок/надбавок ціни та вартості вугілля до акту приймання-передачі вугільної продукції №18 від 09.12.2014р.; податкові накладні від 09.12.2014р. №3889, від 02.12.2014р. № 3868, заявка ПП "Сам-Моторс" на вантажопідйомний кран.
А тому, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25 492,30грн. основної заборгованості та необхідність задоволення позову в цій частині.
Заперечення відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони безпідставні.
Щодо стягнення з відповідача 1 802,49грн. -3% річних за період з 10.12.2014року по 21.04.2017р. та 16 894,40грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по березень 2017р. (включно) (з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог №0099/06 від 11.05.2017р. (вх.№01-65/86/17) суд зазначає наступне.
Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вищий господарський суд України п. 1.3 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зауважив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та суми індексу інфляції, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України в зазначеному позивачем розмірі.
Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про підставність позову та необхідність його задоволення.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. слід віднести на нього згідно зі ст. 49 ГПК України.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Сам-Моторс" (Волинська обл., місто Нововолинськ, вул. Зелена, буд. 65, код 32456732)
на користь Державного підприємства "Вугілля України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код 32709929)
44 189,19грн., в т.ч 25 492,30грн.-суми основного боргу, 1 802,49грн.-3% річних, 16 894,40грн.-суми індексу інфляції та 1 378,00грн.-витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення складено
06.06.2017
Суддя С. В. Бондарєв