04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" травня 2017 р. Справа№ 910/22773/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Верьовкін С.С.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Янєв О.М. (дов. від 21.03.2017 р.);
від третьої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна"
на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017р.
по справі № 910/22773/16 (суддя Спичак О.М.)
За позовом приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна"
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 15 180,47 грн.,-
В грудні 2016 року приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна", в якій позивач просив стягнути з останніх на користь позивача 15 180,47 грн. страхового відшкодування.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2016р. залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. по справі № 910/22773/16 позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" на користь приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" страхове відшкодування в сумі 15 180,47 грн.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 була пов'язана трудовими (службовими) відносинами з відповідачем 2 та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконувала свої службові обов'язки, з огляду на приписи ст.1172 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме у відповідача 2 виник обов'язок з відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1, права вимагати якої виникло у позивача з урахуванням приписів статтей 993, 1194 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. у справі № 910/22773/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що суд першої інстанції посилався на платіжне доручення № 461 від 08.06.2015 р., проте, відповідно до зазначеного платіжного доручення платіж у сумі 44 480,55 грн. був здійснений ТОВ «Європейський Альянс», а не позивачем - ПАТ «Європейський страховий альянс».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/22773/16.
24.05.2017 р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
30.05.2017 р. представником відповідача 2 надані письмові пояснення.
В судове засідання 30.05.2017 року представники позивача, відповідача 1 та третьої особи не з'явився, про причини неявки не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача 1 та третьої особи за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні 30.05.2017 року представник відповідача 2 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 р. скасувати.
Заслухавши пояснення представника відповідача 2, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.04.2013 р. між ПАТ «Європейський страховий альянс» (позивач, страховик) та ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» (страхувальник) було укладено договір страхування транспортних засобів №1038194 (договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, визначеним в додатку до цього договору (а.с. 13-14).
Відповідно до п. 2.9. договору цей договір набуває чинності з 08.04.2013 р. і закінчує свою дію після закінчення строку дії всіх оформлених сторонами додатків до цього договору. Початком дії окремого додатку відносно кожного окремого ТЗ є дата, яка вказана у відповідному додатку, як дата початку його дії.
Між ПАТ «Європейський страховий альянс» та ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» було підписано додаток № 45/1042438 від 07.07.2014 р. (а.с.15) до генерального договору страхування №1038194 від 08.04.2013 р. щодо, окрім інших, транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1. Строк дії зазначеного додатку: з 13 липня 2014 р. по 12 липня 2015 р.
27.04.2015р. у місті Полтава, в Октябрському районі по вул.Сінна (Чапаєва) сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Renault Clio, державний номер НОМЕР_2, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" під керуванням ОСОБА_3, та KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та який належить «Нижегородському хіміко-фармацевтичному заводу» (а.с. 18)
29.04.2015 р. представником ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» було подано до позивача повідомлення про подію з транспортним засобом № 568/15/50/ТР25/00/0 (а.с. 20)
12.05.2015 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Автопланета-Моторс" було виставлено ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» рахунок-фактуру №АМ-С-00346 від 12.05.2015р., відповідно до якої вартість відновлювального ремонту транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1 становила 44 480,55 грн. (без знижки - 46 038,00 грн.; загальна знижка - 1 557,45 грн.) (а.с. 48)
Відповідно до звіту №435 про оцінку майна (визначення матеріального збитку), який складено приватним підприємством "Центр незалежної оцінки та експертизи" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 16345/14, виданий ФДМУ 12.05.2014 р.) на замовлення приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", вартість матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість завданого власнику транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.04.2015р., становила 45 640,00 грн. (а.с. 21-37).
04.06.2015р. приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №568/15/50/ТР25/00/2 від 04.06.2015р., відповідно до якого страховиком прийнято рішення про виплату ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацефтичний завод» страхового відшкодування в розмірі 44 480,55 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Автопланета-Моторс" згідно рахунку № АМ-С-00346 від 12.05.2015 р. (а.с. 40-41)
08.06.2015 р. представником позивача - ТОВ «Європейський Альянс» на підставі страхового акту №568/15/50/ТР25/00/2 від 04.06.2015р. , рахунку-фактури №АМ-С-00346 від 12.05.2015р. було сплачено ТОВ «Автопланета-Моторс» 44 480,55 грн. в рахунок ремонтну транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 42).
