04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" травня 2017 р. Справа№ 910/21543/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача : Шутов О.О. - представник;
Від відповідача: Крисевич В.П.-представник;
Від третьої особи на стороні позивача: Бакун С.С.-представник;
Від третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_5- представник.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017
у справі № 910/21543/16 (суддя Князьков В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національного банку України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_8
про визнання договору недійсним
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про визнання недійсним нікчемного договору купівлі-продажу прав вимоги від 02.09.2014 та застосування наслідків його недійсності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення тимчасової адміністрації позивача, перевірено правочини, вчинені протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та виявлено, що 02.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (покупець) було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до умов якого продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю (за Кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007, укладеним з ОСОБА_8), а покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Як зазначає позивач, вказаний договір є недійсним, оскільки всупереч того, що за кредитним договором у позичальника існувала заборгованість, банк уклав правочин - Договір про внесення змін спрямований на припинення дії іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання кредитного договору. Укладанням договору про внесення змін і доповнень були припинені правовідносини за Іпотечним договором, а також іпотека (заборона відчуження нерухомого майна). Внаслідок укладення договору про внесення змін та доповнень, обтяження предмету іпотеки припинено та банк втратив високоліквідне забезпечення за кредитним договором. Отже, за договором про розірвання банк взяв на себе зобов'язання щодо припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна, а також відмовився від можливості задовольнити свої вимоги за кредитом за рахунок предмету іпотеки (відмовився від власних майнових вимог); до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання щодо припинення обтяження предмету іпотеки, що стало однією з причин неплатоспроможності банку, а виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що суперечить п.1., п. 2 ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також позивач зазначає, що загальна купівельна ціна за спірним договором становить 10000,00 грн., а загальна сума вимог, які виникли і нараховані за кредитним договором станом на 02.09.2014 - 151 018,62 доларів США, тобто оспорюваний правочин вчинений за ціною, яка є значно меншою від її оціночної вартості, що суперечить п.3. ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Протоколом засідання комісії № 74 від 25.09.2015 з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11.03.2015, визнано нікчемним договір купівлі - продажу прав вимоги від 02.09..2014р. та договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №2242/1/Zфквіп-07, на підставі ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про що було повідомлено ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" та приватного нотаріуса Ковальчука С.П.
Крім того, 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, у тому числі і кредитне зобов'язання ОСОБА_8 Відповідно до умов даного договору на ПАТ "Дельта Банк" було переведено зобов'язння ТОВ "Укрпромбанку", зокрема, і за укладеними з Національним банком кредитними договорами, а також укладеного з метою їх забезпечення, договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009 У зв'язку з укладанням між Національним банком України, ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" вказаного в тристороннього договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, між Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк" 20.07.2010 було укладено Договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору застави майнових прав від 06.10.2009 №51/64/144/39/86, відповідно до умов якого ПAT "Дельта Банк" (як заставодавець), передав у заставу Національному банку України майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між заставодавцем та юридичними і фізичними особами, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, зокрема, і за кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007, укладеним з ОСОБА_8 На підставі вищенаведеного, позивач зазначає, що договір купівлі - продажу прав вимоги було укладено без згоди Національного банку України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/21543/16 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" нікчемний договір про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів переданих на виконання договору про купівлю-продаж прав вимоги від 02.09.2014.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судові витрати у розмірі 2 756 ,00 грн. 00 коп.
Не погодившись з вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду від 11.01.2017, за якою просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у справі № 910/21543/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2017 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 23.03.2017.