Згідно постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 28.08.2015р. по справі №554/5633/15-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм «Renault Clio», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 вимог п.8.7, 8.10 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Clio», державний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача 1 - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7586933, розмір франшизи згідно з вказаним полісом складає 510,00 грн. (а.с. 43)
19.10.2015 р. позивач звернувся до відповідача 1 з заявою № 1514/8 від 19.10.2015 р. про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), в якій він просив відповідача 1 відшкодувати в порядку регресу 43 970,55 грн. (44 480,55 грн. - 510,00 грн. франшизи) (а.с. 71)
Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" було проведено розрахунок суми страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 29 300,00 грн. (за вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу). (а.с. 73-75)
Платіжним дорученням № 21592 від 26.11.2015р. ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" було перераховано ПАТ «Європейський страховий альянс» 29 300,08 грн. (а.с. 76)
Посилаючись на те, що фактичні витрати позивача на сплату страхувальнику за договором №1038194 від 08.04.2013р. страхування автотранспортних засобів страхового відшкодування перевищують суму грошових коштів, яка була в досудовому порядку перерахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення з останніх 15 180,47 грн.
Відмовляючи в задоволенні вимог до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", суд першої інстанції зазначив, що приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" при визначенні суми страхового відшкодування, яка підлягає виплаті позивачу в порядку регресу, було вираховано коефіцієнт фізичного зносу, а отже позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягають залишенню без задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Нормами ст. 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1, була застрахована позивачем за договором страхування автотранспортних засобів № 1038194.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Пунктом 36.1. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як було встановлено колегією суддів, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Clio», державний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача 1 - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7586933.
За умовами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Умови полісу серії АІ/7586933 та положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 Цивільного кодексу України, свідчать про те, що у приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, у межах ліміту його відповідальності за страховим випадком (50 000,00 грн.) та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи (яка згідно полісу дорівнює нулю).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 Постанови №6 від 27.03.1992р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Отже, відповідач 1, як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, на підставі спеціальної норми ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, як вказано вище, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 22.12.2016р. Вищого господарського суду України по справі №910/8026/16.
Наведене вище, також, відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015р. у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, тобто у даному випадку - позивача, визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої Звітом про оцінку транспортного засобу.
Одночасно, при визначенні суми коефіцієнту фізичного зносу, який підлягає вирахуванню з суми страхового відшкодування, обов'язок виплати якого виник у відповідача 1, колегією суддів також враховано наступне.
Пунктом 3.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яку затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003р. Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.
Згідно п.7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою:
Ез = 1 - (С/Цн).
У п.7.38 Методики вказано, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних колісних транспортних засобів, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації колісних транспортних засобів взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю. Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників колісних транспортних засобів зі строком експлуатації понад 12 років значення Е З приймається рівним 0,7. Для колісних транспортних засобів зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту колісних транспортних засобів впродовж двох років до дати оцінки Е З підлягає розрахунку за формулою і його значення приймають не менше 0,5. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану колісних транспортних засобів унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення (п.п.7.40, 7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).
Відповідно до п. 34.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів « для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Як встановлено судом першої інстанції, зазначалось відповідачем 1 та з боку відповідача 2 не заперечувались, транспортний засіб KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1 був учасником дорожньо-транспортних пригод 25.08.2012 р. та 27.03.2014 р.
Як вбачається з розрахунку фізичного зносу транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1, здійсненого з боку відповідача 1 аварійним комісаром Кукса М.Г. (а.с. 43-44), останнім було визначено коефіцієнт фізичного зносу складових, що підлягають заміні, у розмірі 51,30 %.
Таким чином, оскільки розмір відновлювального ремонту транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1 був визначений у розмірі 44 480,55 грн., а тому матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1 з урахуванням розрахованого фізичного зносу (51,30 %) становить 29 300,08 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" при визначенні та виплаті суми страхового відшкодування у розмірі 29 300,08 грн., яка підлягає виплаті позивачу в порядку регресу, було враховано коефіцієнт фізичного зносу, у зв'язку з чим позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягають залишенню без задоволення.
Щодо позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 була пов'язана трудовими (службовими) відносинами з відповідачем 2 та в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконувала свої службові обов'язки, з огляду на приписи ст.1172 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що саме у відповідача 2 виник обов'язок з відшкодування шкоди завданої власнику транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1, права вимагати якої виникло у позивача з урахуванням приписів статті 1194 Цивільного кодексу України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст.27 Закону України "Про страхування".
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому, за змістом статті 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом статті 1194 Цивільного кодексу України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 02.12.2015р. по справі №6-691цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що з товариства, працівник якого є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на менший розмір вказаних збитків є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з врахуванням зносу, який відшкодовує страховик згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 10.02.2016р. по справі №6-2878цс15.