Представник третьої особи на стороні відповідача 20.03.2017 через відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача 20.03.2017 через відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представник третьої особи на стороні відповідача 23.03.2017 через відділ документального забезпечення суду подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
В судовому засіданні, призначеному на 23.03.2017, повноважний представник третьої особи на стороні відповідача заявив усне клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні представники сторін не заперечували проти залучення доказів до матеріалів справи, які були подані Представником третьої особи на стороні відповідача 23.03.2017 та не заперечували проти витребування доказів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017, витребувано у Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" матеріали кредитної справи ОСОБА_8, сформовану ТОВ "Укпромбанк" та доповнену після передачі в 2010 році ПАТ "Дельта Банк". Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" надати суду чіткі письмові пояснення з викладенням своїх заперечень та з посиланням на фактичні обставини справи і норми чинного законодавства, що регулюють зазначені відносини. Розгляд справи відкладено на 06.04.2017.
04.04.2017 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли пояснення, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 № 09-53/1429/17, у зв'язку із перебування суддів Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/21543/16.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" у справі №910/21543/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Майданевича А.Г. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" до провадження.
06.04.2017 від представника третьої особи на стороні відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та доручення доказів, а також від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було відкладено на 16.05.2017.
15.05.2017 через канцелярію від позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2017 надійшли письмові пояснення, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
Крім того 15.05.2017 через канцелярію від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2015 надійшли письмові пояснення, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
В судовому засіданні, призначеному на 16.05.2017, колегія суддів поставила на обговорення клопотання представника третьої особи на стороні відповідача про повторне витребування доказів.
Учасники судового засідання не заперечували проти клопотання про витребування доказів.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" було відкладено на 30.05.2017.
17.05.2017 через канцелярію від позивача на виконання вимог ухвали від 16.05.2017, надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
25.05.2017 через канцелярію від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, які колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.
Крім того в судовому засіданні 30.05.2017 представником позивача на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 було надано для огляду оригінал Договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта банку від 30.06.2010 №2258.
В судовому засіданні, призначеному на 30.05.2017, представники позивача та третьої особи на стороні позивача надали пояснення по суті спору, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 залишити без змін.
В судовому засіданні, призначеному на 30.05.2017, представники відповідача та третьої особи на стороні відповідача надали пояснення по суті спору, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 повністю та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №2242/ФКВ-07 (відклична відновлювальна кредитна лінія, надалі - кредитний договір) в національній валюті (без капіталізації процентів, за умовами якого позичальник отримав кредит у сумі 100 000,00 доларів США, термін погашення 13.12.2010.
Виконання кредитних зобов'язань позичальника за договором №2242/ФКВ-07 забезпечувалось іпотечним договором №2242/Zфквіп-07 від 14.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Німченко О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за №8555. Відповідно до умов договору іпотеки, предметом іпотеки є земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер НОМЕР_1.
На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30.06.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. від 30.06.2010 за реєстровим номером №2258, право вимоги ТОВ "Укрпромбанк" за кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2017 та договором, який забезпечує його виконання (іпотечний договір №2242/Zфквіп-07 від 14.12.2007) відступлено на користь АТ "Дельта Банк".
Між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_8, 02.09.2014 було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстровано в реєстрі за №6767, відповідно до якого було розірвано договір іпотеки №2242/Zфквіп-07 від 14.12.2007 та припинено іпотеку і заборону відчуження нерухомого майна.
Крім того, між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", 02.09.2014 було укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до умов якого Продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх Покупцю (за Кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007), а Покупець погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
Згідно із п. 1.1 Договору загальна купівельна ціна є сумою всіх купівельних цін за права вимоги, зазначених у Додатку 1 та становить 10 000,00 грн.
Відповідно до пункту 2.3 Договору права вимоги переходять від Продавця до Покупця та обов'язок Продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та Покупцем Акту приймання - передачі прав вимоги.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю загальну купівельну ціну протягом 5 робочих днів з дати підписання.
Додатком №1 до Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 сторони визначили, що загальна сума вимог, які виникли і нараховані за Кредитним договором на день укладення договору складає 151 018,62 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1 914 266,73 грн., а саме право вимоги виконання зобов'язання щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 100 000,00 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1 267 570,00грн., повернення заборгованості за процентами в розмірі 51 018,62 доларів США, що згідно курсу НБУ становить646 696,73 грн.; купівельна ціна за право вимоги за кредитним договором та договором поруки становить 10 000,00 грн.; загальна купівельна ціна 10 000,00 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 Продавець продав (відступив) Покупцю, а Покупець прийняв права вимоги за кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007 із всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним Продавцем з ОСОБА_8; разом з правом вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором до Покупця перейшли права вимоги та було передано оригінали кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту Позичальнику за Кредитним договором, що підтверджується Актом приймання - передачі прав вимоги від 02.09.2014.
Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Національним банком України, 30.06.2010 було укладено договір про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, у тому числі і кредитне зобов'язання ОСОБА_8 Відповідно до умов даного договору на ПАТ "Дельта Банк" було переведено зобов'язння ТОВ "Укрпромбанку", зокрема, і за укладеними з Національним банком кредитними договорами, а також укладеного з метою їх забезпечення, договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009. У зв'язку з укладанням між Національним банком України, ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" вказаного в тристороннього договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, між Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк" 20.07.2010 було укладено Договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору застави майнових прав від 06.10.2009р. №51/64/144/39/86, відповідно до умов якого ПAT "Дельта Банк" (як заставодавець), передав у заставу Національному банку України майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між заставодавцем та юридичними і фізичними особами, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, зокрема, і за кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007, укладеним з ОСОБА_8 На підставі вищенаведеного, позивач зазначає, що спірний договір купівлі - продажу прав вимоги було укладено без згоди Національного банку України.
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно якого з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.
Керуючись частиною 4 статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку АТ "Дельта Банк", запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 147 від 03.08.2015 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "ДЕЛЬТА БАНК" до 02.10.2015 включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича до 02.10.2015 включно.
Постановою Правління НБУ від 02.10.2015 за № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 за № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". На виконання даного рішення розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015р. по 04.10.2017р. включно.
Дана інформація є загальновідомою, а тому відповідно до норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.
Статтею 37 Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" який набув чинності 22.09.2012, визначено повноваження уповноваженої особи Фонду.
Згідно із частиною 2 статті 38 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (в редакції чинній на дату введення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Національний кредит").
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. №67 ВІД 11.03.2015 вирішено здійснити в ПАТ "Дельта Банк" перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) ПАТ "Дельта Банк" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За наслідками роботи комісії, було оформлено Протокол №74 від 25.09.2015, відповідно до якого виявлено, нікчемний правочин, згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, договір купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" та Договір від 02.09.2014 про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору №2242/Zфквіп-07 від 14.12.2007.
Листами від 02.12.2015, 01.12.2015 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", ОСОБА_8 та приватного нотаріуса Ковальчука С.П. про нікчемність Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 та Договір від 02.09.2014 про внесення змін і доповнень до Іпотечного договору №2242/Zфквіп-07 від 14.12.2007. Крім того даними повідомленнями про нікчемність позивач вимагав від ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" негайно повернути всі оригінали договорів та документів, переданих на виконання Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014, а ОСОБА_8 повідомлено про необхідність повного та належного виконання зобов'язань за Кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2017.
Згідно із частиною 2 статті 38 Закону протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частиною 3 статті 38 Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Уповноважена особа Фонду:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до п. 2.5.2 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за №11 від 29.05.2013, за змістом нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову.
Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно із частиною 1 пункту 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України необхідно розмежувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Як вбачається зі змісту, умов договору купівлі-продажу прав вимоги визначено, що купівельна ціна права вимоги за Кредитним договором, що підлягає сплаті новим кредитором на користь первісного кредитора становить 10000,00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Таким чином, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.
Згідно із пунктом 14.1.71 Податкового кодексу України, дає визначення поняттю звичайної ціни, за яким звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Пунктом 14.1.219 Податкового кодексу України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Як вже зазначалося вище, за умовами Договору, Банк відступив на користь ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" право вимоги за кредитними договором на загальну суму 1 914 266,73 грн., а Товариство за вказане право вимоги зобов'язалося сплатити на користь Банку 10000,00 грн.
Таким чином, вартість права грошової вимоги за кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2017 є значно більшою, аніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчужено на користь відповідача за спірним договором.
Підпунктом 1 та підпунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Тобто, укладаючи оспорюваний Договір, Банк відмовився від власних майнових вимог та взяв зобов'язання щодо відступлення прав вимоги за вказаними вище кредитними договорами, оскільки внаслідок таких дій він втратив право на отримання від позичальника грошових коштів, які станом на момент укладення такого договору становили суму 1 914 256,73 грн. (більше ніж на 99% від реальної вартості).
Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 30.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, у тому числі і кредитне зобов'язання ОСОБА_8 Відповідно до умов даного договору на ПАТ "Дельта Банк" було переведено зобов'язння ТОВ "Укрпромбанку", зокрема, і за укладеними з Національним банком кредитними договорами, а також укладеного з метою їх забезпечення, договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009. У зв'язку з укладанням між Національним банком України, ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" вказаного в тристороннього договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, між Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк" 20.07.2010 було укладено Договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору застави майнових прав від 06.10.2009р. №51/64/144/39/86, відповідно до умов якого ПAT "Дельта Банк" (як заставодавець), передав у заставу Національному банку України майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між заставодавцем та юридичними і фізичними особами, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, зокрема, і за кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007, укладеним з ОСОБА_8, а тому, договір купівлі - продажу прав вимоги було укладено без згоди Національного банку України.
З наявної в матеріалах справи, на підставі Договору, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Національним банком України від 30.06.2010 за реєстровим № 2258 про передачу Актив та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку вбачається, що майнові права (право вимоги) ТОВ "Укрпромбанк" за кредитним договором було передано AT "ДЕЛЬТА БАНК".
Відповідно до пункту 1.4 договору про передачу активів, Укрпромбанк передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань Укрпромбанку перед Національним банком (згідно переліку, вказаному у п. 1.3. Договору), внаслідок чого Дельта Банк замінив Укрпромбанк як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, у тому числі і за Кредитним зобов'язанням ОСОБА_8
Згідно із пунктом 4.2. договору про передачу активів Внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до Боржників, Дельта Банку перейшло (відступлено) право вимоги (замість Укрпромбанку) від Боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитним Забезпечувальними Договорами.
Пунктом 1.7. Договору про передачу активів визначено, що кредитними забезпечувальними договорами є кредитні та забезпечувальні договори (догов застави (іпотеки), поруки, укладені Укрпромбанком з боржниками, права вимоп якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання Укрпромбанком кредитних зобов'язань перед Національним банком України та підлягають передачі на підставі цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору про передачу активів ним регулюються відносини, що пов'язані, як із переведенням на користь Дельта Банку боргу за кредитними зобов'язаннями Укрпромбанку перед Національним банком, так і відносини, пов'язані з передачею активів Укрпромбанку, а також відступленням прав вимоги, які входять до складу активів Укрпромбанку на користь Дельта Банку.
Переведення боргу за кредитними зобов'язаннями Укрпромбанку і переведення активів Укрпромбанку, що перебувають в заставі у Національного банку, на користь Дельта Банку здійснено з метою належного виконання кредитних зобов'язань Укрпромбанку перед Національним банком України.
Відповідно до пункту 1.3. Договору, на Дельта Банк було переведено зобов'яання Укрпромбанку зокрема, за укладеними з Національним банком кредитними договорами: № 51 від 22.10.2008, № 64 від 05.11.2008, № 86/11-08/СТ від 11.11.2008 39/09-08/СТ від 11.09.2008, № № 144 - 144/3 від 29.12.2008, 29.12.2008, 30.12.2008, 30.12.2008 відповідно, та №№ 144/10 - 144/20 від 16.02.2009, 27.02.2009, 04.03.2009, 05.04.2009, 13.03.2009, 20.03.2009, 06.04.2009, 15.04.2009, 17.04.2009, 30.04.2009, 03.06.2009, відповідно, а також укладеного з метою їх забезпечення Договору застави майнових прав № 51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009.
Згодом, у зв'язку з укладанням між Національним банком України, ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" вищевказаного тристороннього Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, 20.07.2010 між Національним банком України та ПАТ "Дельта Банк" було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Договору застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86.
Згідно із пунктом 1.1 договору № 1 про внесення змін та доповнень до Договору застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86 ПAT "Дельта Банк" (як заставодавець), передав у заставу Національному банку України майнові права кредитними та генеральними договорами, що укладені між Заставодавцем та юридичними та фізичними особами, перелік яких викладено у Додатку №1 до договору застави (у тому числі і за Кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007р.).
Відповідно до пункту 3.4.2. договору № 1 про внесення змін та доповнень до Договору застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86 Заставодавець (ПАТ "Дельта Банк) зобов'язався не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя (Національного банку України).
Даний договір набирає чинності з часу перерахування відповідно до умов кредитного договору грошових коштів на рахунок Заставодавця і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, застава як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між заставодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та заставодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з застави, полягає в реалізації заставодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в заставу майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок заставного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від заставодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Згідно із статтею 50 Закону України "Про заставу" при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний:
виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права;
не здійснювати уступки заставленого права;
не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості;
вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб;
надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право.
Статтею 52 Закону України "Про заставу" визначено, що якщо боржник заставодавця до виконання заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все, одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя. При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний за вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не встановлено договором застави.
Згідно із статтею 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Таким чином, сторонами у договорі застави є кредитор (заставодержатель) і боржник (заставодавець), цей договір забезпечує виконання укладеного між сторонами кредитного договору.
Частиною 2 статті 586 ЦК України та частиною 2 статті 17 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із пунктом 3.4.2. договору № 1 про внесення змін та доповнень до Договору застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86, Заставодавець (ПАТ "Дельта Банк) зобов'язався не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя.
Як вбачається зі змісту абзаца 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Крім того, слід наголосити, що письмової згоди Національним банком України, як Заставодержателя за Договором застави майнових прав від 06.10.2009 № 51/64/144/39/86., на укладання Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" і відчуження предмета застави - права вимоги за Кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007, укладеним з ОСОБА_8 в матеріалах справи немає.
Таким чином, оскільки пряма заборона на вчинення таких дій, обумовлена частиною 2 статті 586 ЦК України та частиною 2 статті 17 Закону України "Про заставу" то відповідно вона є підставою для визнання Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", недійсним.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду від 30.03.2016 №922/3883/15 та постановах Верховго суду України від 14.09.2016 №3-705гс16, від 17.05.2017 № 3-1248 гс16.
Таким чином, відповідно до правової позиції Верховного суду України, відповідачі у справі при укладенні оспорюваних угод за відсутності погодження банку, не зважаючи на те, що обов'язковість такого погодження безпосередньо була передбачена угодою з банком, допустили порушення вимог статті 629 ЦК, частини першої статті 203 ЦК, що відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК є підставою для визнання таких угод недійсними.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
На виконання умов Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 Продавець продав (відступив) Покупцю, а Покупець прийняв права вимоги за кредитним договором Кредитним договором №2242/ФКВ-07 від 14.12.2007 із всіма змінами та доповненнями до нього, укладеним Продавцем з ОСОБА_8; разом з правом вимоги виконання зобов'язань за кредитним договором до Покупця перейшли права вимоги та було передано оригінали кредитного договору з усіма змінами та доповненнями до нього, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту Позичальнику за Кредитним договором, що підтверджується Актом приймання - передачі прав вимоги від 02.09.2014.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали договорів та документів, переданих на виконання Договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.09.2014 підлягає задоволенню, як похідна вимога від визнання вказаного договору недійсним.
Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 у справі № 910/21543/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/21543/16 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.Г. Майданевич
А.І. Тищенко