Як зазначалось вище, відповідно до постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 28.08.2015р. по справі №554/5633/15-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм Renault Clio, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 вимог п.8.7, 8.10 Правил дорожнього руху України.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження по справі стосовно ОСОБА_3 закрите.
У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Аналогічну правову позицію наведено у Постанові №4 від 11.03.2013р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".
Отже, колегія суддів приймає постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 28.08.2015р. по справі №554/5633/15-п в якості належного доказу вини ОСОБА_3 у вчиненні 27.04.2015р. дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При розгляді справ про відшкодування шкоди за ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи (роботодавця) настає лише у випадках, коли фізична особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з роботодавцем в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї юридичної особи. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 09.06.2015р. Вищого господарського суду України по справі №914/2513/14.
Як вбачається з матеріалів справи, Київським районним судом міста Полтави розглядалась справа №552/2934/16-ц за позовом приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу в сумі 15180,47 грн. (а.с. 63)
Рішенням від 20.10.2016р. Київського районного суду міста Полтави відмовлено в задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс".
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.
Отже, рішення від 20.10.2016р. Київського районного суду міста Полтави по справі №552/2934/16-ц, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
У наведеному судовому рішенні встановлено, що з 15 січня 2014 р. по 29 травня 2015 р. ОСОБА_6 перебувала в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Тева Україна». Автомобіль Renault Clio, державний номер НОМЕР_2, належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Тева Україна», в якому працювала ОСОБА_6
Як вже зазначалось, відповідачем 1 були частково визнані, ще до подачі даного позову, пред'явлені до нього позивачем вимоги на суму 29 300,08 грн. - виходячи з розміру відновлювального ремонту транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1, - 44 480,55 грн. з урахуванням встановленого відповідачем 1 коефіцієнту зносу деталей - 0,51.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля про встановлення вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем 2 не спростовано перед судом належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 32 - 34 ГПК України висновок відповідача 1 по встановленню коефіцієнту зносу деталей застрахованого автомобіля.
Про призначення судової експертизи з порядку ст. 41 ГПК України відповідача 2 клопотання не заявляв.
Серед іншого, відповідачем 2 не спростовано обраховану відповідачем 1 по наведеній у Методиці формулі вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі - 29 300,08 грн. з урахуванням зносу його деталей - 0,46.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕВА УКРАЇНА" про стягнення страхового відшкодування в сумі 15 180,47 грн.
Щодо твердження апелянта про те, що відповідно до платіжного доручення № 461 від 08.06.2015 р., платіж у сумі 44 480,55 грн. був здійснений ТОВ «Європейський Альянс», а не позивачем - ПАТ «Європейський страховий альянс», колегія суддів зазначає наступне.
16.01.2009 р. між закритим акціонерним товариством «Європейський страховий альянс», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (довіритель), та товариством з обмеженою відповідальністю «Страховий альянс» (повірений) було укладено договір доручення № 3-09П, відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя виконувати роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань клієнтам довірителя (страхувальники).
Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачено, що повірений на підставі прийнятих рішень здійснює виплату страхового відшкодування страхувальникам в межах повноважень, встановлених цим договором або за окремою домовленістю сторін.
До повноважень повіреного, окрім іншого, належить здійснювати самостійно за рахунок коштів довірителя виплату страхового відшкодування від імені довірителя за складеними і прийнятими повіреним страховими актами. (п. 7.3.2. договору)
Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Згідно з ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Колегія суддів зазначає, що платіжним дорученням ТОВ «Європейський альянс», як повірений за договором доручення № 3-09П від 16.01.2009 р., виконуючи умови договору доручення, на підставі страхового акту №568/15/50/ТР25/00/2 від 04.06.2015р., складеного ПрАТ «Європейський страховий альянс» та рахунку-фактури №АМ-С-00346 від 12.05.2015р. сплатив ТОВ «Автопланета-Моторс» 44 480,55 грн. в рахунок ремонтну транспортного засобу KIA Ceed, державний номер НОМЕР_1.
Оскільки, зазначена плата здійснювалась за договором доручення № 3-09П від 16.01.2009 р. та за завданням довірителя, а тому правочин щодо сплати 44 480,55 грн., вичинений ТОВ «Європейський альянс», відповідно до ст. 1000 ЦК України, створює цивільні права та обов'язки саме для довірителя - ПрАТ «Європейський страховий альянс».
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2017 року у справі № 910/22773/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тева Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 року у справі № 910/22773/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 року у справі № 910/22773/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/22773/16 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко